ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.03.2007 Справа № 20/48
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Павловського П.П.
при секретарі судового засідання Мацекос І.М.
з участю представників сторін :
позивача –Зуйкова В.В.
відповідача-1 –Бірюк Л.В.
відповідача-2 –Півень Л.С.
розглянувши апеляційну скаргу приватного малого підприємства “Еспо” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 3.04.2006р. у справі
за позовом Приватного малого підприємства “Еспо”, м. Дніпропетровськ
до відповідача-1 Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
відповідача-2 Акціонерного товариства закритого типу “Концерн “Весна”, м. Дніпропетровськ
про встановлення земельного сервітуту
В С Т А Н О В И В :
3.02.2006р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов приватного малого підприємства “Еспо” (далі МП “Еспо”) про встановлення земельного сервітуту. Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є власником адміністративного будинку, розташованого за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська,72-а. Виконкомом Дніпропетровської міської ради позивачу у довгострокову оренду строком на 15 років надано земельну ділянку площею 0,0394га. по фактичному розміщенню будівлі. Вказана земельна ділянка розташована в межах земельної ділянки, яка надана в постійне користування акціонерному товариству закритого типу “Концерн “Весна” (далі Концерн). В зв’язку з цим, для доступу до будівлі МП “Еспо” необхідно користуватися частиною суміжної земельної ділянки, що надана у постійне користування Концерну. На цій підставі позивач просив встановити земельний сервітут щодо земельної ділянки, яка розташована за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська,68.
Під час розгляду справи, на вимогу суду, позивач уточнив свій позов (а.с.27,44) та просив встановити на земельній ділянці площею 434 м2 обмежено платний земельний сервітут, який би надав право МП “Еспо” на прохід та проїзд на транспортних засобах до земельної ділянки, розташованої за адресою : м. Дніпропетровськ, віл. Ленінградська,72-а
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 3.04.2006р. (суддя Пархоменко Н.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням МП “Еспо” звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та задовольнити позов. При цьому апелянт зазначив, що висновки суду не відповідають матеріалам справи. Судом не враховано, що суб’єктом права власності на спірну земельну ділянку є Дніпропетровська міська рада і тому питання встановлення земельного сервітуту повинно бути вирішено саме з нею, а не з користувачем, якому ця ділянка надана в постійне користування.
У своєму відзиві відповідач-1 зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 6.06.2006р. (а.с.76) до участі в справі в якості другого відповідача залучено Концерн.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав :
З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено вимоги про встановлення земельного сервітуту відносно ділянки, яка надана у постійне користування Концерну (а.с.11). Системний аналіз чинного законодавства, що регламентує питання користування чужим майном і, зокрема, земельними ділянками, свідчить про те, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що суб’єктами спірних правовідносин є МП “Еспо” та Концерн. Так, відповідно до ч2,3 ст.402 ЦК України, земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, що вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки, а у випадку недосягнення домовленості спір вирішується судом. В той же час, ч.2 ст.100 Земельного Кодексу України передбачено, що земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.
Власником спірної земельної ділянки, а також всіх суміжних з нею земельних ділянок, відповідно до ст. 83 ЗК України, є Дніпропетровська міська рада, оскільки зазначені землі не передано до державної або приватної власності. Концерн, який має право постійного користування спірною ділянкою, згідно зі ст. 92 ЗК України, отримав права володіння та користування спірною земельною ділянкою та землею, що межує із земельною ділянкою, яку орендує МП “Еспо”.
В зв’язку з тим, що Дніпропетровська міська рада фактично відмовилась від свого передбаченого ст. 100 ЗК України права врегулювати спірне питання, МП “Еспо” та Концерн отримали передбачене ст.402 ЦК України право на встановлення для них земельного сервітуту в судовому порядку.
Представник Концерну під час апеляційного перегляду справи пояснив, що відповідач-2 не заперечує проти надання позивачу можливості користуватися спірною земельною ділянкою, але вважає, що цей спір повинен вирішуватися саме між зазначеними господарюючими суб’єктами.
Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції не скористався наданим йому ст.24 ГПК України правом на залучення до участі в справі належного відповідача та обмежився формальним посиланням на те, що позов пред’явлено до неналежного відповідача. Такі дії суду не в повній мірі відповідають основним принципам судочинства та вимогам ст.2 Закону України “Про судоустрій України” в якій до завдання суду віднесено забезпечення захисту гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Оскільки характер розглянутого судом спору свідчить про безумовне порушення гарантованого Конституцією України та законами права МП “Еспо” безперешкодно користуватися своєю власністю, відмова суду розглянути спір по суті призводить до того, що порушене право позивача залишилось не захищеним, а само МП “Еспо” змушено захищати свої права або шляхом апеляційного оскарження, або шляхом повторного звернення до суду з залученням до участі в справі належного відповідача, що в свою чергу призводить до невиправданого затягування вирішенні спору в суді.
Щодо суті заявлених вимог, то колегія суддів враховує наступне.
Статтею 99 ЗК України землекористувачу надано право вимагати встановлення земельного сервітуту, який надасть йому право на прохід та проїзд на транспортних засобах через спірну земельну ділянку.
Відповідно висновку судової експертизи від 15.11.2006р. (а.с.103-106) запропонований позивачем варіант спільного користування спірною земельною ділянкою не тільки можливий з технічної точки зору, а й є єдиним можливим шляхом доступу МП “Еспо” до його власності. Суд не має підстав сумніватися в об’єктивності вказаного висновку, оскільки його було зроблено експертом, що має необхідні фахову підготовку та стаж роботи, не зацікавленим у наслідках розгляду справи та попередженим про кримінальну відповідальність. Висновки експерта логічно витікають із дослідницької частини експертизи та не суперечать їй і матеріалам справи. Учасники судового процесу також не заявили ніяких заперечень, щодо обґрунтованості висновків експерта.
За таких обставин, колегія суддів вважає можливим встановлення земельного сервітуту в межах, визначених у висновках судової експертизи.
В зв’язку з тим, що позивач та відповідач-2 є власниками об’єктів нерухомості і звернення МП “Еспо” до суду обумовлено необхідністю мати доступ до власності, та те, що спірна земельна ділянка є спеціально влаштованим в’їздом на територію, яку займає Концерн, колегія суддів вважає можливим встановити безстроковий та безоплатний сервітут, що не суперечить приписам ст. 98 ЗК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду повинно бути скасовано на підставі п4 ч1 ст.104 ГПК України через неправильне застосування судом норм процесуального права, а позов підлягає задоволенню.
На підставі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача, який до звернення до суду не здійснив спроб встановити сервітут з Концерном.
Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу приватного малого підприємства “Еспо” задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 3.04.2006р. скасувати.
Позов задовольнити.
Встановити щодо земельної ділянки, розташованої по вул. Ленінградській,72-а м. Дніпропетровська, загальною площею 433,73м2, та позначеної у висновках судової будівельно-технічної експертизи наступними межами :
від А до Б по вул. Ленінградській довжиною 6,53м.; від Б до В територія АТВТ “Концерн “Весна” довжиною 34,06м.; від В до Г територія ПМП “Еспо” довжиною 31,33м.; від Г до Д територія ДЗПР довжиною 5,28м.; від Д до Е Дніпропетровська дистанція громадських споруд довжиною 24,22м.; від Е до Ж територія АТВТ “Концерн “Весна” довжиною 19,39м.; від Ж до А територія технічної дільниці водяних шляхів довжиною 22,57м.
безстроковий та безоплатний земельний сервітут, надавши малому підприємству “Еспо” право проїзду автомобільним транспортом по наявному шляху.
Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Головуючий А.О. Логвиненко
Суддя О.В. Чус
Суддя П.П. Павловський