Справа № 2а-160/10/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2010 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого –судді Завальнюка І.В.,
при секретарі –Катеренчук І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «ІРАЙ-С»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 0005042310/0 від 17.06.2009 року, № 0005042310/1 від 27.08.2009 року та № 0005042310/2 від 28.10.2009 року про стягнення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 431895,00 гривень, № 0005052310/0 від 17.06.2009 року, № 0005052310/1 від 27.08.2009 року та № 0005052310/2 від 28.10.2009 року про стягнення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 348496,50 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки керівництво ПП «Ірай-С»не знало і не могло знати про банкрутство контрагента ПП «Інттерра Плюс», так як інформація щодо банкрутства зазначеного підприємства була опублікована у газеті «Голос України»лише 29.02.2008 року, а сама газета взагалі не розповсюджувалась в м. Одесі в роздрібній торгівлі; на сайті «НАУ-Банкротство предприятий»зазначена інформація надана лише 18.03.2008 року; платоспроможність контрагента у керівництва підприємства не викликала підозри. Крім того, позивач вважає необґрунтованими висновки за актом перевірки щодо завищення валового доходу, так як банкрутство покупця не звільняє продавця від обов’язку передати йому товар за укладеним раніше договором. Підстав вважати вищевказану угоду недійсною немає, адже позивач повність включив суму реалізованих товарів до складу валових доходів та сплатив з неї відповідні податки; на момент вчинення правочину всі вимоги ЦК України підприємствами були виконані в повному обсязі. Крім того, за контрактами, укладеними ПП «Ірай-С»з нерезидентом, які здійснювались на умовах СIF - Одеса, СIF - UA Іллічівськ, СРТ –UA Одеса, додаткові витрати після відвантаження та відправлення товару приймає не себе покупець, що підприємством і було зроблено. Позивач стверджує, що підприємством не допущено порушень положень ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини ним дотримані, у зв’язку із чим спірні податкові рішення підлягають скасуванню.
В судовому засідання представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідно до наданого 27.09.2010 року до суду клопотання (вхід. № 32514) ДПІ у Приморському районі м. Одеси просила суд розгляд справи відкласти, у зв’язку з великою завантаженістю представників інспекції, не надавши при цьому жодних доказів на підтвердження зазначених обставин. У зв’язку із цим судом в силу ч.4 ст.128 КАС України, причини неявки визнані неповажними, справа розглянути за відсутності представника суб’єкта владних повноважень.
Вислухавши пояснення представників позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов необґрунтованим та не підлягаючим задоволенню. Судом встановлено, що на підставі направлень від 12.05.2009 року № 000700/694, від 28.05.2009 року № 000827/784, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси, згідно з ч.1 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання співробітниками податкової служби проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства «Ірай-С»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 23.08.2007 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 23.08.2007 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складений акт від 10.06.2009 року № 7838/23-1/35357522.
Перевіркою встановлено порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.5 п.5.3, п.5.9 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 296247,00 гривень; п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 232331,00 гривень.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.06.2009 року № 0005042310/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 296247,00 гривень та штрафні санкції в сумі 135648,00 гривень, а всього 431895,00 гривень; від 17.06.2009 року № 0005052310/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 232331,00 гривень та штрафні санкції в сумі 116164,50 гривень, а всього 348496,50 гривень.
Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з відповідними первинною та повторною скаргами до ДПІ у Приморському районі м. Одеси та ДПА в Одеській області, за результатами яких спірні податкові рішення залишені без змін, а скарги –без задоволення, у зв’язку із чим позивач звернувся до суду. На підставі відповідних рішень за результатами розгляду первинної та повторної скарг, ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.08.2009 року №№ 0005042310/1, 0005052310/1 та від 28.10.2009 року №№ 0005042310/2, 0005052310/2.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає спірні податкові повідомлення-рішення правомірними, а позовні вимоги такими, що не підлягає задоволенню у зв’язку з наступним.
Судом встановлено, що між ПП «Ірай-С»та ПП «Інттерра Плюс»(код ЄДРПОУ 34650804) укладений договір від 19.10.2007 року № б/н, відповідно до умов якого позивач (Продавець) продає продукти харчування (чай, фініки) ПП «Інттерра Плюс» (Покупець). На виконання зазначеного договору позивачем у перевіряємих звітних податкових періодах 2007-2008 року були виписані видаткові накладні на відвантаження товару ПП «Інттерра Плюс»на загальну суму 3548277,43 гривень, які були частково сплачені ПП «Інттерра Плюс» в сумі 777420,00 гривень.
Відповідно до постанови господарського суду Миколаївської області від 10.06.2009 року № 7838/23-1/35357522 у справі №5/59/08 ПП «Інттерра Плюс»виразно банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. При цьому товар на загальну суму 1480920,39 гривень (в т.ч. ПДВ 246820,02 гривень) за видатковими накладними від 22.02.2008 року № 6, від 28.02.2008 року № 7, від 10.03.2008 року № 9, від 14.03.2008 року № 10, від 20.03.2008 року № 11, від 10.06.2008 року № 21, від 17.06.2008 року № 22 був відвантажений позивачем вже після моменту визнання контрагента ПП «Інттерра Плюс»банкрутом на підставі вищевказаного судового рішення.
Перевіряючими зроблений висновок, що оформлення позивачем первинних документів бухгалтерського обліку на відчуження товарно-матеріальних цінностей на користь ПП «Інттерра-Плюс»з 19.02.2008 року не може бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, у зв’язку із чим при оформленні видаткових накладних на відвантаження товарів контрагенту позивачем не були додержавні вимоги ч.5 ст.203 ЦК України. На підставі зазначеного перевіряючі дійшли висновку про нікчемність правочинів по продажу ПП «Ірай-С»товарів контрагенту ПП «Інттерра Плюс»в силу ч.1 та ч.2 ст.215 ЦК України, в результаті чого співробітниками податкової служби встановлено завищення позивачем валового доходу на загальну суму 1234100,37 гривень, у тому числі у І кварталів 2008 року –на 753044,00 гривень, у І півріччі 2008 року –на 1234100,37 гривень.
Суд погоджується із висновками перевіряючих у зв’язку з наступним.
Відповідно до абз.1 ч.1, ч.2 ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.
Відповідно до с.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Частиною 2 ст.215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемним правочин). У цьому випадку не вимагається визнання такого правочину судом недійсним.
Оскільки підприємницька діяльність ПП «Інттерра Плюс»була припинена на підставі постанови господарського суду Миколаївської області від 19.02.2008 року у справі №5/59/08, оформлення позивачем первинних документів бухгалтерського обліку на відчуження товарно-матеріальних цінностей на користь ПП «Інттерра Плюс»з 19.02.2008 року перевіряючими визнані такими, що не можуть бути спрямованими на реальне настання правових наслідків. Отже, при оформленні видаткових накладних на відвантаження товарів ПП «Інттерра Плюс»після 19.02.2008 року позивачем не були дотримані вимоги ч.5 ст.203 ЦК України.
У зв’язку із цим суд погоджується з висновками за актом перевірки та дійшов аналогічного висновку щодо завищення ПП «Ірай-С»валового доходу на загальну суму 1234100,37 гривень, у т.ч. у І кварталі 2008 року –на 753044,50 гривень, у І півріччі 2008 року –на 1234100,37 гривень.
Поряд із тим, враховуючи, що видаткові накладні на відвантажені товари ПП «Інтерна плюс»були виписані вже після визнання вищезазначеного підприємства банкрутом, позивачем при складанні вищенаведених первинних документів бухгалтерського обліку не були дотримані вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Отже товари на загальну суму 1480920,39 гривень за вищевказаними видатковими накладними, складеними після 19.02.2008 року, були правомірно визнані перевіряючими безоплатно переданими невідомому платнику податків.
Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено термін «безоплатно надані товари»(роботи, послуги) як товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод(п.1.23 ст.1). Згідно п.1.31 ст.1 цього ж Закону продаж товарів –це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими угодами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 цього ж Закону валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).
Таким чином, суд погоджується з висновками за актом перевірки та доходить до аналогічного висновку про заниження валових доходів позивачем на загальну суму 1234100,37 гривень, у т.ч. у І кварталі 2008 року –на 753044,00 гривень, у І півріччі 2008 року - на 1234100,37 гривень. Враховуючи вищевикладене завищення позивачем валових витрат за І квартал та І півріччя 2008 року, суд погоджується із встановленою за актом перевірки відсутністю завищення або заниження загальної суми валових доходів, задекларованих позивачем за вищезазначені звітні (податкові) періоди.
Суд відхиляє посилання представників позивача, як на підставу для скасування спірних податкових повідомлень-рішень, на те, що керівництво підприємства не знало та не могло знати про банкрутство свого контрагента, у зв’язку з наступним.
Відповідно до п.3 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»оприлюднення відомостей про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором в офіційних печатних органах за рахунок банкрута в п’ятиденний строк з дня прийняття постави про визнання божника банкрутом.
Суд враховує, що під час здійснення операцій з відвантаження ПП «Інтерна плюс»товару після визнання його банкрутом, скаржник міг дізнатися про стан його покупця та припинити поставку товару, за продаж якого він не отримає прибутку. Позивач, працюючи на даному сегменті ринку, також був обізнаний щодо учасників цього ринку і налагоджених стабільних зв’язків. При цьому, судом не встановлено доказів звернення ПП «Ірай-С»до суду з вимогами щодо стягнення заборгованості з ПП «Інттерра Плюс».
Крім того, п.2 ст.104 ЦК України, п.2 ст.33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»передбачено, що юридична особа є такою, яка припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Такий запис відносно ПП «Інттерра плюс»було внесено до реєстру 13.05.2008 року.
Відповідно до п.4 ст.91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Таким чином, оскільки державна реєстрація ПП «Інттерра плюс»припинена, вимог щодо компенсації за відвантажений останньому товар позивач ніколи не зможе пред’явити, тоді як сплата в повному обсязі не відбулась.
Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність –це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Таким чином, доводи відповідача щодо того, що операції ПП «Ірай-С»стосовно надання товарів ПП «Інттерра плюс»після визнання останнього банкрутом не направлені на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній форма, а тому не відносяться до його господарської діяльності, - є обґрунтованими, узгоджуються з матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Крім того, перевіркою встановлено порушення ПП «Ірай-С»п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.5 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат за рядком 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»податкових декларацій по податку на прибуток внаслідок включення до їх складу вартості фрахту (надбавок до фрахту) та неустойок, сплачених позивачем ПП «Конт-Трейд Груп»(код ЄДРПОУ 34994318) на загальну суму 24569,00 гривень, у т.ч. за півріччя 2008 року - на суму 3448,00 гривень; за 3 квартали 2008 року - на суму 18208,00 гривень; за 2008 рік - на суму 24569,00 гривень.
Судом встановлено, що між ПП «Ірай-С»та ПП «Конт-Трейд Груп»укладений договір від 10.10.2007 року № 10/10 про здійснення транспортно-експедиційного обслуговування, відповідно до якого ПП «Конт-Трейд Груп»проводило організацію перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів, та надання інших послуг, перелік яких був узгоджений в додатках до вищевказаного договору. При цьому, ПП «Конт-Трейд Груп»здійснювало, серед іншого, організацію перевезення вантажів за контрактами від 03.09.2007 року № INF/008/07, від 15.09.2007 року № INF/011/07, від 09.01.2008 року № INF/001/08, від 12.02.2008 року № INF/003/08, від 22.03.2008 року № INF/005/08, від 04.07.2008 року № INF/013/08, від 10.07.2008 року № INF/016/08, від 24.07.2008 року № INF/017/08, від 04.09.2008 року № INF/022/08, від 15.09.2008 року № INF/025/08, від 20.10.2008 року № INF/029/08, від 20.10.2008 року № INF/030/08, укладеними позивачем з фірмою «INFORT LLC» (США).
Вищезазначеними контрактами передбачалось, що Продавець (фірма «INFORT LLC», США) здійснює поставку товарів ПП «Ірай-С»(Покупець) на умовах CIF - UA Одеса, CIF - UA Іллічівськ, СРТ - UA Одеса. Відповідно до актів виконаних робіт, складених позивачем з ПП «Конт-Трейд Груп», ПП «Ірай-С», серед іншого, були сплачені ПП «Конт-Трейд Груп»вартість фрахту (надбавок до фрахту) на загальну суму 17239,00 гривень (без ПДВ) на користь суднохідної лінії за контрактами позивача з фірмою «INFORT LLC».
Згідно з п.п.1.35.1 п.1.35 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»фрахт - це винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.
Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «ІНКОТЕРМС»(редакції 2000 року, введеної в дію з 01.01.2000 року), «С»- терміни вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок. Так, при застосуванні терміну CIF, продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення. При застосуванні терміну СРТ продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення.
Таким чином, витрати на фрахт (надбавку до фрахту) на користь суднохідної лінії за вищенаведеними контрактами мав сплачувати Продавець - фірма «INFORT LLC», а не ПП «Ірай-С».
Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до п.5.1 ст.5 цього ж Закону що валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Таким чином, оскільки витрати позивача на фрахт вищенаведеними контрактами з фірмою LLC»не передбачались, суд доходить аналогічного за актом перевірки висновку, що зарахування до складу валових витрат вартості фрахту (надбавок до фрахту) на користь суднохідної лінії, сплачених позивачем ПП «Конт-Трейд Груп»суперечить вищевикладеним нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Крім того, перевіркою встановлено, що позивачем до складу валових витрат були включені витрати стосовно сплати за затримку контейнерного обладнання на суму 4470,16 гривень та неустойки на користь ДП «Одеський морський торговий порт»у сумі 2860,00 гривень (без ПДВ), сплачених позивачем ПП «Конт-Трейд Груп»за договором від 10.10.2007 року № 10/10 про здійснення транспортно-експедиційного обслуговування.
Відповідно до п.п.5.3.5 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових - витрати на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.
На підставі вищевикладеного, суд вважає обґрунтованими висновки перевіряючих щодо того, що включення позивачем до складу валових витрат вищезазначених сум сплати за затримку контейнерного обладнання та неустойки на користь ДП «Одеський морський торговий порт»суперечить положенням п.п.5.3.5 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Перевіркою встановлено порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок завищення позивачем убутку балансової вартості запасів за рядками 04.2 податкових декларацій по податку на прибуток за перевіряємі звітні (податкові) періоди на загальну суму 11604231,00 гривень, у т.ч.: за І квартал 2008 року - на суму 713447,00 гривень; за півріччя 2008 року - на суму 1160421,00 гривень. Відповідно до акту перевірки позивачем в порушення п.5.1, 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів неправомірно врахована собівартість товарів, безоплатно переданих платнику податків на загальну суму 1161657,00 гривень, в т.ч.: у І кварталі 2008 року - у сумі 713447,00 гривень; у півріччі 2008 року - у сумі 1161657,00 гривень, яка мала бути включена до складу запасів, використаних не в господарській діяльності за рядками 4 таблиць 1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів»додатків К1/1 до податкових декларацій за вищенаведені звітні (податкові) періоди.
Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.
Згідно з п.4. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.1999 року № 246, запаси - це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Таким чином, суд погоджується з висновками за актом перевірки та доходить аналогічного висновку, що операції ПП «Ірай-С»стосовно безоплатного надання товарів ПП «Інттерра плюс»не були направлені на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, а тому не відносяться до господарської діяльності; собівартість вищевказаних товарів не повинна була приймати участь в розрахунку приросту (убутку) балансової вартості та має бути врахована у колонці 4 «Запаси, використані не в господарській діяльності»таблиці 1 додатка К1/1 до податкових декларацій за перевіряємі звітні (податкові) періоди. В судовому засіданні представниками позивача, в силу ст. 71 КАС України, з урахуванням п.п.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зазначені висновки належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, не спростовані.
Крім того, перевіркою встановлено, що ПП «Ірай-С»в порушення п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу об'єкта оподаткування податком на додану вартість віднесений обсяг операцій стосовно відвантаження після 19.02.2008 року товарів ПП «Інттерра Плюс», визнаного банкрутом на підставі постанови господарського суду Миколаївської області від 19.02.2008 у справі №5/59/08, що призвело до завищення податкових зобов'язань по ПДВ на загальну суму 246820,08 гривень, у т.ч.: у лютому 2008 року - на суму 75970,00 гривень; у березні 2008 року - на суму 74638,91 гривень; у червні 2008 року - на суму 96211,17 гривень.
Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є, серед іншого, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Пунктом 1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт).
Оскільки товари (чай, лампи тощо) за договором купівлі-продажу від 19.10.2007 року № б/н на суму 1480920,39 гривень (в т.ч. ПДВ 246820,02 гривень) були відвантажені позивачем вже після визнання ПП «Інттерра Плюс»банкрутом, підстави вважати, що мав місце факт передачі права власності на вищевказані товари від позивача ПП «Інттерра плюс»- відсутні, у зв’язку із чим судом не встановлено факту поставки товарів позивачем на суму 1480920,39 гривень (в т.ч. 246820,02 гривень ПДВ) ПП «Інттерра Плюс». При цьому, перевіркою встановлена передача вищенаведених товарів ПП «Ірай-С»іншому платнику податків, у зв’язку із чим перевіряючі дійшли висновку про порушення позивачем п.1.4 ст.1, п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижені податкові зобов'язання по ПДВ на загальну суму 246820,08 гривень, в т.ч.: у лютому 2008 року - на суму 75970,00 гривень; у березні 2008 року - на суму 74638,91 гривень; у червні 2008 року - на суму 96211,17 гривень.
Таким чином, перевіряючі дійшли правомірного висновку про відсутність завищення або заниження загальної суми податкових зобов'язань по ПДВ, задекларованих позивачем за розділом І «Податкові зобов'язання»податкових декларацій за перевіряємий період.
Поряд із тим, з акту перевірки убачається, що в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищений податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 232331,00 гривень, у т.ч.: за лютий 2008 року - на суму 71793,00 гривень; за березень 2008 року - на суму 70896,00 гривень; за червень 2008 року - на суму 89642,00 гривень, внаслідок включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість в складі ціни придбання товарів, які в подальшому були безоплатно передані іншому платнику податків.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Оскільки під час офіційного з’ясування обставин у справі доказів використання вищезазначених товарів у власній господарській діяльності до суду не надано, суд дійшов висновку щодо відсутності використання товарів, які були безоплатно передані невідомому платнику податків, у межах власної господарської діяльності позивача, у зв’язку із чим суд погоджується з висновками за актом перевірки та доходить аналогічного висновку щодо допущення ПП «Ірай-С»порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
З урахуванням сум завищення податкового кредиту, виявлених за результатами перевірки та залишків від'ємних значень різниць між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту позивача, які після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за рядком 26 податкових декларацій, за результатами перевірки встановлено заниження позивачем суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 232331,00 гривень, у т.ч.: за лютий 2008 року - на суму 16996 гривень; за березень 2008 року - на суму 81935,00 гривень; за травень 2008 року - на суму 4340,00 гривень; за червень 2008 року - на суму 112030,00 гривень; за липень 2008 року - на суму 17030,00 гривень. У зв’язку із цим суд дійшов висновку, що на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»до позивача внаслідок виявлених порушень Закону України «Про податок на додану вартість»правомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції по ПДВ на загальну суму 116165,50 гривень.
Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені податковою інспекцією в межах компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Позивач не довів суду протиправність зазначених податкових повідомлень-рішень, у зв’язку із чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «ІРАЙ-С» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з складання постанови у повному обсязі апеляційної скарги.
Повний текст постанови складено «04»жовтня 2010 року.
Суддя /ПІДПИС/ І.В. Завальнюк
04 жовтня 2010 року