ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.05.2007 Справа № 18/44-07
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді | Білецька Л.М. (доповідач) |
суддів | Науменко І.М., Джихур О.В. |
при секретарі судового засідання: | Прокопець Т.В. |
за участю представників сторін: |
від позивача | Соколова Наталія Володимирівна начальник юридичного відділу, довіреність №7 від 06.02.07; |
від відповідача: | Романов Дмитро Михайлович начальник відділу, довіреність №125 від 01.01.07; |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ |
на рішення | від 16.02.2007 |
господарського суду | Дніпропетровської області |
у справі | № 18/44-07 |
за позовом | Закритого акціонерного товариства страхової компанії “ДАСК” з іноземними інвестиціями, м. Дніпропетровськ |
до | Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ |
про | Визнання договору діючим та зобов’язання виконувати договір |
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2007 р. у справі № 18/44-07 (суддя Петрова В.І.) позов задоволено частково. Визнано агентський договір (договір доручення) №АУ 069 ПР/НФ-051686/НЮ від 19.10.2005 року діючим до 31.12.2007 року. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивач не передав спір про розірвання договору на вирішення суду, договір №АУ 069 ПР/НФ-051686/НЮ від 19.10.2005 року є не розірваним. Також позивач не довів, що відповідач виконував свої договірні зобов’язання неналежним чином.
З урахуванням вимог п. 7.1. договору від відповідача не надійшло будь-яких вимог про припинення дії договору, а тому договір вважається продовженим до 31.12.2007 року.
Відповідач - державне підприємство “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій посилається на те, що:
- суд фактично встановив юридичний факт, в той час як чинним господарським процесуальним законодавством не передбачено можливості встановлення господарськими судами фактів, що мають юридичне значення без вирішення питання про захист порушення прав сторони;
- є неправомірними висновки суду про порушення відповідачем вимог ст.ст. 525,526 ЦК України, оскільки у даному випадку відсутня одностороння відмова від зобов’язання та одностороння відмова від зобов’язання;
- відмова від договору доручення, яким є договір договір №АУ 069 ПР/НФ-051686/НЮ від 19.10.2005 року та припинення з цих підстав дії договору не може розцінюватися як одностороння відмова від зобов’язання. Оскільки відповідно до вимог ст. 1008 ЦК України довіритель або повірений мають право на відмову від договору. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною;
- нормами господарського кодексу не врегульовано порядок та процедуру відмови повіреного від договору доручення в будь-який час та вважаємо, що відносини у даному випадку мають регулюватися відповідними нормами ЦК України (ст.1008 ЦК України). Зазначені положення жодним чином не суперечать господарському кодексу та не містять будь-якої заборони відмовитися від договору доручення на вимогу повіреного.
Просить скасувати рішення суду в частині визнання агентського договору (договір доручення) №АУ 069 ПР/НФ-051686/НЮ від 19.10.2005 року діючим до 31.12.2007 року. В іншій частині рішення залишити без змін.
Позивач витребуваний судом відзив не надав.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.05.2007 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду, її розгляд призначений на 22.05.2007 року.
У зв’язку з учбовою відпусткою судді Голяшкіна О.В. згідно розпорядження голови судової палати № 274 від 22.05.2007р. справа № 18/44-07 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого - Білецької Л.М.(доповідач), суддів –Науменко І.М., Джихур О.В.
У судовому засіданні відповідач підтримав доводи по апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати. Позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив апеляційну не задовольняти, рішення залишити без змін.
Вислухавши представників сторін, дослідивши докази у справі, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
19.10.05р. між сторонами укладений агентський договір (договір доручення) № АУ 069 ПР/НФ-051686/НЮ.
У п.1.1 договору сформульований його предмет, взаємні права та обов’язки сторін:
- Страховик (позивач) приймає на себе зобов’язання по страхуванню пасажирів (застрахованих осіб), а Страховий Агент (відповідач) діє від імені та за дорученням Страховика і виконує частину його страхової діяльності у сфері вищезазначеного виду страхування, перелік якої вказаний у цьому Договорі.
П.1.2 Договору встановлено, що Страховий Агент є представником Страховика і діє в його інтересах за комісійну винагороду на підставі цього Договору.
Страхування –це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. (ст.1 ЗУ “Про страхування”). У ст.5 цього Закону міститься поняття страхового Агнета –це громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов’язані із здійсненням страхових виплат і страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.
Діяльність страхового агента є видом посередницької діяльності у сфері страхування (ст.15 ЗУ “Про страхування”) як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов’язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), у тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом (ч.2 ст.15 ЗУ “Про страхування”).
Таким чином, діяльність страхових агентів містить в собі елементи і представництва, і доручення, але за своєю юридично природою вона є виключним видом діяльності у сфері страхування у формі посередницької діяльності (ст.15 ЗУ “Про страхування”).
Тому ототожнювати агентський договір з договором доручення (ст.1000 ЦК України) є неправильним, оскільки наявний у справі агентський договір (договір доручення) містить взаємний обов’язок страховика –страхування пасажирів, що ст.1000 ЦК України не передбачено.
Особлива правова природа агентської угоди підтверджується і п.3 Положення про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого постановою КМ України від 14.08.96р. №959, з якого вбачається, що страховий платіж по обов’язковому особистому страхуванню утримується з пасажирів транспортною організацією, яка має агентську угоду із страховиком.
Та обставина, що термін “агентська угода” замінений з 20.04.07р. в цій постанові КМ України на термін “договір доручення” не спростовує виключного характеру діяльності страхового агента як виду посередницької діяльності. У той час, як за договором доручення повірений зобов’язується від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) вчиняти певні юридичні дії (ст.1000 ЦК України), за умовами агентської угоди і страховик бере обов’язок забезпечити страхування пасажирів, що не передбачено ст.1000 ЦК України.
Суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку п.7.1 укладеного агентського договору, яким передбачено термін дії договору до 31.12.06р. У випадку, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії договору не заявляє у письмовому вигляді про намір розірвати договір, він вважається пролонгованим на наступний термін.
У справі відсутні докази, які б свідчили про те, що відповідач має намір розірвати договір –отже, він вважається діючим до 31.12.07р.
Докази відповідача про те, що такий спосіб захисту права суперечить ст.16 ЦК України і не передбачений законом, спростовується п.16 цієї статті, з якої вбачається що способом захисту порушеного права є зміна правовідношення.
Термін дії договору є суттєвим елементом правовідношення між сторонами, тому суд правомірно застосував такий спосіб захисту права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, тому рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2007 року у справі № 18/44-07 - залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена у місячний строк до Вищого господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Л.М.Білецька
Суддя І.М.Науменко
Суддя О.В.Джихур
З оригіналом згідно
Помічник судді О.В.Водопоєнко