ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.04.2007 Справа № А23/364
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецової І.Л.
суддів: Крутовських В.І. (доповідача), Швеця В.В.
при секретарі судового засідання: Чоха Є.О.
від позивача: Мороз О.В., довіреність №б/н від 09.11.06, представник;
від позивача: Мороз А.Ф., довіреність №б/н від 09.11.06, представник;
від відповідача: Зибало Н.О., довіреність №6724/10/100 від 07.03.07, старший державний податковий інспектор юридичного відділу;
від відповідача: Гура Н.В., довіреність №33069/10/22 від 30.10.06, державний податковий інспектор сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції в м.Дніпродзержинську, Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.06р. у справі №А23/364
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тарон", 51925, м.Дніпродзержинськ, вул. Арсеничева,16
до Державної податкової інспекції в м.Дніпродзержинську, Дніпропетровської області, 51931, вул. Медична,9
про визнання недійсними рішень ДПІ м.Дніпродзерджинська про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000242201/0/20409 від 06.07.2006р., №0000242201/1/27282 від 08.09.2006р. на суму 8 806грн.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2006р. суддя Добродняк І.Ю. позов товариства з обмеженою відповідальністю «Тарон», м.Дніпродзержинськ до Державної податкової інспекції в м.Дніпродзержинську про визнання недійсними рішень задовольнив в повному обсязі.
Визнав недійсними рішення Державної податкової інспекції в м.Дніпродзержинську про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000242201/0/20409 від 06.07.2006р., №0000242201/1/27282 від 08.09.2006р. на суму 8 806грн.
Державна податкова інспекція в м.Дніпродзержинську не погодившись з постановою господарського суду, звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те що постанова прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тарон", м.Дніпродзержинськ у запереченні на апеляційну скаргу посилається на те, що постанова суду винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, тому підстав для її скасування не вбачається. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників, та також доводи відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, та заперечення позивача на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова господарського суду прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається, виходячи з наступного:
Відповідач по справі провів виїзну планову перевірку підприємства позивача з питання дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2005р. по 31.03.2006р. за результатами якої був складений акт №101/23/13456730 від 29.06.2006р.
В ході цієї перевірки було встановлено порушення позивачем термінів декларування валютних цінностей (неподання декларацій про прострочену дебіторську заборгованість, яка виникла при виконанні зовнішньоекономічних контрактів, укладених з ТПУП «Сталь- контракт»та ЗАТ «Торговий дім МАЗконтракт»), що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.01.2004р. –01.04.2006р.
В результаті чого, до позивача був застосований штраф у розмірі одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян за кожний день порушення в сумі 8 806грн. Було прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000242201/1/27282 на суму 8 806грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач уклав договори з нерезидентами ТП УП «Стальконтракт»(Білорусь) та ЗАТ «Торговий дім МАЗконтракт»(Росія), згідно яких зобов’язався поставити останнім товар у договірній кількості, а нерезиденти зобов’язалися зробити передплату за цій товар 100%, ще до отримання товару. Але, як вбачається з матеріалів справи, вказані нерезиденти після отримання товару встановили нестачу товару, а саме фактична кількість отриманого товару не відповідала кількості товару, вказаного в залізничних накладних. Нестача товару підтверджена актами експертиз Мінського відділення Білоруської Торгово-промислової палати. В зв’язку з чим, сторони підписали додаткові угоди, відповідно до яких позивач зобов’язався повернути нерезидентам кредиторську заборгованість та вартість недопоставленого товару в певному грошовому еквіваленті, тобто відшкодувати збитки понесені нерезидентами . Згідно цих додаткових угод позивач здійснив перерахування грошових коштів нерезидентам на їх рахунки (платіжне доручення в іноземній валюті №60 від 10.10.2003р. на суму 535,50 доларів США та платіжне доручення в іноземній валюті №63 від 22.10.2003р. на суму 58 270,25 руб. РФ).
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що дії позивача відповідають нормам цивільного законодавства України, зокрема, Угоді, підписаною Україною 20.03.92р. про загальні умови поставок товарів між організаціями держав –учасниць Співдружності Незалежних Держав, Цивільному Кодексу УРСР, який діяв під час укладення, виконання позивачем зовнішньоекономічних договорів.
Факт наявності валютних цінностей, які належать позивачеві за межами України ( та підлягають обов’язковому декларуванню) –відсутній. Як вбачається з матеріалів справи, відношення, яки склалися між позивачем та вказаними вище нерезидентами, мале місце неналежне виконання позивачем своїх зобов’язань, визначених договорами №12/07/03 від 28.07.2003р. та №5 від 22.08.2003р. Фактично ж, перераховані нерезидентам грошові кошти у відповідності з додатковими угодами до цих договорів є ні чим іншим, як відшкодування нерезидентам збитків та понесених ними витрат. Тобто, повернення належного нерезидентам, а не перерахування валютних цінностей, які належать позивачеві, як помилково вважає відповідач.
В зв’язку з тим, що грошові кошти, перераховані нерезидентам не являються валютними цінностями позивача за межами України то вони і не підлягають декларуванню. Колегія суддів вважає, що спірні податкові повідомлення рішення прийняті відповідачем не правомірно.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова господарського суду винесена з дотриманням вимог чинного законодавства і тому, підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 212, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
Постанову господарського суду Дніпропетровськ області від 21.12.2006р. у справі №А23/364 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Дніпродзержинську –без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л.Кузнєцова
Суддя: В.І.Крутовських
Суддя: В.В.Швець
З оригіналом згідно
Помічник судді: Н.О.Стрюк