ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________________________________________________________________________________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

                    "11" жовтня 2007 р.                                        Справа № 16/217

         „09”год. „40” хв.

Господарський суд Чернігівської області у складі:

                                                                      головуючого -  судді Фесюри М.В.,

                                                                      при секретарі –Козацькому А.В.,

                                                                      за участю представників сторін:

                                                                      від позивача – Заліський С.В.;                                                                                                              від відповідача –Тужик А.В.;

розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу

за ПОЗОВОМ:          Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства „Комунальник”

                                              (вул. Радянська,2, смт. Любеч, Ріпкинський р-н, Чернігівська обл., 15041)

До ВІДПОВІДАЧА:           Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі

                                       (вул. Попудренка,8, смт. Ріпки, 15000)

Про скасування рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю підприємством „Комунальник” (надалі –Позивач) заявлено адміністративний позов до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі (надалі –Відповідач) про скасування рішення відповідача№278 від 20.08.07 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені в розмірі за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким позивачу визначено 10415,40грн. заборгованості, в тому числі 8391,80грн. фінансової санкції та 2023,60грн. пені.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач посилається на те, що він являється суб’єктом малого підприємництва, який обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і на підставі п. 6 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” він не є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. Також, позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.03.05 №58-р „Про деякі питання спрощеної системи оподаткування”, як таке, що призупинило дії Пенсійного фонду щодо застосування фінансових санкцій до суб’єктів малого підприємництва, які обрали спрощену систему оподаткування. Також в наданих позивачем доповненнях до позовної заяви позивач обґрунтовує неправомірність оскаржуваного рішення та таке, що прийняте з грубим порушенням чинного законодавства у зв’язку з тим, що на час прийняття оскаржуваного рішення начальник Управління Пенсійного фонду в Ріпкинському районі знаходився у відпустці, обов’язки якого тимчасово виконувала інша посадова особа, якою було підписано супровідний лист до оскаржуваного рішення від 20.08.07 №1853/02-16.

Відповідач проти позову заперечив, обґрунтовуючи тим, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати, обов’язок сплати страхових внесків не зумовлюється статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності, з набранням чинності Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” положення Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” щодо звільнення суб’єктів малого підприємництва від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування застосуванню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач здійснює свою підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності – являється платником єдиного податку та зареєстрований, як платник страхових внесків, в УПФУ в Ріпкинському районі.

Відповідачем на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” прийнято рішення №278 від 20.08.07 про стягнення з відповідача штрафу в розмірі: 50% - 1793,88 грн., 20% - 4485,91 грн., 10% - 2112,01грн. та нарахування пені в розмірі 2023,60грн. (0,1 % на суми недоїмки і фінансових санкцій).

Позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

У відповідності зі ст. 5 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-ІV (далі –Закон № 1058), цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно –правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначається, зокрема: коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню.

Для цих осіб страхувальниками відповідно до цього Закону (п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058) та платниками страхових внесків до солідарної системи (ч. 1 ст. 15 Закону № 1058) є роботодавці:

підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону № 1058, страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 18 Закону № 1058, встановлено, що розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Пропозиції про розмір страхових внесків вносить Кабінет Міністрів України разом із проектом закону про Державний бюджет України на наступний рік.

Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом.

Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону № 1058, для роботодавця страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Статтею 20 Закону № 1058 встановлено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. При цьому базовим періодом для Позивача являється календарний місяць

Відповідно до п.п. 1 п. 8 розділу ХV „Прикінцеві положення” Закону № 1058, до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору.  

Приписом частин 1 –3 ст. 106 Закону № 1058 встановлено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно п2 ч. 9 ст. 106 Закону - 1058 за  несплату  (неперерахування)  або  несвоєчасну   сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

    10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

    20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

    50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

    Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу;

До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (п. 16 розділу ХV „Прикінцеві положення” Закону № 1058).

Зважаючи на вищевикладені правові норми Закону № 1058, судом повністю відхиляються посилання Позивача на пріоритетність положень Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” над положеннями Закону № 1058.

Позивач підпадає під визначення „платника страхових внесків” у розумінні Закону № 1058, оскільки він, як работодавець, являється страхувальником для своїх найманих працівників, а тому зобов’язаний сплачувати страхові внески на умовах і в порядку, визначених цим Законом. При цьому в п. 8 розділу ХV „Прикінцеві положення” Закону № 1058 міститься відсилочна норма на Закон України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" лише в частині визначення розміру страхових внесків, коло ж платників цих внесків визначається виключно Законом № 1058.

Даний висновок відповідає правовій позиції, викладеної в постанові судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 06.03.2007р. (Справа №21-1153 во 06).

Судом не приймаються до уваги твердження позивача стосовно неправомірності прийнятого рішення по причині знаходження начальника управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі у відпустці на час прийняття оскаржуваного рішення з наступних причин.

Згідно наданої відповідачем копії наказу від 25.07.07 №39-в про надання відпустки, обов’язки начальника управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі у період з 01.08.07 по 31.08.07 було покладено на заступника начальника управління –начальника відділу надходження доходів Сухоцьку О.Л., яка й підписала спірне рішення, що сторонами не заперечується.

Знаходження підпису Сухоцької О.Л. у спірному рішенні за умови, коли в якості начальника надруковане прізвище Чубак О.М., не призводить до недійсності самого рішення, оскільки останнє прийняте уповноваженою особою, а вказання при цьому іншого прізвища не передбачено законодавством в якості підстави для скасування.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

          Керуючись ст.ст. 94, 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд –

ПОСТАНОВИВ:

             1.У позові відмовити повністю.

             2. Постанова набирає законної сили і може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст.254, 185,186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова в повному обсязі складена 15.10.2007 року.

Суддя                                                                                                              М.В.Фесюра