Справа № 2а-1343/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2010 року Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі:
головуючого – судді Котешко Л.Л.
при секретарі Потєєвій О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Нахімовської районної державної адміністрації у м. Севастополі про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості по державній допомозі по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 11 лютого 2010 року звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення допомоги по догляду за дитиною до 3-х років до рівня прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-ти років з моменту призначення допомоги по теперішній час у розмірі 10030 грн., за період з березня 2008 року по січень 2010 року включно. Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дочку, - ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1, що видане Відділом РАЦС Нахімовського районного управління юстиції. Позивач є застрахованою особою та отримує соціальні виплати до догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з березня 2008 року. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» позивач є застрахованою особою. Тому позивач, згідно ст. ст 4, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею трьох років в розмірі, встановленому ст. 43 вказаного Закону, тобто не менше розміру прожиткового мінімуму для дітей до 6 років, встановлених законом.
Позивач в судове засідання не з’явилась, надала письмову заяву, в який підтримала вимоги позову, просила провести розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з’явилась, надала заяву про розгляд справи без її присутності, а також заперечення на адміністративний позов, згідно яких позовні вимоги не визнала, просила у їх задоволенні відмовити у повному обсязі, оскільки виплата соціальної державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку ОСОБА_1 відбувалась та здійснюється у теперішній час у розмірах, визначених Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік», підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись статтями 10, 122, 128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників адміністративного процесу, на підставі доказів, наявних у справі та правової позиції, викладеної у позові та запереченнях.
Відповідно до ч.1 ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Згідно зі статтями 99,100 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановлено цим Кодексом, або іншими законами. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки відповідачем у своїх запереченнях до суду заявлено клопотання про пропуск позивачем річного процесуального строку звернення до суду передбаченого ст. 99 КАС України, суд приходить до висновку, що для захисту прав, свобод та інтересів ОСОБА_1, необхідно вирішувати спір про стягнення недоплаченої частки державної соціальної допомоги, яка складає певну суму грошових коштів у період з 01.02.2009 року по січень 2010 року включно у зв’язку з незгодою розміру їх виплати.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю малолітньої дитини – дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Ця подія в її житті визнається нормами законодавства про соціальне страхування як страховий випадок – підстава виникнення права на здобуття матеріального забезпечення у вигляді допомоги при народженні дитини та по догляду за ним.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно наказу № 55-О від 17.04.2008 року ЗАТ «Камоцці-пневматик-Сімферополь», з 29.04.2008 року по 05.03.2011 року ОСОБА_1 перебуває у відпустці до догляду за дитиною; з березня 2008 року їй призначено державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у розмірі передбаченому для застрахованих осіб. Оскільки позивач є застрахованою в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, на неї розповсюджуються дія Закону України від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Зокрема, відповідно до ст. 43 Закону України від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (далі Закон № 2240-ІІІ), надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно Закону № 2240-ІІІ, застрахована особа – це найманий працівник, або інша особа, на користь якої здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Отже ОСОБА_1, у зв’язку з перебуванням у декретній відпустці, на час вирішення спірного питання набула статус особи, яка тимчасово втратила працездатність.
Тому суд приходить до висновку, що при виплаті застрахованим особам допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку треба керуватися саме ст.ст. 42,43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.
Підпунктом 12 пункту 25 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. ст. 41-43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» були виключені.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-pn/2008 внесені зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» підпунктом 12 пункту 25 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), з моменту прийняття вказаного рішення.
Оскільки на розгляд Конституційного суду не вносилися питання конституційності статей Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», фактично у 2008 році питання порядку та розміру виплат допомоги застрахованим особам одночасно регулюється статтями 42, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” та ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Однак Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” є спеціальним для регулювання зазначених правовідносин для застрахованих осіб, ніж Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Також суд звертає увагу відповідача на те, що у вказаному рішенні, а також Рішенні КСУ N 6-рп/2007 у питанні щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, Конституційним судом вказано на те, що: "закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України", що також узгоджується з абзацом шостим пункту 4 мотивувальної частини Рішення N 6-рп/2007 ) ; "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони" (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення N 10-рп/2008 ) .
Тому суд приходить до висновку, що при виплаті застрахованим особам допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку треба керуватися саме ст.ст. 42,43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» (ст. 54) до 01.11.2009 р. встановлено прожитковій мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься, до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. З 01.11.2009 року розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, складає 573 гривни.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 20.10.2009 року № 1646-VІ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність: з 1 листопада 2009 року - 573 гривень, з 1 січня 2010 року — 695 гривень, з 1 квітня — 706 гривень, з 1 липня — 709 гривень, з 1 жовтня — 723 гривень, з 1 грудня — 734 гривень.
Таким чином на користь позивача з січня 2009 року по січень 2010 року включно як такій що відноситься до соціальної групи населення - застрахованій особі, що тимчасово втратила працездатність, підлягає стягненню: з лютого 2009 року (в межах річного строку звернення до суду) по 31.01.2010 року - (498 х 9) - (130 х 9) + (573 х 2 -130 х 2) +(695-130) = 4763 грн.
Таким чином, загальна сума недоплаченої позивачу щомісячної допомоги на утримання дитини до досягнення нею трьох років з лютого 2009 по січень 2010 року становить 4763,00 грн. та має бути стягнута на її користь в судовому порядку.
Керуючись ст. 1 Закону України від 20.10.2009 року № 1646-VІ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», ст. 12 і 15 Закону України «Про соціальну допомогу сім’ям із дітьми», ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст. 2,12, 70, 71, 76, 79, 94, 99, 100, 159-163, 186 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя на користь ОСОБА_1 невиплачену частину щомісячної державної соціальної допомоги на утримання дитини з лютого 2009 року по 31.01.2010 року в розмірі 4763,00 гривень.
В решті позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з моменту оголошення постанови та подачі після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя - підпис
Копія вірна.
Суддя Нахімовського районного
суду міста Севастополя Котешко Л.Л.