Справа № 2-5466/10
Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни
04 жовтня 2010 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді Самсонової О.А..
при секретарі - Півень Я.В.,
за участю:
позивача – ОСОБА_1,
представника позивача – адвоката ОСОБА_2,
відповідача – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м . Полтаві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні колодязем та хвірткою ,
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернулась в суд з позовом до відповідача про усунення перешкод в користуванні колодязем та хвірткою.
В поданій до суду позовній заяві посилалась на те, що вона є власником 2/5 частин АДРЕСА_1. Власником інших 3/5 частин цього будинку є відповідач. Між співвласниками будинковолодіння рішенням Київського районного суду м.Полтави встановлено порядок користування земельною ділянкою, згідно якого в спільному користуванні співвласників залишено земельну ділянку площею 233 м? та колодязь, що розташований на земельній ділянці, виділеній відповідачу. Починаючи з 2007 року відповідач перестав допускати її до колодязя, та почав вимагати гроші за користування ним. У 2009 році відповідач встановив замок на спільній хвіртці, за користування якою також став вимагати гроші. Тому позивач просила зобов’язати відповідача зняти замок з хвіртки, розташованої при вході на прилеглу територію АДРЕСА_1, та не чинити їй перешкод в користуванні колодязем та хвірткою, відшкодувати понесені судові витрати.
В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, посилаючись на викладені в поданій до суду заяві обставини. Просили задовольнити позов.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив суду, що ніколи не чинив перешкод в користуванні колодязем та хвірткою позивачу. Він справді встановив огорожу, хвіртку та ворота на їх спільній ділянці, але хвіртка замка не має, на ній розташована лише засувка, яка вільно відкривається і з двору, і з вулиці, жодним чином вона не фіксується. На воротах замок справді мається, але ворота встановлені на виділеній йому ділянці. Вважає, що прав позивача він жодним чином не порушив, тому в задоволенні позову просив відмовити.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до рішення судової колегії по цивільним справам Полтавського обласного суду від 17 квітня 1990 року ОСОБА_1 є власником 2/5, а ОСОБА_3 – 3/5 частин будинку АДРЕСА_1, які реально виділені співвласникам. Цим же рішенням колодязь та замощення двору залишені в їх спільному користуванні.
Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 24 грудня 1990 року між співвласниками будинку встановлений порядок користування земельною ділянкою, згідно якого ОСОБА_1 виділена земельна ділянка площею 147 м?, ОСОБА_3 – ділянка площею 220 м?. Під двором спільного користування залишено земельну ділянку площею 233 м? (а.с.5).
Реальний розподіл земельної ділянки підтверджується актом від 30.10.1993 року (а.с.11).
Відповідно до ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Ті обставини, що відповідач чинив їй перешкоди в користуванні колодязем та хвірткою позивачем в судовому засіданні не доведені та спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами:
показаннями свідка ОСОБА_4, яка суду пояснила, що часто спілкується з ОСОБА_3 та його дружиною ОСОБА_2. Неодноразово спостерігала як ОСОБА_1 брала з колодязя воду, перешкод їй цьому ніхто не чинив, брати воду не забороняв, грошей не вимагав. Хвіртка в будинковолодінні закривається на засувку, яка легко відкривається як з вулиці, так і з двору, замка не має. Вважає, що відповідач не може чинити перешкоди позивачу в користуванні колодязем та хвірткою, оскільки в період з ранньої весни до глибокої осені він з родиною виїздить в село, де весь цей період і живе;
показаннями свідка ОСОБА_5, яка суду пояснила, що живе по сусідству з ОСОБА_3 на відстані 10-20 метрів. Неодноразово заходила до них на подвір’я, попадала на нього вільно, оскільки хвіртка крім засувки будь-яких замків не має. Хоча живе в безпосередній близькості від сторін, жодного разу не чула, щоб між ними відбувся якийсь конфлікт з приводу користування колодязем чи хвірткою. Про те, що ОСОБА_1 скаржилась на ОСОБА_3 дізналась лише від працівників райвиконкому, які приходили та питали у неї як знайти АДРЕСА_1 ;
показаннями свідка ОСОБА_6, яка суду пояснила, що проживає по сусідству зі сторонами у справі – по АДРЕСА_2 Неодноразово була у них на подвір’ї, але свідком будь-якої сварки з приводу колодязя чи хвіртки не стала. Бачила колодязь, який ніяким чином не запирається, та хвіртку, яка має лише засувку, замків не має;
показаннями свідка ОСОБА_7, який суду пояснив, що він виконував роботи по установленню хвіртки та воріт в будинковолодінні по АДРЕСА_1 а за домовленістю з ОСОБА_3 Під час виконання ним таких робіт ОСОБА_1 жодного разу не висловила заперечення з приводу установлення огорожі, воріт чи хвіртки. На хвіртці він ніякого замка не встановлював, там зроблена лише засувка таким чином, щоб її можливо було відкривати та закривати як з вулиці, так і з двору;
протоколом огляду слідчим Київського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області Пецяк Н.І. будинковолодіння АДРЕСА_1 від 02.06.2010 року, яким встановлено, що передня частина двору огороджена огорожею з металевих стовпчиків та листів шиферу висотою близько 2-х метрів. територія двору огороджена та закривається металевими воротами та металевою хвірткою коричневого кольору висотою близько 180 см. Ворота закриваються на навісний замок, на час огляду закриті. Хвіртка закривається на засувку із зовнішньої сторони та зі сторони двору на металевий засув;
фотокартками до протоколу огляду Київського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області від 02.06.2010 року;
листом заступника голови Київської районної у м.Полтаві ради від 11.11.2009 року №83/ОП, з якого вбачається, що ОСОБА_3 на особистому прийомі зверталась до голови районної ради з питання підсипки під’їзду до садиби по АДРЕСА_1 щебенем та з приводу непорозумінь із співвласником (а.с.6).
Суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_9, який суду пояснив, що бачив як ОСОБА_3 стояв біля хвіртки на подвір’ї та не пускав у двір ОСОБА_1, оскільки його свідчення суперечать всім іншим доказам в їх сукупності.
При цьому суд бере до уваги, що свідки ОСОБА_4, ОСОБА_6 проживають неподалік, а свідок ОСОБА_5 в безпосередній близькості віз будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_1, але жодного разу подібного конфлікту не спостерігали, а ОСОБА_9 лише інколи приїздить до матері, яка проживає по АДРЕСА_3.
Інших доказів, що могли б свідчить про чинення ОСОБА_3 перешкод ОСОБА_1 у користуванні колодязем та хвірткою, сторонами суду надано не було.
Розглядаючи справу в межах позовних вимог на підставі наданих доказів, суд приходить до висновку про необхідність в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні колодязем та хвірткою – відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду у 10-денний термін з дня його проголошення.
Головуючий О.А.Самсонова