ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.07.2006 Справа № А8/19
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Куліш Р.Ф. (доповідач),
суддів: Білецької Л.М., Науменка І.М.,
при секретарі: Нурулаєва Г.Ю.
від прокуратури: Цяцька О.В., посвідчення №135 від 26.09.01, старший прокурор відділу прокуратури області;
за участю представників:
від відповідача: Стеф’юк Ю.В., довіреність №12-05/754 від 09.03.06, представник управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області м Дніпропетровська;
від відповідача: Дерець Т.В., довіреність №17-02/7445 від 05.08.05, представник Дніпропетровської митниці
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2006 р. у справі № А8/19
за позовом приватного підприємства “Виробничо-комерційна фірма “Піаніт”, м. Дніпропетровськ
до : - Дніпропетровської митниці, м. Дніпропетровськ
- управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
про визнання протиправними дій, скасування рішень та повернення 59954,52 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою від 27.03.2006 р. по справі № А8/19 суддя господарського суду Дніпропетровської області позов приватного підприємства “Виробничо-комерційна фірма “Піаніт”, м. Дніпропетровськ ( далі –ПП “ВКФ “Піаніт” ) до Дніпропетровської митниці, м. Дніпропетровськ задовольнив. Визнав протиправними дії Дніпропетровської митниці, які полягають у визначенні і збільшені митної вартості товару в рішеннях від 22.11.2005 р. щодо митної оцінки товару до ВМД по формі ІМ 40 №№ 110000003/5/414590-110000003/5/414603 і видачі талонів відмови №№ 703/414590-703/414603 від 29.11.2005 р. у митному оформленні товару 22.11.2005р., що призвели до заподіяння ПП “ВКФ “Піаніт” майнової шкоди у зв’язку з надмірною сплатою ПДВ в сумі 59954,52 грн. Визнав протиправними і скасував рішення від 22.11.2005 р. щодо митної оцінки товару до ВМД по формі ІМ 40 №№ 110000003/5/414590-110000003/5/414603 і талони відмови у митному оформленні товару №№ 703/414590-703/414603 від 29.11.2005 р., які були прийняті та видані Дніпропетровською митницею. Стягнув з Дніпропетровської митниці на користь ПП “ВКФ “Піаніт” через Управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області 59954,52 грн. у вигляді заподіяної майнової шкоди, 602,95 грн. витрат на сплату державного мита. В позові до Управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ відмовив.
Прокуратура Дніпропетровської області звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та клопотанням про відновлення строку на її подання та просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області, посилаючись на те, що визначення митної вартості здійснювалось відповідно до положень статті 16 Закону України від 05.02.92 р. № 2097-ХІІ “Про Єдиний митний тариф”, статей 259-273 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2003 р. № 1375 “Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України “ та ЄАІС ДМСУ. Відповідно до ст. 16 Закону України “Про Єдиний митний тариф” нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. Прокуратура вважає, що оскільки обґрунтовані сумніви митниці у достовірності відомостей щодо митної вартості товару унеможливили застосування методу 1 (за ціною угоди відповідно до ст. 267 Митного кодексу України) для визначення митної вартості, митницею відповідно до ст. 265 Митного кодексу України було самостійно визначено митну вартість товару, послідовно застосовуючи методи її визначення, передбачені Митним кодексом України, на підставі наявних у неї відомостей, у тому числі і цінової інформації щодо ідентичних товарів. Також скаржник вважає помилковим висновок суду про стягнення з Дніпропетровської митниці через Управління Державного казначейства в Дніпропетровській області на користь позивача заподіяної майнової шкоди, оскільки між сторонами склалися бюджетні відносини за предметом спору, а саме: повернення з Держаного бюджету України надмірно сплачених (на думку позивача) сум митних платежів (ввізне мито та ПДВ), що не є майновою шкодою у розумінні положень Цивільного кодексу.
Судова колегія, дослідивши матеріали справи, вислухав думку сторін, встановила наступне.
21.06.05 р. між приватним підприємством "Виробничо - комерційна фірма "Піаніт" (далі-позивач) і ТОВ "Арміс" Росія (далі-постачальник) було укладено контракт № 7, за яким постачальник зобов'язався поставити позивачу товар згідно специфікації (п. 1.1.), за умови 100% передплати (п. 2.1), на умовах DАF кордон Росія-Україна, у відповідності з умовами ІНКОТЕРМС-2000 (п. 3.1).
Доповненням № 5 від 08.11.05 р. до цього контракту сторони передбачили зміну п. 1.4. контракту, визначили, що загальна сума контракту складається на підставі специфікацій, які підписуються до контракту і являють його невід'ємну частину.
Згідно специфікацій № 8 від 18.10.05 р. та № 8.1 від 20.10.05 р. до цього контракту визначено товар, що підлягав поставці позивачу: сайра: с/м н/р код ТНЗЕД 0303799800 в кількості 209 330 кг. на загальну суму 1 517 642,50 російських рублів; горбуша код ТНЗЕД 0303110000 в кількості 114 180,0 кг., загальною сумою 1 091 560,80 російських рублів; кальмар тушка код ТНЗЕД 0307495900, кількістю 19 030,00 кг., загальною сумою 172 031,20 російських рублів; путассу код ТНЗЕД 0303798300 в кількості 38 082,00 кг., на загальну суму 288 280,74 російських рублів. Загальна вартість товару за специфікаціями №№ 8 і 8.1 склала 3 069 515,24 російських рублів.
Термін відвантаження за специфікацією № 8 - до 04.11.05 р., а за специфікацією № 8.1 - до 15.11.05 р.
На виконання умов контракту постачальник виставив позивачу рахунки - фактури:
- № 83 від 23.10.05 р. за кальмар тушка код ТНЗЕД 0307495900, кількістю 19 030 кг., на загальну суму 172 031, 20 російських рублів;
- №№ 84, 85 від 26.10.05 р. за путасу код ТНЗЕД 0303798300 в кількості 38082 кг на загальну суму 288 280,74 російських рублів;
- №№ 86 - 96 від 31.10.05 р. за сайру с/м н/р код ТНЗЕД 0303799800 в кількості 209 330,00 кг. на загальну суму 1517 642,50 російських рублів.
Згідно з п. 2.1 контракту позивач, на підставі виставлених рахунків і вищезазначеного контракту № 7, перерахував постачальнику 2 442 906,00 російських рублів платіжним дорученням №699 від 20.10.05 р.
01.11.05 р. позивач здійснив попереднє декларування свіжомороженої риби в кількості 11 машин сайри (209 330 кг.), 2 машини путассу (38 082 кг.), 1 машини кальмарів (19 030 кг.), про що було оформлено декларації від 01.11.05 р. № №110000003/5/413651,110000003/5/413655,110000003/5/413650, 110000003/5/413656, 110000003/5/413657, 110000003/5/413658, 110000003/5/413659, 110000003/5/413660,110000003/5/413654, 110000003/5/413653, 110000003/5/413652 і від 03.11.05 р. № № 110000003/5/413735, 110000003/5/413736, 110000003/5/413737.
Для здійснення попереднього декларування Дніпропетровській митниці (далі-відповідач-1), платіжним дорученням № 747 від 01.11.05 р. на суму 61 100 грн. і платіжним дорученням № 755 від 03.11.05 р. на суму 16 440 грн. були перераховані кошти для сплати митних зборів та резервування сплати ПДВ.
За міжнародними товарно-транспортними накладними №№ 0409403, 0671732, 039456, 0974230, 681008, 0788651 від 04.11.05 р., №№ 0030614, 0954309, б/н, 0884624, 0884507, 059285, 00001138, 0926574 від 07.11.05р в зону митного контролю відповідача-1 надійшов товар на адресу позивача на загальну фактурну вартість 1 969 771,54 російських рублів, що за курсом НБУ складало 345 694,90 грн.
22.11.05 р. відповідачу-1 позивач надав пакет товарно-супровідної документації і склав ВМД та УАД за формою ІМ 40 №№ 110000003/5/414590-110000003/5/414603 з зазначенням в графі 45 митної вартості, яка дорівнювалась фактурній вартості. Всього позивач заявив до митного оформлення товар на загальну вартість 345 694,90 грн.
Відповідно до митних декларацій платежі повинні становити 691,42 грн. ввізного мита та ПДВ в сумі 69 139 грн. Ці дані підтверджені та відображені в гр. 47 "Нарахування мита та митних платежів" декларації.
Одночасно позивачем були подані декларації митної вартості товару, в яких митна вартість визначена позивачем згідно зі ст.ст. 266, 267 МК України, тобто - за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.
Відповідачем-1 було прийнято рішення щодо митної оцінки товару від 22.11.05 р., за якими для розрахунку митної вартості використано ст. 268 Митного кодексу України( далі –МК України) та Протокол про співпрацю між ДМСУ та учасниками ринку імпорту рибопродуктів в Україну від 26.10.05 р.
Згідно з цим рішенням відповідачем-1 було визначено вартість товару, що надійшов на адресу позивача, вищу, ніж зазначено у фактурних документах, зокрема:
- за ВМД № 110000003/5/414590 і № 110000003/5/414591 (путассу) митну вартість за 1 кг товару за даними митниці зазначено 12,93 руб/кг, в той час як за контрактом № 7 від 21.06.05 р. і специфікацією № 8.1 від 20.10.05 р. фактурна вартість цього ж товару складає 7,57 руб/кг. Загалом за цими двома ВМД відповідачем-1 визначено митну вартість товару 516 313,28 рублів, тоді як фактурна вартість цього ж товару складає 288 280,74 рублів, що в еквіваленті на час складання декларації за курсом НБУ становило 50 593,26 грн.;
- за ВМД №№ 110000003/5/414592 - 110000003/5/414602 (сайра) митну вартість за 1 кг товару за даними митниці зазначено 11,49 руб/кг, в той час як за контрактом № 7 від 21.06.05 р. і специфікацією № 8 від 18.10.05 р. фактурна вартість цього ж товару складає 7,25 руб/кг. Загалом за цими одинадцятьма ВМД відповідачем-1 визначено митну вартість товару 2 525 741,13 рублів, тоді як фактурна вартість цього ж товару складає 1517 642,50 рублів, що в еквіваленті на час складання декларації за курсом НБУ становило 266 346,30 грн.;
- за ВМД № 110000003/5/414603 (кальмар) митну вартість за 1 кг. товару за даними митниці зазначено 40,68 руб/кг, в той час як за контрактом № 7 від 21.06.05 р. і специфікацією № 8.1 від 20.10.05 р. в редакції додаткової угоди № 4/1 від 25.10.05 р. до вказаного контракту №7 фактурна вартість цього ж товару складає 8,61 руб/кг. За цією ВМД відповідачем-1 визначено митну вартість товару 812 829,43 рублів, тоді як фактурна вартість цього ж товару складає 163 848,30 рублів, що в еквіваленті на час складання декларації за курсом НБУ становило 28 755,38 грн.
У зв'язку з цим позивач для здійснення митного оформлення, проведення декларування і можливості реалізувати товар, що надійшов на його адресу, здійснив доплату коштів відповідачу-1 платіжним дорученням № 833 від 22.11.05 р. на суму 60 000 грн., після чого 23.11.05 р. відповідач-1 здійснив декларування отриманого товару за ВМД формою ІМ 40 ТД №№ 110000003/5/414661,110000003/5/414662,110000003/5/414665- 110000003/5/414676, згідно з яким зобов'язання позивача по сплаті ПДВ склали 129 093,52 грн., виходячи з митної вартості товарів за рішеннями відповідача -1 від 22.11.05 р.
Судова колегія дійшла висновку про зміну постанови господарського суду Дніпропетровської області, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф" (чинної на той час), нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури: на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України; комісійні та брокерські; плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).
За ст.ст. 259, 260 МК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості та митної оцінки товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.
Відповідно до ст. 266, 267 МК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6). Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Згідно зі ст.ст. 264, 265 МК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), у разі потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати йому необхідні для цього відомості. Митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів. У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом. Рішення митного органу стосовно визначення митної вартості товарів може бути оскаржене в порядку, встановленому законом.
У даному випадку позивач зазначив у ВМД типу ІМ 40 від 22.11.05 р. митну вартість товару, виходячи саме з ціни угоди, що була фактично сплачена згідно до умов контракту № 7 від 21.06.05 р., додаткових угод до цього контракту, специфікацій за контрактом (з урахуванням їх зміни) та виставлених рахунків-фактур постачальника.
Будь-які інші витрати з переліку, що передбачений у ст. 267 МК України, ч. 1 ст. 16 ЗУ "Про Єдиний митний тариф", окрім витрат по перерахуванню вартості товару на підставі угоди і рахунку-фактури, позивачем не здійснювались, оскільки поставка товару за умовами контракту здійснювалась постачальником на умовах DAF кордон Росія-Україна у відповідності з умовами ІНКОТЕРМС-2000 (п. 3.1. контракту.)
Вказані умови поставки передбачають, що всі витрати і ризики на момент перетину товаром кордону несе продавець. Покупець в такому разі зобов'язаний сплатити передбачену контрактом ціну товару, прийняти поставку товару і сплатити, якщо це потрібно, все мито, податки і збори, що підлягають оплаті при імпорті товару, тобто позивачем під час декларування були надані документи, які в повній мірі підтверджували заявлені відомості про митну вартість товарів і, як вбачається з наведеного переліку документів що необхідно надавати митниці на підтвердження вартості, відповідають цьому переліку.
За таких обставин суд дійшов висновку про правомірне застосування позивачем методу № 1 при визначенні митної вартості товару.
Що стосується стягнення 59954,52 грн. заподіяної майнової шкоди, то в позові слід відмовити, оскільки як вбачається з матеріалів справи, сума 59954грн. 52 коп. є витратами відповідача, здійсненими у зв’язку з необхідністю проведення митного оформлення товару та сплатою всіх необхідних платежів при здійсненні митного оформлення товару, а не збитками в розумінні ст. 1166 Цивільного кодексу України.
Як встановлено судом, причиною виникнення спору є розбіжності у підході позивача та відповідача-1 до оцінки митної вартості товару, що надійшов на адресу позивача на митний кордон України.
Суд виходить з того, що дії митної служби щодо визначення митної вартості товару не відповідають законодавству, а не зроблених внаслідок її протиправних дій.
Керуючись ст. ст 266, 267 Митного кодексу України, ч. 1 ст. 16 Закону України “Про Єдиний митний тариф”, ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 198, 245 Кодексу адміністративного судочинства, суд –
П О С Т А Н О В И В :
- апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ задовольнити частково;
- постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2006 р. у справі № А8/19 змінити;
- резолютивну частину постанови господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2006 р. у справі № А8/19 викласти в наступній редакції:
- “ Скасувати рішення від 22.11.05 р. щодо митної оцінки товару до ВМД по формі ІМ 40 №№ 110000003/5/414590 - 110000003/5/414603 і талони відмови у митному оформленні товару №№ 703/414590 - 703/414603 від 29.11.05 р., які були прийняті та видані Дніпропетровською митницею (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 22; п/р №26034000520100 в ДОД АППБ "Аваль", МФО 305653, код 20266740);
- в решті позову та в позові до Управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області відмовити”.
Головуючий суддя Р.Ф.Куліш
Суддя І.М.Науменко
Суддя Л.М.Білецька