Категорія №3.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 травня 2010 року Справа № 2а-2132/10/1270

           Луганський окружний адміністративний суд  у складі:

Головуючого судді:                              Захарової О.В.

секретаря:                                              Шабаліної О.С.

за участю:

прокурора:                                              Караварданяна С.Є.(доручення №25 від 15.01.2010)

позивач:                                                  не прибув

представник відповідача:                      не прибув

        розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах громадянина ОСОБА_1 до Військової частини А2622 про визнання дій протиправними, стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення у сумі 962,31 грн., -

                                                                 ВСТАНОВИВ:

      24 березня 2010 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов  Військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах громадянина ОСОБА_1 до Військової частини А2622 про визнання дій протиправними, стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення у сумі 962,31 грн.

         В обґрунтування позовних вимог зазначено - прокурорською перевіркою встановлено, що  солдат ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом на посаді оператора –електрика військової  частини А 1783. Згідно роздавальної відомості №445 на виплату одноразових видів грошового забезпечення офіцерам, прапорщикам та військовослужбовцям за контрактом військової частини А 1783 за 2009 рік, в зазначеному році позивачу до видачі була нарахована матеріальна допомога для оздоровлення в розмірі 962,31 грн. Наводячи норми Конституції України, ЗУ «Про Збройні Сили України», ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» прокурор вважає, що грошова допомога на оздоровлення підлягає виплаті військовослужбовцям, яким надана щорічна основна відпустка, тривалість якої визначена відповідно до законодавства України,  в порушення вимог чинного законодавства України до теперішнього часу зазначена матеріальна допомога для оздоровлення за 2009 рік позивачу не виплачена, що підтверджується роздавальною відомістю військової частини А 1783 №443 за 2009 рік. У зв’язку з чим прокурор просить визнати дії Військової частини А2622 протиправними, стягнути матеріальну допомогу на оздоровлення за 2009 рік на загальну суму 962,31 грн.

      Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, суду надав аналогічні позовній заяві пояснення.

       Позивач у судове засідання не з’явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлявся належним чином, причини не явки суду не відомі.

        Представник відповідача  у судове засідання не прибув, надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності представника Військової частини А2622 та письмове пояснення щодо адміністративного позову, в якому зазначив, що відповідно до постанови КМУ від 28.02.2002 №228 «Про затвердження порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог  до виконання кошторисів бюджетних установ» Військова частина фінансується виключно за рахунок загального фонду Державного бюджету України. На даний момент кошти на виплату позивачеві грошової допомоги на оздоровлення у військової частини № 2622 відсутні у зв’язку з недостатнім та несвоєчасним фінансуванням, у зв’язку з чим вважає, що посилання позивача на протиправні дії посадових осіб Військової частини А2622 щодо невиплати матеріальної допомоги є  безпідставними і незаконними.

       Суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача та представника відповідача, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.    

           Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали адміністративної справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

          Позивач -  солдат ОСОБА_1, який проходить військову службу за контрактом на посаді оператора – електрика військової частини А 1783, яка підпорядковується і знаходиться на фінансовому, речовому, продовольчому та інших видах забезпечення у військовій частині А 2622.

           Пунктом 2 ч.1 ст.17 КАС України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

           Поняття публічної служби наведене п.15 ч.1 ст.3 КАС України, відповідно до якого публічна служба – діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади АРК, органах місцевого самоврядування.

          Таким чином, спірні відносини між сторонами виникли під час проходження позивачем публічної служби – військової служби на розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

           Згідно ст. 121 Конституції України на органи прокуратури  покладено обов’язки по представництву інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених Законом. Право на звернення прокурора або його заступників до суду в інтересах – громадянина передбачене   ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру».

        Відповідно до ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор здійснює  в суді представництво інтересів громадян або держави в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

                Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

         В судовому засіданні встановлено, що військовою прокуратурою Луганського гарнізону проведена прокурорська перевірка додержання службовими особами піднаглядних військових частин та установ Збройних сил України вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншого законодавства у зазначеній сфері, якою встановлено, що перед військовослужбовцями військової частини А 1783, які підпорядковуються і знаходяться на фінансовому, речовому, продовольчому та інших видах забезпечення у військовій частині А 2622( м.Чернигів) існує заборгованість з грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік.

       Згідно із ст. 17 Конституції України Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі у Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

        Відповідно до вимог ст.16 Закону України «Про Збройні Сили України», держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, який здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

        Відповідно до вимог п.3 ст. 15 Закону України  «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011( далі ЗУ №2011) військовослужбовцям виплачуються грошова  допомога на оздоровлення  в порядку і розмірах, що визнаються законодавством України.   

       Відповідно до ст. 1 вказаного Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність  (функція) держави,  спрямована на встановлення системи правових і соціальних
гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення  матеріальних  і  духовних  потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності,  статусу  в суспільстві,  підтримання  соціальної  стабільності  у військовому середовищі.  Це право на забезпечення їх у разі повної,  часткової
або   тимчасової   втрати   працездатності,  втрати  годувальника, безробіття з незалежних від них обставин,  у старості,  а також  в інших випадках, передбачених законом.

        Відповідно до  вимог  п.п. 30.1, 30.3, 30.4 ч.30 «Інструкції про  порядок  виплати  грошового  забезпечення   військовослужбовця  Збройних Сил України та  деяким іншим  особам», затвердженої наказом  Міністра Оборони України № 260 від 11.06.2008 року, особам  офіцерського складу уразі вибуття  в щорічну основну  відпустку  виплачується грошова  допомога  для оздоровлення в розмірі  місячного грошового  забезпечення, яка  здійснюється на  підставі наказу  командира військової частини із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

      Позивачем на ім’я Командира військової частини А 1783 було подано рапорт про надання відпустки за 2009 рік та виплату грошової допомоги на оздоровлення. ( а.с.5).

         На підставі наказу командира військової частини А1783 від 30.03.2009 № 191   солдату військової служби ОСОБА_1 повинні були сплатити грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 988,00 грн. (а.с.6).

     Згідно роздавальної відомості № 445 на виплату одноразових видів грошового забезпечення офіцерам, прапорщикам та військовослужбовцям за контрактом військової частини А 1783 за 2009 рік позивачу до видачі була нарахована грошова допомога на оздоровлення в розмірі 962,31 грн.( а.с.24).

         Відповідно до вимог пунктів 1, 2, 4 ст.9 Закону України    «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає  умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, до складу якого входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

      Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховуючи характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

      Відповідно  до ст.23 цього Закону фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

          Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

        Відповідно до пункту 5 підпункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових видів грошового забезпечення,  а також установлено надавати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

          Відповідно до п.п.3 п.5 Постанови КМУ  № 1294 керівникам державних органів у межах асигнувань, що видаються на їх утримання надається право надавати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу  матеріальну допомогу для вирішення соціально – побутових питань та допомогу на оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового утримання.

        Керівником військової частини А 1783 прийнято рішення про надання позивачу допомоги на оздоровлення ; грошова допомога на оздоровлення в розмірі 962,31 грн.  позивачу була нарахована, однак відповідачем виплачена не була.

         З цих підстав, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

          Слід зазначити, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців  та членів їх сімей» визначається, що ніхто не вправі обмежувати  військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

          Невиконання відповідачем зобов’язання по виплаті вказаної допомоги є порушенням  прав  позивача на належне соціальне забезпечення. При цьому посилання відповідача на відсутність  коштів на виплату позивачеві грошової допомоги на оздоровлення у зв’язку з недостатнім та несвоєчасним фінансуванням, суд оцінює критично, оскільки зазначені виплати передбачені Законом України, і таке обґрунтування  своєї бездіяльності не позбавляє відповідача від виконання свого обов’язку.

        Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судовчинства встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Зважаючи на обставини справи, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність посадових осіб військової частини А 2622 щодо невиплати ОСОБА_1  грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік  в сумі 962,31 грн., оскільки зазначена бездіяльність порушує права та інтереси позивача.

          Враховуючи вищевикладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

            Доказів, які б  спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.

      Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що Військовий прокурор Луганського гарнізону  відповідно до  статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.   

            На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8-14, 35, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186, 254 КАС України, суд -

                                                             П О С Т А Н О В И В:

        Адміністративний позов  Військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах громадянина  ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

          Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб військової частини А 2622 щодо невиплати  ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік на загальну суму 962 грн.31 коп.

          Стягнути з військової частини А 2622 (Управління державного казначейства в Чернігівській області, код ДРПОУ 08076304, МФО банку 853592, р/р 35212027000471) на користь ОСОБА_1  (АДРЕСА_1) грошової допомогу на оздоровлення за 2009 рік на загальну суму  962 грн.31 коп.(дев’ятсот шістдесят дві гривні тридцять одна копійка).

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

          Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

         Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

        Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

         Повний текст постанови складено та підписано 21 травня 2010 року.

           СуддяО.В. Захарова