У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Григор’євої Л.І.,
суддів: Балюка М.І.,
Гуменюка В.І., Данчука В.Г.,
Луспеника Д.Д.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» про дострокове розірвання договору оренди нежитлового приміщення, стягнення заборгованості, відшкодування збитків та моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У вересні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 151,5 кв.м. 10 червня 2008 року між нею та відповідачем укладено договір оренди цього приміщення строком до 11 червня 2011 року. Орендна плата визначена у розмірі 9 848 доларів США на місяць, яка перераховується у гривні відповідно до офіційного курсу долара США по відношенню до гривні на день подання рахунку. Всупереч умовам даного договору відповідач з січня 2009 року не вносив орендну плату, а орендну плату за грудень 2008 року вніс з простроченням у два місяці, тому просила розірвати договір оренди нежитлового приміщення та стягнути на її користь 766 010 грн. 90 коп. несплаченої орендної плати з урахуванням індексу інфляції, 68 401 грн. 21 коп. пені за порушення зобов’язань, 77 тис. грн.. понесених нею збитків у вигляді упущеної вигоди та 10 тис. грн. моральної шкоди.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 29 квітня 2010 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково : розірвано договір оренди нежитлового приміщення, укладений 10 червня 2008 року між нею та ТОВ «КБ «Фінансова ініціатива»; стягнуто на користь позивачки заборгованість по орендній платі у розмірі 766 010 грн. 90 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов’язання в сумі 68 401 грн. 21 коп. та судові витрати. У решті позову - відмовлено.
Під час розгляду справи ТОВ «КБ «Фінансова ініціатива» перетворене у публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива»(далі – ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива»).
У касаційній скарзі ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати у зв’язку з порушенням судами норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили із того, що відповідачем не надано суду доказів щодо повідомлення позивачки про конкретну дату розірвання договору оренди нежитлового приміщення та припинення у зв’язку з цим договірних зобов’язань. Оскільки відповідач в односторонньому порядку ухилився від виконання взятих на себе договірних зобов’язань та істотно порушував умови укладеного між ОСОБА_6 та банком договору, спірний договір згідно із положеннями ст. 561 ЦК України підлягає розірванню із стягненням на користь позивачки заборгованості по орендній платі з урахування індексу інфляції та пені за прострочення договірних зобов’язань.
Проте погодитися з такими висновками судів не можна.
Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадах, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Укладеним між сторонами договором оренди визначено порядок та підстави за яких дія договору може бути припинена, зокрема: закінчення строку дії договору (п. 5.2.1.); у випадку загибелі приміщення (п. 5.2.2); за взаємною згодою сторін (п.5.2.3) та в односторонньому порядку орендарем, за умови письмового повідомлення орендодавця не менше ніж за 90 календарних днів до передбачувальної дати припинення даного договору (п.5.2.4); за рішенням суду та в інших випадках передбачених чинним законодавством України (п.5.2.5).
30 грудня 2008 року відповідач надіслав позивачці лист, в якому посилаючись на кризове становище у банківській сфері повідомляв ОСОБА_6 про можливе розірвання договору оренди нежитлового приміщення та просив її узгодити до 30 січня 2009 року дату підписання договору про розірвання укладеного між ними договору оренди за взаємною згодою сторін ( а.с. 107) .
Факт отримання 2 лютого 2009 року від відповідача зазначеного листа ОСОБА_6 не заперечувала, однак запропонувала відповідачу сплатити заборгованість по орендній платі в сумі 227 902 грн. 42 коп. і тільки після цього вирішити питання про розірвання спірного договору за взаємною згодою сторін.
28 серпня 2009 року позивачці відповідачем надіслано другого листа, в якому повідомлялося про припинення договору в односторонньому порядку з 6 квітня 2009 року і пропонувалося задовольнити її вимоги щодо сплати орендної плати з 1 січня 2009 року по 6 квітня 2009 року включно у розмірі 227 489 грн., оскільки з 21 січня 2009 року відповідач не користувався орендованим приміщенням, демонтував та вивіз з нього усі свої речі та фактично не користуватися цим приміщенням, віддав позивачці ключі, що підтверджується актом приймання-передачі виконуваних робіт від 21 січня 2009 року та калькуляцію вартості робіт по демонтажу обладнання відділення банку та перерахував 227 902 грн.42 коп., що не оспорюється позивачкою.
Ці обставини встановлені судами, проте вони у порушення вимог ст. ст. 212-215 ЦПК України та умовам п. 5.2.4 договору при ухваленні судових рішень на зазначене уваги не звернули та помилково дійшли висновків про те, що договір оренди продовжував діяти.
За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» задовольнити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 29 квітня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.І. Григор’єва
Судді: М.І. Балюк
В.І.Гуменюк
В.Г. Данчук
Д.Д. Луспеник