< Копия >
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
11.08.10Справа №2а-941/10/2770
м. Севастополь
13 год. 08 хв.
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
судді - Водяхін С.А.;
при секретарі - Сігнаєвськом І.О.,
за участю:
представника позивача: Прокуратури Нахімовського району м. Севастополя - Бугайова Дениса Олександровича, службове посвідчення №528 від 16 листопада 2007 р.;
представника відповідача: Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя - Коцюба Дмитра Сергійовича, довіреність № 10/07-10 від 04.01.10, службове посвідчення № 296;
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Севастопольського міського Центру зайнятості - Максимової Наталії Миколаївни, довіреність № 681/08 від 10.02.09;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Прокуратури Нахімовського району м. Севастополя до Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Севастопольського міського Центру зайнятості про визнання дій протиправними,
ВСТАНОВИВ :
Прокуратура Нахімовського району м. Севастополя звернулась до суду з адміністративним позовом до Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя про визнання дій посадових осіб Нахімовської районної державної адміністрації про відмову у задоволенні протесту прокурора Нахімовського району м. Севастополя протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству України в частині дотримання Закону України "Про зайнятість населення" та Положення "Про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях, установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 27.03.1998 року; про зобов’язання виконати протест та усунути порушення Закону, що вказані в протесті прокурора.
14.05.2010 року позивач уточнив позовні вимоги, просив суд визнання дії посадових осіб Нахімовської районної державної адміністрації про відмову у задоволенні протесту прокурора Нахімовського району м. Севастополя протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству України в частині дотримання Закону України "Про зайнятість населення" та Положення "Про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях, установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 27.03.1998 року; зобов’язати голову Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя змінити розпорядження Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя та привести у відповідність до Закону України "Про зайнятість населення", як вказано у протесті прокурора Нахімовського району м. Севастополя від 11.03.2010 р.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні з мотивів викладених у позові.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову з мотивів того, що працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту на заброньовані робочі місця здійснюється тільки за направленням державної служби зайнятості. Розпорядження Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя № 710 від 21.12.2009 року прийняте на підставі пропозицій Севастопольського міського центру зайнятості про встановлення квоти робочих місць для працевлаштування соціально незахищених громадян на 2010 рік зі списком підприємств, установ, організацій з численністю більше 20 чоловік, тому, на думку представника позивач відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залишив розгляд справи на розсуд суду, надав суду письмові пояснення по справі.
Суд заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, встановивши обставини справи, перевіривши докази по справі та дослідивши матеріали справи, вважає що, позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, 15.10.2009 року Севастопольським міським центром зайнятості направлений на адресу Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя № 4091/12 від 15.10.2009 року "Про встановлення квоти робочих міст для працевлаштування соціально незахищених громадян на 2010 рік" (а.с. 54, 51-53).
Зі змісту вказаного листа вбачається, що Севастопольський міський центр зайнятості вніс на розгляд Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя пропозиції щодо встановлення квоти з бронювання робочих місць на 2010 рік підприємствам, установам та організаціям Нахімовського району та запропоновано надати до Севастопольського міського центру зайнятості екземпляр розпорядження для проведення роботи зі складання двохсторонніх актів з бронювання робочих місць для соціально незахищених громадян на 2010 рік.
Пунктом 1 Розпорядження Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя від 21.12.2009 р. № 710-р встановлені на 2010 рік підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності численність робочих місць для обов’язкового працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, у тому числі з гнучкими формами зайнятості (додаток) (а.с. 33-39).
11.03.2010 року Прокурором Нахімовського району м. Севастополя внесений Протест № 07/3-928 на Розпорядження Голови Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя від 21.12.2009 р. № 710-р (а.с. 4) з вимогою про приведення розпорядження у відповідність до Закону України "Про зайнятість населення".
Зі змісту протесту вбачається, що в ході проведеної перевірки виявлено, що Розпорядженням Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя від 21.12.2009 р. № 710-р встановленні квоти робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту на 2010 рік, затверджений список підприємств, установ, організацій Нахімовського району, на яких встановлена квота та заброньовані робочі місця для обов'язкового працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, згідно з яким дітям-сиротам та дітям, позбавлених батьківського піклування у 2010 році квотовано 4 робочих місця, а потрібно квотувати 18 робочих місць (кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування яким виповниться 18 років у 2010 році). Графи списку не відповідають статті 5 Закону.
У 2009 році до спостереженої комісії Нахімовської РДА м. Севастополя було спрямовано 38 осіб, а у 2010 році квотовано тільки 8 робочих місця для осіб звільнених з місць позбавлення волі.
Також, прокурор Нахімовського району м. Севастополя зазначив у протесті, що пункт 1 Розпорядження Нахімовської РДА м. Севастополя № 710 від 21.12.2009 р., яки затверджений список є таким, що суперечить чинному законодавству України.
Листом від 17.03.2010 року № 537/07-10 Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя протест Прокурора Нахімовського району м. Севастополя був відхилений з підстав того, що Розпорядження Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя № 710 від 21.12.2009 року прийняте на підставі пропозицій Севастопольського міського центру зайнятості про встановлення квоти робочих місць для працевлаштування соціально незахищених громадян на 2010 рік зі списком підприємств, установ, організацій з численністю більше 20 чоловік (а.с. 5).
Статтею 5 Закону України "Про зайнятість населення" встановлені додаткові гарантії зайнятості для окремих категорій населення, а саме.
Держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, у тому числі: жінкам, які мають дітей віком до шести років; одиноким матерям, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів; молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних або вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, дітям (сиротам), які залишилися без піклування батьків, а також особам, яким виповнилося п'ятнадцять років і які за згодою одного із батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу; особам передпенсійного віку (чоловікам по досягненні 58 років, жінкам - 53 років); особам, звільненим після відбуття покарання або примусового лікування; інвалідам, які не досягли пенсійного віку.
Для працевлаштування зазначених у пункті 1 цієї статті категорій громадян (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку) місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості встановлюють квоту робочих місць для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності та організаційних форм з чисельністю працюючих понад 20 осіб для бронювання ними до 5 відсотків загальної кількості робочих місць, у тому числі з гнучкими формами зайнятості.
Порядок квотування і бронювання робочих місць та працевлаштування на них зазначених категорій громадян встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 р. № 578 затверджено Положення про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту (далі Положення від 27.04.1998 р. № 578).
Положенням від 27.04.1998 р. № 578 визначений порядок бронювання та визначення квоти робочих місць, відповідно до якого Центри зайнятості під час розроблення територіальних програм зайнятості населення готують пропозиції місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних рад щодо величини броні та квоти робочих місць на підприємствах на наступний рік.
Пропозиції про встановлення броні та квоти робочих місць на наступний рік доводяться до підприємств для попереднього їх уточнення за місяць до внесення на розгляд місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних рад проекту рішення про встановлення броні та квоти робочих місць на підприємствах для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту. Підприємства уточнюють перелік зазначених робочих місць і у двотижневий строк надсилають дані центрам зайнятості.
Центри зайнятості узагальнюють інформацію підприємств і подають місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних рад пропозиції про встановлення підприємствам броні та квоти робочих місць.
Після затвердження місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад броні та квоти робочих місць на наступний рік підприємства у двотижневий строк погоджують з центрами зайнятості перелік робочих місць, що виділяються, та поквартальний графік працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, на заброньовані робочі місця.
З вищенаведених норм законодавства вбачається, що до повноважень місцевих державних адміністрацій віднесено прийняття розпоряджень про встановлення квоти робочих міст для працевлаштування соціально незахищених громадян виключно за поданням центрів зайнятості з пропозиціями про встановлення підприємствам броні та квоти робочих місць.
З письмових доказів, які містяться у матеріалах справи вбачається, що Розпорядження Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя від 21.12.2009 р. № 710-р приймалось за поданням Севастопольського міського центру зайнятості з пропозиціями про встановлення підприємствам броні та квоти робочих місць, тобто за процедурою та у порядку, встановленому Законом України "Про зайнятість населення" та Положення про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 р. № 578.
Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Відповідно до п. 1. ч. 2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру", при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право: опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб.
Статтею 21 Закону України "Про прокуратуру" встановлений порядок принесення протесту прокурора, наслідки відхилення протесту, підстави і випадки коли прокурор може звернутися з заявою до суду, а також визначені позовні вимоги з якими прокурор може звернутися до суду, а саме.
Протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.
У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.
Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.
У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
Таким чином, Законом України "Про прокуратуру" встановлено, що при зверненні прокурора до суду з позовом у разі відхилення протесту прокурора на акт, належним та виключним засобом захисту порушених прав є визнання опротестованого акта незаконним.
Згідно ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:
- суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
- суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту позовних вбачається, що позивач просить суд визнати дії посадових осіб Нахімовської районної державної адміністрації про відмову у задоволенні протесту прокурора Нахімовського району м. Севастополя протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству України в частині дотримання Закону України "Про зайнятість населення" та Положення "Про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях, установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 27.03.1998 року; зобов’язати голову Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя змінити розпорядження Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя та привести у відповідність до Закону України "Про зайнятість населення", як вказано у протесті прокурора Нахімовського району м. Севастополя від 11.03.2010 р.
При цьому, позивач не заявляє вимог про визнання опротестованого акту незаконним.
Таким чином, судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом, що містить вимоги, які не відповідають способу захисту та змісту повноважень, встановлених ст. 21 Закону України "Про прокуратуру" .
При таких обставинах адміністративний позов Прокуратури Нахімовського району м. Севастополя не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України повний текст постанови складено 16.08.2010р.
Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя < підпис > С.А. Водяхін
< З оригіналом згідно >
< Суддя > < підпис > < Суддя >