КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 11/487 (2-а-9956/08) Головуючий у 1-й інстанції: Винокуров К.С.
Суддя-доповідач: Заяць В.С.
У Х В А Л А
Іменем України
"23" вересня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Зайця В.С.
Суддів: Земляної Г.В.,
Цвіркуна Ю.І.,
при секретарі: Демченко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арматор»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2009 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арматор»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, –
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2008 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0008392304/0 від 25.09.2007 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам у справі, допущені порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким необхідно задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ в Печерському районі м. Києва проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Арматор»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.04.2004 року по 31.03.2007 року. За результатами перевірки складено Акт № 534/23-4/32850696 від 11.09.2007 року, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення № 0008392304/0 від 25.09.2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість в сумі 32 608 419 грн., в тому числі 21 738 946 грн. основного платежу та 10 869 473 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Позивач у встановленому законом порядку оскаржив вказане повідомлення-рішення відповідача до ДПІ У Печерському районі м. Києва та ДПА у м. Києві. Податкове повідомлення-рішення було залишене без змін, а скарги позивача –без задоволення.
Актом перевірки встановлено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість який підлягає сплаті до бюджету у розмірі 21 738 946 грн., в тому числі за 4 квартал 2006 року –9 048 140 грн., за січень 2007 року –12 409 973 грн., за лютий 2007 року –280 833 грн. З положень даного акту вбачається, що основним постачальником ТОВ «Арматор»є ТОВ «Автосервіс-групп»і податковий кредит сформовано на підставі отриманих податкових накладних від постачальника ТОВ «Автосервіс-групп», які складені з порушенням встановленого Порядку заповнення податкової накладної, а саме, податкові накладні підписані не уповноваженою на те особою платника податку.
На підставі акту перевірки, судом першої інстанції встановлено, що:
- документи на проведення перевірки надані довіреною особою –ОСОБА_5, які були прийняті згідно опису податковою міліцією, та направлені до управління аудиту юридичних осіб 16.06.2007 року;
- Управлінням аудиту юридичних осіб Північної МДПІ у м. Кривому Розі 26.07.2007 року службовою запискою повідомлено податкову міліцію, що в перевіряємому періоді відповідальною особою за ведення та здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Автосервіс-групп» була засновник та одночасно директор ОСОБА_4, яка не підписувала жодного з документів, що засвідчує факт здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Автосервіс-групп»;
- за фактом підробки документів 17.08.2007 року Жовтневим РВ КГУ УМВС України у Дніпропетровській області прийнято постанову про порушення кримінальної справи за ст. 358 КК України.
Положення п.18 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого Наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»від 30.05.1997 року № 165 передбачають, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
На підставі даної норми вбачається, що оскільки в ході зустрічної перевірки ТОВ «Автосервіс-групп»встановлено, що ОСОБА_4 не підписувала податкові накладні, вона не підтверджує факту укладення договорів з ТОВ «Арматор»та не визнає підпис від її імені на угодах та інших фінансово-господарських документах, що виписані ТОВ «Автосервіс-групп», то вони складені з порушенням встановлених вимог.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Крім того, ч. 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В ч.1 ст. 216 ЦК України, зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
Отже, в результаті виконання сторонами недійсної угоди не можуть виникати як податкові зобов’язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, і право ТОВ «Арматор»на податковий кредит з ПДВ на підставі податкових накладних, наданих на виконання таких угод, не виникає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 вказаної статті, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник і податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п. 6.2 вищезазначеного Порядку заповнення податкової накладної, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.
У підпункті 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього закону передбачено повний і вичерпний перелік всіх обов’язкових реквізитів, які повинна містити в собі податкова накладна.
Позивач зазначає про правомірність проведення операцій з придбання у ТОВ «Автосервіс-групп»товару згідно договорів купівлі-продажу від 09.11.2006 року № 09/11-06 і від 04.12.2006 року № 11/12-06 та доповнень до них, а відповідачем взагалі їх здійснення як таких заперечується. ТОВ «Арматор»представлені лише дві податкові накладні - № 1 від 10.01.2007 року та № 2 від 29.01.2007 року, на підставі яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту у січні 2007 року податку в загальній сумі 12 377 010, 87 грн. (3 463 610, 87 грн. + 8 913 400 грн.), тоді як в решті суми податку на додану вартість віднесені позивачем до складу податкового кредиту у 4 кварталі 2006 року, січні-лютому 2007 року податковими накладними не підтверджено, не надано суду витягу з книги обліку придбання за відповідний період або ж реєстру отриманих податкових накладних, які б підтверджували правильність формування податкового кредиту на підприємстві в періоди за які виявлені порушення.
З наданих до матеріалів справи двох податкових накладних вбачається, що від імені платника податків вони підписані ОСОБА_4, як особою, яка склала податкову накладну.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривий Ріг від 24 грудня 2007 року зроблено висновок про те, що ТОВ «Автосервіс-групп»завідомо створювалось з метою відмивання грошових коштів для укриття прибутку, а вимоги про визнання недійсними всіх первинних документів бухгалтерського та податкового обліку з реквізитами ТОВ «Автосервіс-групп»не вирішені, оскільки поставлені передчасно, і їх вирішення можливо тільки після набрання чинності прийнятим рішенням.
Згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Відповідно до пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»сплаті до бюджету підлягають суми, що визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що особою відповідальною за сплату відповідних сум ПДВ до бюджету, право на віднесення до складу податкового кредиту яких виникає у позивача, є ТОВ «Автосервіс-групп», в свою чергу позивачем у справі податок на додану вартість за укладеними договорами, за якими отримані податкові накладні, сплачується у вартості товару, що придбавається.
Позивачем до справи не надано платіжних доручень (банківської виписки за відповідний період) на підтвердження оплати придбаного у ТОВ «Автосервіс-групп»товару, відповідно не підтверджено сплати сум ПДВ у вартості придбаного товару постачальнику, яким виписані податкові накладні.
Враховуючи, що висновки акту перевірки в частині неправомірності віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 21 738 946 грн. позивачем заперечуються, ненадання суду витребуваних документів унеможливлює встановлення обставин, які б спростовували висновки про встановлені порушення.
Відповідно до документів звітності ТОВ «Автосервіс-групп»судом першої інстанції встановлено слідуюче.
Суми податку на додану вартість віднесені позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2006 року за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Автосервіс-групп»у повному обсязі не підтверджені податковими зобов’язаннями останнього, оскільки згідно даних податкової декларації вказаного підприємства до складу податкових зобов’язань по податку на додану вартість віднесено суму податку в розмірі 4 470 630 грн., тоді як у вказаному періоді позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість в загальному розмірі 9 048 140, 33 грн. (податкова декларація за грудень (вх. ДПІ 50207 від 22.01.2007 рік) надана супровідним листом № 4641/8/150 від 02.03.2009 року Північною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на запит відповідача.
Довідкою № 92/235 від 23.04.2007 року, складеною за результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ «Автосервіс-групп»з питань правових відносин з ТОВ «Арматор»за період січень 2007 року, підтверджено включення до суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість ТОВ «Автосервіс-групп»у січні 2007 року податку за виписаними накладними № 1 від 10.01.2007 року, № 2 від 29.01.2007 року, тоді як у вказаному періоді позивачем до складу податкового кредиту віднесено також суму податку за отриманою накладною № 3 від 30.01.2007 року.
Зазначеними документами, не може підтверджуватись факт неправомірності формування податкового кредиту позивачем, оскільки право на податковий кредит у платника податків виникає на підставі отриманої ним податкової накладної, а згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Оскільки позивачем до матеріалів справи не надано банківських виписок та усіх податкових накладних по яких виник спір, неможливим є встановлення правомірності формування позивачем податкового кредиту у спірних періодах, а відповідно наведені вище обставини щодо розбіжностей даних податкового обліку контрагента не спростовані належними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арматор»– залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2009 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: _____________________В.С. Заяць
Судді: _____________________Г.В. Земляна
_____________________Ю.І. Цвіркун