ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" жовтня 2007 р. Справа № 8/2229
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Зарудяної Л.О.
суддів: Вечірка І.О
Ляхевич А.А.
при секретарі Щепанській Т.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Бєгунової К.В. представника за довіреністю №271д від 29.12.06р.,
від відповідача: Пейчева І.І. - голови правління,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу", м. Київ
на рішення господарського суду Житомирської області
від "24" листопада 2004 р. у справі № 8/2229 ( суддя Гансецький В.П. )
за позовом Державного підприємства "Агентство з реструктуризації
заборгованості підприємств агропромислового комплексу", м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства "Брусилівське хлібоприймальне підприємство",
ст. Скочище Брусилівського району
про стягнення 411271,13 грн. основного боргу, інфляційних, річних, штрафу,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 24.11.2004р. у справі №8/2229 в позові Державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" (м. Київ) до Відкритого акціонерного товариства "Брусилівське хлібоприймальне підприємство" (ст. Скочище Брусилівського району) про стягнення 411271,13 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення скасувати з підстав, у ній наведених, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, вважаючи, що судом першої інстанції неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального й процесуального права.
Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що :
- суд не застосував положення постанови КМУ №77 від 24.01.1998 р. "Про умови забезпечення сільськогосподарських товаровиробників пально-мастильними матеріалами у 1998 році";
- суд не дослідив, що поставка ПММ відбувалась на підставі вказаної постанови згідно з Порядком забезпечення сільгосптоваровиробників пально-мастильними матеріалами під урожай 1998 року;
- в кожній залізничній накладній, що підтверджує поставку паливно-мастильних матеріалів в певній кількості, зазначений отримувач ( станція отримувача )- "Брусилівське ХПП;
- кількість поставлених ПММ підтверджується відповідними актами звірки проведення розрахунків, складеними, підписаними та скріпленими печаткою відповідача;
- суд першої інстанції не витребував у відповідача оригінали залізничних накладних;
- оформлення поставок ПММ проводилось після їх фактичного отримання, що не суперечило діючому законодавству;
- на виконання постанови КМУ №77 від 24.01.1998 р. та Порядку сторони підписали договори купівлі-продажу ПММ №№348,358, що виключає можливість та необхідність підписання будь-яких інших видів договорів, у т.ч. і договору доручення;
- предмет укладених договорів співпадає з кількістю отриманих відповідачем паливно-мастильних матеріалів за залізничними накладними;
- розрахунки проводились в порядку, передбаченому постановою КМУ №77 від 24.01.1998 р., що не взяв до уваги місцевий господарський суд, який безпідставно вдався до самостійного дослідження підписів та печаток на договорах та накладних, не маючи на те спеціальних знань;
- суд порушив принципи рівності сторін перед законом і судом, об"єктивного, неупередженого розгляду справи за результатами дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, передбачені ст.ст.4-2,4-3,4-7 ГПК України.
У судовому засіданні представник позивача ( скаржника ) апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача проти її доводів й вимог заперечив, вважаючи оскаржене рішення законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а скаргу - без задоволення ( більш детально позицію відповідача викладено в письмовому відзиві від 18.03.2005 р. на апеляційну скаргу - а.спр.126,127, т. 1 ).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ДАК "Хліб України" (правонаступником якої є Державне підприємство "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу", м.Київ) звернулась до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення на свою користь з ВАТ "Брусилівське хлібоприймальне підприємство" (вказану особу зазначено в якості відповідача) 411271,13 грн. , з яких 247009,69 грн. основного боргу за поставлені відповідно до умов укладених між сторонами договорів №№348, 358 паливно - мастильні матеріали ( з врахуванням частково проведеного розрахунку на суму 91 977 грн. 62 коп. ), 140795,52 грн. інфляційних нарахувань, 18525,73 грн. 3% річних та 4940,19 грн. штрафу, посилаючись на умови договорів та приписи ст.214 ЦК України.
Позивач зазначив, що факт виконання ним договорів підтверджується накладними №№1903,1914 та довіреностями №472837, 307269 ( а.спр.2,3, т.1 ).
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 31.07.2001 р. вищезазначену позовну заяву було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №8/2229 ( а.спр.1, т.1 )
Ухвалою суду від 16.07.04р. позивача - Державну акціонерну компанію "Хліб України" було замінено на його правонаступника щодо вимог до відповідача - Державне підприємство "Агенство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" ( а.спр.86, т.1 ).
Розглянувши позовні вимоги ДП "АРЗПАК" по суті, дійшовши висновку, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б незаперечно доводили підставність і обґрунтованість позовних вимог, суд першої інстанції ( як зазначалось вище ) своїм рішенням від 24.11.2004 р. у позові відмовив з посиланням на те, що підписи від імені гр. Бабича В.А. ( на ім"я якого складено відповідні документи ) у накладних від 25.09.98р. № 1903 і № 1914 суттєво відрізняються від підписів від імені гр.Бабича В.А. у довіреностях серії ЕАН № 307269 від 01.07.98р. і серії ЕАР № 472837 від 23.09.98р. і поясненні цього громадянина ( вказане місцевий суд встановив візуально ).
Саме на вищезазначені документи позивач посилається як на підтвердження отримання відповідачем майна - ПММ.
Крім того, в рішенні зазначено, що сам гр.Бабич В.А. у своєму поясненні господарському суду повідомляє, що накладну № 1914 він не підписував.
Судом прийнято до уваги той факт, що довіреність серії ЕАН № 307269 від 01.07.98р. дійсна до 01.08.98р. В той час, як накладна № 1914, в якій ця довіреність зазначена, складена 25.09.98р., тобто через 55 днів після закінчення терміну дійсності довіреності.
Судом також прийнято до уваги той факт, що в зазначених договорах від 30.09.98р. № 348 і № 358 в графі "Покупець" від імені Шевчука І.М. стоять підписи, які також візуально суттєво відрізняються між собою.
Крім того, обидва договори складені, згідно наявних на них дат - 30.09.98р. Разом з тим, один з них - № 348 від "покупця" завірений печаткою державного підприємства Брусилівське хлібоприймальне підприємство, а другий - № 358 печаткою Відкритого акціонерного товариства "Брусилівське хлібоприймальне підприємство" ( а.спр.104,105, т.1 ).
Судова колегія приймає до уваги посилання скаржника на те, що місцевий суд безпідставно вдався до самостійного дослідження підписів та печаток на договорах та накладних, не маючи на те спеціальних знань, однак вказане не може бути підставою для скасування оскарженого рішення, оскільки воно є вірним по суті.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Матеріали справи свідчать, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.98р. № 77 "Про умови забезпечення сільськогосподарських товаровиробників пально-мастильними матеріалами у 1998 році" між ДАК "Хліб України" і на той час державним підприємством Брусилівським хлібоприймальним підприємством був укладений договір доручення №17 від 04.03.98р. ( його копія знаходиться на а.спр.52,53, т. 1 ).
Згідно з умовами даного договору ДАК "Хліб України" доручив, а відповідач зобов'язався укласти двосторонні договори з сільськогосподарськими товаровиробниками на постачання пально-мастильних матеріалів; передавати пальне тільки товаровиробникам після підписання договорів, в яких обумовлено порядок і строки розрахунків за поставлене пальне ( п.п.1.1., 2.4. ).
У свою чергу ДАК "Хліб України" зобов'язався при його повідомленні про оптового поставщика паливно-мастильних матеріалів направляти платіжно-відгрузочні реквізити повіреного (відповідача), вести контроль за відгрузкою та повідомляти номера залізничних цистерн і іх масу ( п.3.3 ).
З"ясуванням наявних у справі доказів судовою колегією встановлено, що 30 вересня 1998 року сторони уклали договори купівлі-продажу пально-мастильних №348 і №358, згідно з умовами яких продавець - ДАК "Хліб України" продав, а відповідач купив пально-мастильні матеріали в кількості відповідно 691,854 тонн і 49,884 тонн.
Слід зазначити, що під час апеляційного провадження у справі вказані вище накладні і довіреності викликали у апеляційного господарського суду сумніви щодо їх достовірності та законності, наслідком чого стало зупинення провадження за скаргою ДП "АРЗПАК"( ухвала від 05.04.2005 р. - а. спр.134, т.1 ) у зв"язку із направленням апеляційним судом до прокуратури Брусилівського району Житомирської області листа від 28.04.05р. за №3414 ( а.спр.135, т.1 ) в порядку ст.90 ГПК України для проведення відповідної перевірки і прийняття рішення згідно зі ст.97 КПК України.
На адресу апеляційного суду від прокуратури Брусилівського району надійшов лист за №99вх.06, в якому повідомляється про відсутність змоги провести відповідну перевірку й прийняти рішення в порядку ст.97 КПК України, та про відсутність матеріалів раніше проведеної ( у 2002 р.) перевірки ( а. спр.138, т.1 ), у зв"язку з чим провадження за апеляційною скаргою ДП "АРЗПАК" ( ухвала апеляційного суду від 18.04.2006 р. - а.спр.141, т.1) було поновлено .
Враховуючи вищенаведене та наявність сумнівів щодо достовірності й законності накладних і довіреностей, про які йшлося вище, а також заявлені позивачем та прокурором клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, апеляційний суд своєю ухвалою від 28.12.2006 р. на підставі ст.ст.41 ( ч.1 ), 99 ( ч.2 ) ГПК України з метою з'ясування питання належності підпису громадянина Бабича В.А. на довіреностях серії ЕАН №307269 від 01.07.1998р. та серії ЕАР №472837 від 23.09.98р., та накладних №1903, №1914, призначив судову почеркознавчу експертизу, задовольнивши відповідні клопотання, проведення якої доручено Науково-дослідному експертному центру при УМВС України в Житомирській області ( а.спр.58,59, т.2 ).
18.04.2007 р. апеляційний суд ухвалив матеріали справи № 8/2229 разом з документами, що містять вільні та експериментальні зразки підпису й почерку Бабича В.А., надіслати до експертної установи - Науково-дослідного експертного центру при УМВС України в Житомирській області ( м. Житомир, старий Бульвар, 5/37 ) з метою проведення почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 28.12.2006 р. ( а.спр.78,79,т.2 ).
Згідно з висновком експерта за №1/345 від 20.06.2007 р. підписи, розташовані в графі "Підпис засвідчую" довіреності серії ЕАР №472837 від 23.09.1998року, довіреності серії ЕАН №307269 від 01.07.1998року, в графі "Прийняв" накладної від 25.09.1998 року №1914, накладної від 25.09.1998 року №1903, виконані не Бабичем Віталієм Анатолійовичем, а іншою особою.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що документи, про які йшлося вище, не можуть бути доказами отримання відповідачем паливно-мастильних матеріалів ( адже саме на них посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог ), а отже, відсутні правові підстави для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що судом першої інстанції не витребувано оригіналів залізничних накладних, в кожній з яких, за твердженням скаржника, зазначений отримувач ( станція отримувача ) - Брусилівське ХПП, та посилання ДП "АРЗПАК" на ці накладні як на доказ отримання відповідачем ПММ безпідставні, так як в обґрунтування позовних вимог позивач посилається не на залізничні накладні, а на накладні від 25.09.1998 року №1903 та №1914.
Інші доводи апеляційної скарги позивача не є переконливими, оскільки спростовуються матеріалами справи та висновком експерта.
Підстави для скасування оскарженого рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 24 листопада 2004 року у справі №8/2229 залишити без мін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу", м. Київ - без задоволення.
2. Справу №8/2229 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Зарудяна Л.О.
судді:
Вечірко І.О
Ляхевич А.А.
Віддрук.5 прим.
---------------------
1 - до справи
2,3 - сторонам
4 - прок. Житомирської області
5 - в наряд