Категорія №2.11.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
22 квітня 2010 року Справа № 2а-1774/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Захарової О.В.
секретаря судового засідання - Шабаліної О.С.
за участю
прокурорів – Гриненко С.В. (посвідчення №548), Сайтарли І.М.(посвідчення №972)
представника позивача Трубіцина Р.М.(довіреність №9700 від 30.12.2009)
представників відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Калиновського Д.В. (довіреність №23880/10-013 від 05.11.2009), Вербицької В.А.(довіреність №24355/10/10-013 від 11.11.2009)
представників відповідача - Головного управління Державного казначейства України у Луганській області Демідюкової О.М. (довіреність № 14-12/1-5 від 31.12.2009), Мінаєвої І.І. (довіреність № 14-12/1-3 від 31.12.2009)
при розгляді у відкритому судовому засіданні адміністративної справи за позовом Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість в сумі 3 790 635 грн.,
ВСТАНОВИВ:
09 березня 2010 року позивач звернувся з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську (далі 1-й відповідач), Головного управління Державного казначейства України у Луганській області (далі 2-й відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість (далі ПДВ) за серпень 2009 року, в сумі 3 790 635 грн.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що як платник податку на додану вартість ВАТ «СВЗ» подав до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську податкову декларацію з ПДВ за серпень 2009 року, якою (код рядка 25, 25.1) визначено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 3 790 635 грн.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Луганську у період з 23.09.2009 по 06.10.2009 проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «СВЗ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.02.2009 по 28.02.2009, з 01.03.2009 по 31.03.2009 та з 01.07.2009 по 31.07.2009.
За результатами перевірки 1-м відповідачем складено Довідку №205/08-3/00210890 від 08.10.2009.
Перевіркою повністю підтверджено, що ВАТ «СВЗ» виконало всі передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168) умови відносно отримання бюджетного відшкодування з ПДВ та мало документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та суми задекларованого бюджетного відшкодування.
Повідомлення – рішення відносно ВАТ «СВЗ» за результатами перевірки не виносилось.
Сума ПДВ була сплачена до бюджету, що підтверджується платіжними дорученнями (додаток №12 Довідки).
Від так, відповідач повинен був за наслідками перевірки надати органу казначейства висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.
В порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» відповідачем висновок до органу державного казначейства не наданий, бюджетне відшкодування не здійснене.
У зв’язку з чим, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську, яка виразилася у ненаданні до органу державного казначейства висновку про відшкодування ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» податку на додану вартість за серпень 2009 року, стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за серпень 2009 року в сумі 3 790 635 грн. (три мільйони сімсот дев’яносто тисяч шістсот тридцять п’ять гривень) .
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.
Представник 1-го відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, пояснив, що відшкодування податку на додану вартість є неможливим, оскільки не підтверджено факт надходження сум податку до бюджету від основного постачальника ТОВ «СВЗ» - ТОВ «Новобуд ХХІ століття» в порушення пункту 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідно до вимог Наказу ДПА №350 від 18.08.05. «Про затвердження методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість» з метою підтвердження інформації відповідачем було направлено запити до інших ДПІ щодо ТОВ «Новобуд ХХІ століття». Відповідь не отримана, а без отримання належних доказів сплати до бюджету сум податку на додану вартість у СДПІ ВПП у м.Луганську не має підстав для підтвердження відповідності сум бюджетного відшкодування сумам, заявленим платником у податкових деклараціях. Просив зупинити провадження відповідно до п.4 ч.2 ст.156 КАС України для отримання зазначених відповідей.
Ухвалою суду від 22 квітня 2010 року у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовлено за необґрунтованістю.
Прокурор просив відмовити у задоволені позову з підстав, викладених першим відповідачем.
Представник відповідача – Головне управління Державного казначейства України в Луганській області - у судовому засіданні заявлений позов не визнав, зазначив, що позов не підлягає задоволенню, оскільки відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. До теперішнього часу на адресу Головного управління Державного казначейства України у Луганській області не надходило відповідних документів, на підставі яких можливо здійснити відшкодування податку на додану вартість позивачу.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Відкрите акціонерне товариство «Стахановський вагонобудівний завод» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Стахановської міської ради 02.10.1996 за №13921050002000055 (Т.1 а.с. 290).
В якості платника податку на додану вартість перебуває на обліку в Спеціалізованій ДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську з 17.07.1997, що підтверджується свідоцтвом №100159971 (Т.1 а.с. 291).
Пунктом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.
Справи про відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, територіальний орган державного казначейства), наділений владними повноваженнями.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі Закон №168). Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, пов’язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість.
Наявність у позивача бюджетного відшкодування у відповідній сумі першим відповідачем не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначених сум.
Відповідно до підпункту 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
На виконання наведених вимог позивачем 17 вересня 2009 було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2009 року з відміткою податкового органу про її прийняття разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (Т.1 а.с.19-22).
Як встановлено підпунктами 7.7.5., 7.7.6., 7.7.7. п.7.7 ст.7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства визначений та затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 року (далі Порядок 327).
Згідно з пунктом 1.3 Порядку №327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства – довідка.
Судом встановлено, що 1-м відповідачем, в період з 03 вересня по 16 вересня 2008 року було здійснено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за червень 2008 року.
За результатами перевірки складено довідку від 08.10.2009 року №205/08-3/00210890 (Т.1 а.с.23-53).
З довідки від 08.10.2009 року №205/08-3/00210890 вбачається, що 1-й відповідач підтвердив заявлену ВАТ «СВЗ» суму бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за серпень 2009 року в сумі 1 859 647 грн. та визначив неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на суму 1 930 988 грн. у зв’язку з неотриманням зустрічних перевірок по основним постачальникам ВАТ «СВЗ» від органів ДПС за місцем їх реєстрації (висновок довідки, Т.1 а.с.51-53).
З пояснень сторін також вбачається, що підставою невідшкодування податку та ненадання висновку на залишок бюджетного відшкодування 1-й відповідач вважає неотримання результатів перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.
Суд не може погодитись з доводами відповідачів з наступних підстав. Нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника. Проведеною перевіркою розбіжностей між первинними та бухгалтерськими документами з відомостями, отриманими від позивача та його контрагентами не встановлено.
Крім того, порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість” контрагентом позивача породжує негативні наслідки саме цього підприємства і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
З цих підстав суд вважає недоцільним одержання відповідей на запити ДПІ щодо контрагенту позивача ТОВ «Новобуд ХХІ століття».
Посилання 1-го відповідача на наказ ДПА України № 350 від 18.08.2005 року, в частині необхідності проведення перевірки всіх постачальників за ланцюгами, суд вважає необґрунтованим, оскільки зазначений наказ не зареєстрований в Міністерстві юстиції України всупереч вимогам Постанови Кабінету Міністрів № 731 от 28.12 1992 року «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади».
Пунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування або відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР у п'ятиденний термін після закінчення перевірки податковий орган зобов’язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.
З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив 1-й відповідач у справі. У межах спірних відносин у податкового органу відсутні будь-які підстави утримуватися від надання висновку органам казначейства про бюджетне відшкодування, яке рахується у складі бюджетної заборгованості.
Згідно до п.4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97 N209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N200/86 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року за N 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України, у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.
Таким чином, органи Державного казначейства здійснюють операції з перерахування коштів держбюджету з податку на додану вартість за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Довідкою про розмір залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість, що рахується в бюджетній заборгованості позивача станом на 24 березня 2010 року, яку витребувано судом за клопотанням позивача, 1-й відповідач підтвердив розмір невідшкодованого бюджетного відшкодування за серпень 2009 року в сумі 3 790 635 грн.
Зазначена довідка є належним доказом в розумінні ст. 70 КАС України, складена у відповідності до „Порядку взаємодії між органами Державної податкової служби України та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість” затвердженого Наказом Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України від 27 квітня 2004 року N 82/245, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 травня 2004 року за N 645/9244.
Слід також зазначити, що право на відшкодування від'ємної різниці є матеріальним правом позивача. Несвоєчасне відшкодування коштів порушує його право власності, захист якого гарантовано першим реченням частини першої статті першої Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 року та у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини, у тому числі у Рішенні Європейського Суду від 09.01.2007 року у справі “Интерсплав проти України”.
Оцінивши вищевикладені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 24.04.2010 проголошено вступну і резолютивну частини постанови.
Відповідно до п.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську щодо ненадання до органу державного казначейства висновку про бюджетне відшкодування податку на додану вартість за серпень 2009 року на користь відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів».
Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод», код ЕДРПОУ 00210890, бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за декларацією з податку на додану вартість за серпень 2009 року в сумі в сумі 3 790 635 (три мільйони сімсот дев’яносто тисяч шістсот тридцять п’ять) гривень.
Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» судові витрати у сумі 1700 (тисяча сімсот) гривень та 3,40 (три гривні сорок копійок).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено у повному обсязі та підписано 27 квітня 2010 року.
СуддяО.В. Захарова