ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2010 р.           Справа № 2-а-2338/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді: Дончика В.В.,

при секретарі судового засідання: Чорному В.В.,

за участю: представника позивача - Федорченко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Вінниці до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в :

В травні 2009 року Державна податкова інспекція у м. Вінниці (далі –ДПІ у м. Вінниці) звернулась в суд з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (далі –СПД ОСОБА_2) про стягнення заборгованості.

Зазначали, що за СПД ОСОБА_2 рахується борг перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 249755,7 грн., з яких: 130992 грн. - основний платіж з податку на додану вартість та 65496 грн. - фінансова санкція; 53267,7 грн. –оснований платіж по податку з доходів фізичних осіб.

Посилаючись на те, що відповідач в добровільному порядку зазначений борг не сплачує, позивач змушений звернутись до суду з вимогою про стягнення боргу.

Ухвалою від 27 травня 2009 року провадження у справі було зупинено, до набрання законної сили рішенням суду по справі №2-а-2101/09/0270 за позовом СПД ОСОБА_2 до ДПІ у м. Вінниці про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2010 року, по справі №2-а-2101/09/0270 за позовом СПД ОСОБА_2 до ДПІ у м. Вінниці про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, в задоволенні позову відмовлено. Рішення набрало законної сили.

В зв'язку з тим, що обставини, які слугували підставою для зупинення провадження у даній справі відпали, ухвалою від 06 вересня 2010 року провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні від 12 жовтня 2010 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи неодноразово (тричі) повідомлявся повістками суду за адресою, яка значиться у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с. 5), проте на адресу суду поверталися повідомлення з відмітками «за закінченням терміну зберігання»та «за вказаною адресою не проживає»(а.с.48-50). Втім, відповідно до вимог ч. 11 ст. 35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до положень частини 4 статті 33 КАС України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних  осіб та фізичних осіб - підприємців.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Враховуючи вищевикладене, суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, відтак, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача відповідно до положень ст. 128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що СПД ОСОБА_2 здійснює свою підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію Серії НОМЕР_2 від 23.11.2005 року (ідентифікаційний номер –НОМЕР_1) (а.с.5).

На підставі направлення на перевірку від 25.02.2008 року №516/17 виданого ДПІ у м. Вінниці та у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні”, головним державним податковим ревізором інспектором Притулою С.О. проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства. Перевірка проводилась у період з 25.02.2008 року по 11.03.2008 року.

За наслідками перевірки 14.03.2008 року складено акт перевірки, яким встановлено порушення статей 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”, а саме: заниження податку з доходів фізичних осіб за 2005-2006 роки на загальну суму 54540,32 грн.; заниження податку на додану вартість за грудень 2005 року по грудень 2006 року на загальну суму 130992 грн., в порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

17 березня 2008 року ДПІ у м. Вінниці прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0013231721/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за основним платежем 130992 грн. та 65496 грн. за штрафними санкціями;

- № 0013251721/0, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, за основним платежем 54540 грн.

Не погоджуючись з даними рішеннями, відповідачем оскаржено їх до ДПІ у м. Вінниці та до ДПА у Вінницькій області, скарги залишені без задоволення.

Крім того, судом встановлено, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені СПД ОСОБА_2 до Вінницького окружного адміністративного суду у адміністративній справі № 2-а-2101/09/0270. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено. Рішення набрало законної сили.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” до загальнодержавних (обов’язкових платежів) належить податок на додану вартість. Сума даного податку в повному обсязі зараховується до державного бюджету.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідач є платником податку на додану вартість.

Пунктом 7.7 ст. 7 вищевказаного Закону встановлено порядок визначення  сум податку, що підлягають сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України та строки проведення розрахунків.

Згідно із п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 10.4 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється  відповідним податковим органом.

Згідно із статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян" оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Підпунктом 7.1 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування. Відповідно до пункту 22.3 статті 22 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб" починаючи з 01.01.2004 року та по 31.12.2006 року ставка оподаткування, визначена на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Статтям 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

У ч. 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків,  встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1. ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.  

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що сума боргу в розмірі 249755,7 грн., яка є предметом стягнення за поданим ДПІ у м. Вінниці позовом, визначена на підставі податкових повідомлень-рішень №№ 0013251721/0, 0013231721/0, які були відповідачем оскаржені у справі №2-а-2101/09/0270 за її позовом до ДПІ у м. Вінниці про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Судовими рішеннями досліджено та встановлено порушення СПД ОСОБА_2 положень Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”, Закону України “Про податок на додану вартість”, відтак, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці №№ 0013251721/0, 0013231721/0, які є підставами для стягнення податкового боргу в загальній сумі 249755,7 гривень у цій справі, визнані такими, які винесені відносно відповідача правомірно.

Суд, проаналізувавши встановлені в судовому засіданні обставини та вищезазначені норми діючого законодавства, враховуючи положення ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Ст. 86 вище згаданого Кодексу передбачено те, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.  

Ч.4 ст.94 КАС України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб’єкт владний повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (1-й АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість зі сплати податку на додану вартість в сумі 196488 (сто дев'яносто шість тисяч чотириста вісімдесят вісім) гривень та податку з доходів фізичних осіб в сумі 53267 (п'ятдесят три тисячі двісті шістдесят сім) гривень 70 (сімдесят) копійок, а всього 249755 (двісті сорок дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) гривень 70 (сімдесят) копійок.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови оформлено: 17.10.2010 року.

Суддя                                                                      Дончик Віталій Володимирович