ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
УХВАЛА
Іменем України
про закриття провадження у справі
12.10.10Справа №2а-2228/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді: Водяхіна С.А.,
при секретарі: Єньшиній Н.Б.,
за участю:
позивача –ОСОБА_1 - паспорт НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 31.04.2001 р.;
представника відповідача – Прокуратури міста Севастополя - Попової Анастасії Ігорівни, посвідчення № 662 від 31.08.2010 р.;
представника відповідача: - Прокуратури Гагарінського району м. Севастополя - Веремеєнко Андрія Сергійовича, посвідчення №564 від 29.09.2008 р.;
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Управління державного казначейства України у м. Севастополі - Мількова Назара Олександровича, посвідчення № 408 від 22.07.2010 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури міста Севастополя, Прокуратури Гагарінського району м. Севастополя, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Управління державного казначейства України у м. Севастополі про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити певні дії, стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
26.07.2010 р. з Севастопольського апеляційного адміністративного суду до Окружного адміністративного суду м. Севастополя надійшли матеріали адміністративної справи № 2а-566/10/2770 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури міста Севастополя, прокуратури Гагарінського району м. Севастополя про визнання протиправною бездіяльності суб`єктів владних повноважень прокуратури міста Севастополя, прокуратури Гагарінського району м. Севастополя з приводу невиконання (рішень) постанов Гагарінського районного суду м. Севастополя від 02.10.07, 04.11.08, 03.12.08, зобов`язання здійснити перевірку на підставі заяви позивача про злочин та у порядку ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України прийняти рішення.
Відповідно до Ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 р. апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, Ухвала Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 16.03.2010 року у справі № 2а-566/10/2770 про закриття провадження у справі - скасована, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с. 91-94).
Відповідно до Ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 р. апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, Ухвала Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 16.03.2010 року у справі № 2а-566/10/2770 про відмову у відкритті провадження у справі - скасована, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с. 97-100).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 27 липня 2010 р. справа № 2а-2228/10/2770 призначено попереднє судове засідання на 17 серпня 2010 р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 17 серпня 2010 р. закінчено підготовче провадження та призначено справу № 2а-2228/10/2770 до судового розгляду.
18.08.2010 року позивач надав до суду доповнення до позовної заяви, просить суд стягнути з Прокуратури Гагарінського району м. Севастополя м. Севастополя 15000,00 грн. моральної шкоди.
В ході судового розгляду судом винесено на обговорення питання щодо закриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Відповідно до ст. 1 Кримінально-процесуального кодексу України, призначенням Кримінально-процесуального кодексу України є визначення порядку провадження у кримінальних справах.
Згідно зі ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України, по заяві або повідомленню про злочин слідчий орган зобов'язаний не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити у порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001 N 6-рп/2001, кримінальне судочинство визначено, як врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Позивач не погоджується з діями відповідачів, пов'язаними з розглядом його заяв про порушення кримінальних справ.
Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідачів зі заявами у порядку ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України, за результатом розгляду яких 16.01.2009 року Прокуратурою Гагарінського району м. Севастополя було прийнята постанова про відмову в порушенні кримінальної справи.
Постановою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 27.05.2010 року, скарга ОСОБА_1 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.01.2009 року залишена без задоволення.
Таким чином, позивач оскаржує бездіяльність відповідачів щодо розгляду в порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України заяв позивача.
Отже, фактично позивач оскаржує дії прокурора в кримінальному процесі при отриманні заяви про злочин, що регламентовано нормами Кримінально-процесуального кодексу України, що виключає можливість розгляду поданого позивачем позову в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 23.12.2009 у справі № 09/230 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.08.2010 у справі № К-18434/10.
Скарги на акти та дії службових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури в частині провадження у кримінальній справі розглядаються судом в порядку, визначеному нормами Кримінально-процесуального кодексу України, а саме.
Відповідно до ст. 110 Кримінально-процесуального кодексу України, дії і постанови органів дізнання можуть бути оскаржені прокуророві.
В разі надходження скарги прокурор зобов'язаний розглянути її протягом десяти днів і рішення по скарзі повідомити скаржникові.
Дії і постанови органів дізнання можуть бути оскаржені до суду.
Скарги на дії і постанови органів дізнання розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до ст. 236 Кримінально-процесуального кодексу України, скарга на дії прокурора при проведенні ним досудового слідства або окремих слідчих дій у справі подається вищестоящому прокуророві, який її розв'язує в порядку і в строки, що передбачені статтями 234 і 235 цього Кодексу.
Дії прокурора можуть бути оскаржені до суду.
Скарги на дії прокурора розглядаються судом першої інстанції при передньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно зі ст. 2361 Кримінально-процесуального кодексу України, скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місцерозташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання копії постанови чи повідомлення прокурора про відмову в скасуванні постанови.
Відповідно до п. 10 ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди крім іншого перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Процесуальні рішення щодо відмови в порушенні кримінальної справи та інші дії, вчинені процесуальними особами в порядку кримінального судочинства та не можуть бути предметом оскарження у адміністративному судочинстві.
Отже строки прийняття рішення або здійснення цих дій, визначені Кримінально-процесуальним кодексом України, також не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства України.
Частиною 1ї статті 15 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Нормами статті 1167 Цивільного кодексу України встановлені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, а саме.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Крім того, питання відшкодування шкоди врегульовані нормами Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", якій є спеціальним у даних правовідносинах.
Зокрема, відповідно до ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна.
Аналогічна правова позиція міститься в п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України, Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Оскільки провадження у справі щодо вимог позивача, які підлягають розгляду у порядку Кримінально-процесуального кодексу України підлягають закриттю, частина вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства місцевим судом, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна.
Таким чином, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки в даному випадку відсутній публічно-правовий спір, а йдеться про порушення прав фізичної особи в кримінальному судочинстві, оскільки діяльність посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури не належить до управлінської сфери і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
При таких обставина провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 157, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Провадження у адміністративної справі № 2а-2228/10/2770 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури міста Севастополя, Прокуратури Гагарінського району м. Севастополя про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити певні дії, стягнення моральної шкоди - закрити.
Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст. ст. 186 і 254 КАС України.
Повторне звернення з такою самою позовною заявою не допускається.
Суддя < підпис > С.А. Водяхін
< Список >
< Список > < підпис > < Суддя >
< Текст >
12.10.2010