Справа № 2а-1421/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2010 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:
головуючого - судді Котешко Л.Л.,
при секретарі – Пекарініній І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі в м. Севастополі про спонукання до виконання певних дій,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 02 березня 2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з період з травня 2008 року по 31.12.2008 року, та зобов’язати відповідача призвести йому перерахунок щомісячної надбавки до пенсії як «дитині війни» за 2008 рік в сумі 780 грн. 40 коп. та сплатити заборгованість.
Сторони у судове засідання не з'явилися, надали на адресу суду заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження. Позивач на позові наполягає в повному обсязі. Відповідач УПФ в Нахімовському районі м. Севастополя із позовом не згоден, у своїх запереченнях просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не визначений механізм розрахунку підвищення пенсії, передбачений ст. 6 цього Закону, а саме зі змісту даної статті не вбачається яким саме органом, за рахунок яких коштів та джерел і в якому саме порядку здійснюється призначення та виплата пенсії, наполягає на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року є дитиною війни, який на час закінчення (02.09.1945 р.) Другої світової війни не досяг 18 років. Дана обставина не заперечується відповідачем та підтверджується наданою суду копією посвідчення позивача, у якому зазначено, що він є дитиною війни. Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», редакція якої діяла до 01.01.2008 року, дітям війни повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно чинному законодавству розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав або встановлював цей розмір, немає. Мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( в редакції до 28.12.2007 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V, дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV, на 2007 рік зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, положення п.12. ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії ст.6 «Про соціальний захист дітей війни» визнані не конституційними.
Згідно ч.2 ст. 152 Конституції України, відповідно до якої Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення зворотної дії в часі не має.
Правові підстави для нарахування підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач набула з 09.07.2007 року, відповідно до зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
Згідно пп. 2,41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-IV, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV, викладено в новій редакції згідно якої, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої до учасників війни. Частиною 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ визначено, що учасникам війни пенсії підвищуються на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, пп..2,41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих акті України» від 28.12.2007 року № 107-VI, визнано неконституційними.
Тобто з 22 травня 2008 року позивач має право на отримання підвищення пенсії не на 10% від прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, а на 30% мінімальної пенсії за віком.
Суд не може прийняти до уваги письмові доводи відповідача про те, що не може бути прийнятий за основу розрахунку мінімальний розмір пенсії, визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки він застосується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно цього закону, тому що відповідно до положень Конституції України за відсутності закону, регулюючого дані правовідносини, повинен застосовуватись закон, регулюючий подібні правовідносини. Крім того, згідно з ч.4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, та відповідно до ч. 1,2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Також суд не може взяти до уваги посилання відповідача на те, що фінансування виплат, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", здійснюється з Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного Фонду України, оскільки п. 3 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24.10.07 року, встановлено, що до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплата пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Пунктом 8 зазначеної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. Згідно з Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.01 затверджено Положення про Пенсійний фонд України, у п. З якого визначено, що до основних засад Пенсійного фонду відносяться також забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних витрат, отже саме відповідач мав здійснювати позивачу виплату підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Однак суд приходить до висновку, що строк звернення до суду про нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за 2008 рік, позивачем пропущений, оскільки позивач звернувся до суду 02.03.2010 року, тобто за межами річного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав в частині нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги з травня 2008 року по 31.12.2008 року, позивач не надав. Відповідач в запереченнях на позов наполягав на застосуванні положень статей 99, 100 КАС України в частині відмови в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
За таких обставин, у задоволені позову слід відмовити з причин пропуску строку на звернення із позовом до суду.
На підставі ст.152 Конституції України, ст.ст.5,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18 листопада 2004 року із наступними змінами та доповненнями, ст.69 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року, рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, керуючись ст.ст. 71,122,160-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Нахімовському районі в м. Севастополі про спонукання до виконання певних дій - відмовити.
Судові витрати покласти за рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з моменту оголошення постанови та подачі після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя - підпис
Копія вірна.
Суддя Нахімовського районного
суду міста Севастополя Котешко Л.Л.