ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2007                                                                                   Справа № 7/356  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії  суддів:

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.06 р. у справі  7/356 (суддя Коваль Л.А.) частково задоволені позовні вимоги позивача і розірвано угоду про залічення коштів на умовах субординованого боргу від 23.11.2000 р., укладену між ТОВ ”Мерідіан”, м.Дніпропетровськ та акціонерним банком “Технобанк”, правонаступником прав і обов’язків якого є ЗАТ ”Фінансовий Союз Банк”, м. Дніпропетровськ, стягнуті судові витрати.

          В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

          Рішення мотивоване тим, що до даних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК України (ст.1058), що регламентують положення про договір банківського рахунка. Оскільки відповідач не сплатив відсотки за користування грошима, то має місце суттєве порушення умов договору,  і він повинен бути розірваний. Однак  позовні вимоги про витребування грошей на підставі ст.1212 ЦК України як наслідок розірвання договору не підлягають задоволенню по тій причині, що відповідно до ст.20 Закону України  “Про платіжні системи і переказ коштів в Україні” кошти, які перераховані позивачем, обліковуються на депозитному рахунку, ініціатором переказу грошей може бути тільки позивач, який не надав відповідного документа на переказ грошей.

          Відповідач з таким рішенням суду не погодився і звернувся з апеляційною скаргою. Посилається на те, що відповідно до рішення Нацбанку України від 23.12.2003 року №302 скасований дозвіл на врахування субординованого боргу, залучених від позивача на підставі наміру  відповідача стосовно  дострокового повернення коштів позивачеві. Однак до цього часу кошти не повернуті. Цим порушені вимоги діючого на той час законодавства, зокрема “Порядку отримання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку” та Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Нацбанку України від 28.08.2001 р. №368, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.09.01 р. № 8416032. Суд не з’ясував , яким чином обліковувалися кошти, залучені як судбординований борг, після скасування дозволу Нацбанком і прийшов до безпідставного висновку про наявність депозитного договору і депозитних правовідносин, тому що ніякі інші договори, крім  угоди від 23.11.2000 р., не укладалися і жодним судовим рішенням цього не встановлено.

          Таке рішення порушує права позивача на отримання внесених грошей. Просив скасувати рішення суду та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача 2 000 000 грн., залучених як субординований борг.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2006р. апеляційна скарга прийнята до провадження суду, її розгляд призначений на 16.01.2007 р.

          У судове засідання представник позивача не з’явився, надав клопотання про відкладення розгляду  справи, яке не підлягає задоволенню через ненадання доказів хвороби представника позивача і доказів неможливості замінити його іншим представником. Представник відповідача вважав у судовому засіданні рішення суду законним  і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

          Вислухавши думку представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, інші матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте рішення підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, а провадження у справі слід припинити  через відсутність предмета спору.

          Так, з матеріалів справи видно, що  23 листопада 2000 року позивач як інвестор і АКБ “Технобанк” уклали договір  про залучення коштів на умовах субординованого боргу, відповідно до якого позивач перерахував  2000 000 грн. банку, який мав сплатити позивачеві за користування грошима відсотки.

          Залучення коштів на умовах субординованого боргу є самостійним видом правовідносин відповідно до діючого на той час “Порядку надання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку” та Інструкції про порядок регулювання та аналіз  діяльності комерційних банків , затвердженої постановою Нацбанку України від 25.10.1999 р. №518, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.11.99р. № 786/4079 (далі - Порядок та Інструкція відповідно). Згідно з п.1.5 Інструкції, субординований борг - це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше п’яти років,  а  у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. Глава 4 Інструкції регламентує порядок обліку залучених коштів та подання звітності і у п.4.6 її йдеться про те, що облік таких коштів здійснюється на рахунку 3660 “Субординований борг банку” з урахуванням строку, що залишився до дати погашення. Ці питання правомірно порушені позивачем у апеляційній скарзі і суд першої інстанції дійсно безпідставно прийшов до висновку про наявність депозитного банківського рахунка.

Суд апеляційної інстанції витребував від відповідача первинну банківську документацію, з якої вбачається, що облік коштів позивача проводився відповідачем саме по рахунку 3660 “Субординований борг банку”, тобто у відповідності до вимог Інструкції. Отже, законодавство, що регламентує депозитні відносини, судом першої інстанції неправильно застосовано до правовідносин сторін, які не мали  договору банківського вкладу.

          Після скасування Національним банком України (т.1 а.с.44) дозволів на врахування коштів, залучених від інвесторів на умовах субординованого боргу до капіталу АКБ ”Технобанк”,  23.12.2003 року  по меморіальному ордеру №1496053 від 23.12.2003 р. з рахунку 3660  гроші у розмірі 2000 000 грн., що є предметом спору у даній справі, переведені на розподільчий рахунок у цьому ж банку 2909, а з нього - у повному обсязі в банк за трест “Будіндустрія”, ЗАТ ”Магнезіт”, ТОВ ”Європа-М”, ТОВ ”Континент”, у цей же день 23.12.2003 р. для погашення заборгованості по кредитних договорах цих товариств перед  АК банком ”Технобанк” (т.1 а.с.105-114).

Таким чином АКБ ”Технобанк”  як кредитор по договорах застави майнових прав, укладених з ним та позивачем у даній справі як заставодавцем (т.2 а.с.20-24) реалізував п. 2.1 договорів застави майнових прав –заставодавець надає право  кредитору у разі невиконання Боржником зобов’язань за кредитними договорами, а також після прийняття рішення Національним банком України про дострокове  повернення коштів, залучених на умовах субординованого боргу угодами від 22.06.00, 14.08.00, 23.11.00 р. та нарахованих по них відсотках здійснити погашення грошових зобов’язань боржника, визначених кредитними договорами у п.1.1.

          Оскільки боржники не виконали своїх  грошових зобов’язань перед АКБ ”Технобанк” по кредитних договорах,  заставодавцем своїх майнових прав по яких був позивач, то АКБ “Технобанк правомірно  перерахував гроші, залучені як субординований борг для погашення заборгованості по кредитних догодах в порядку п. 2.1 договорів застави майнових прав.

          З цього моменту  з 23.12.2003 року дія укладеної між  позивачем та АКБ ”Технобанк” угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу припинилася виконанням (  ст.216 ЦК УРСР в редакції 1963 р). Отже, на момент звернення з позовом і прийняття рішення судом вже не існувало правовідносин між сторонами з приводу залучення грошей як субординованого боргу, а відтак і не існувало предмета спору.

          Тому  рішення у справі підлягає скасуванню, а провадження у справі –припиненню.

Керуючись п.1.1. ч.1 ст.80,  ч.2 ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -  

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Мерідіан”, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.06р. у справі № 7/356 скасувати.

Провадження у справі припинити.

Постанова може бути оскаржена у місячний строк до Вищого господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                            Л.М.Білецька

Суддя                                                                                І.М.Науменко

Суддя                                                                                О.В.Голяшкін

З оригіналом згідно

Помічник судді                                                 О.В.Водопоєнко