справа № 2а-6354/10/0670
категорія 2.11.1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Липи В.А.,
при секретарі - Мельник К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Коростенського учбово-виробничого підприємства українського товариства сліпих до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,-
встановив:
У липні 2010 року Коростенське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих звернулось до суду з адміністративним позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції. Просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ від 20.07.2010 року № 0000351601/0 та № 0000361601/0. Вказаними рішеннями підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів в розмірі 49318,00 грн., визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 1647,00 грн. та застосовано фінансову санкцію в розмірі 82,00 грн. Посилалось на те, що підставою для такого висновку податкового органу, який викладений в акті документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість № 144/15-02 від 16 липня 2010 року про завищення суми бюджетного відшкодування підприємством став той факт, що ТОВ "Геліос Град плюс" не задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість (Коростенське УВП УТОС безпосередньо не мало жодних фінансово-господарських відносин з даним платником податку). Зазначає, що Коростенське УВП УТОС мало відносини з ПП ОСОБА_2, за результатами яких суми ПДВ були включені до податкового кредиту підприємства та в повному обсязі відображені в складі податкових зобов'язань ПП ОСОБА_2 Вважає, що Коростенським УВП УТОС при формуванні складу податкового кредиту відповідного податкового періоду та за явлення до відшкодування сум ПДВ дотримано вимоги Закону України "Про податок на додану вартість", а висновки перевірки відповідача спрямовані на застосування негативних наслідків до підприємства лише на підставі того, що постачальники товару по ланцюгу поставок до виробника не виконали своїх зобов'язань зі сплати податку до бюджету, що не може бути підставою для позбавлення підприємства права на відшкодування ПДВ.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріли справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення Коростенському УВП УТОС бюджетного відшкодування за травень 2010 року на загальну суму 50965,00 грн., згідно спірного податкового повідомлення-рішення від 20.07.2010 року №0000351601/0, слугував висновок Коростенської ОДПІ, викладений в акті невиїзної документальної перевірки Коростенського УВП УТОС податкової декларації з податку на додану вартість, від 16.07.2010 року №144/15-02, про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за вказаний період на 50965,00 грн. у зв'язку з порушенням п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість".
Такий висновок контролюючого органу обґрунтований посиланням на відсутність підтвердження факту сплати сум податку на додану вартість до Державного бюджету ТОВ "Геліос Град Плюс" - постачальник товарів по ланцюгу - ПП Мінасян, який в свою чергу, є постачальником Коростенського УВП УТОС. При цьому згідно акту перевірки ТОВ "Геліос Град Плюс" не задекларовано податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ПП Мінасян. Зазначені обставини Коростенською ОДПІ розцінені як такі, що не підтверджують податковий кредит позивача.
Висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за відсутності підтвердження факту сплати сум податку на додану вартість до Державного бюджету постачальником контрагента позивача, суд визнає таким, що суперечить вимогам законодавства, яким визначається порядок та умови формування податкового кредиту платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Як вбачається з пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Таким чином, право платника податку - покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язаннями іншого платника податку - постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг).
Положення п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку як неодмінної умови бюджетного відшкодування стосується саме платника податку - покупця постачальникам товарів (послуг) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).
Судом встановлено, що включені позивачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях за травень 2010 року, підтверджені податковими накладними, виписаними платником податку на додану вартість.
Копії платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи, підтверджують факт придбання позивачем товарів у ПП ОСОБА_2 в зазначеному податковому періоді та факт здійснення розрахунків за придбаний товар.
Крім того встановлено, що позивач не здійснював господарських операцій безпосередньо з ТОВ "Геліос Град Плюс", будь-яких доказів щодо обізнаності позивача із станом податкового обліку цього підприємства та виконання ним обов'язку щодо сплати податку до бюджету відповідач не навів.
За таких обставин суд вважає, що відсутність підтвердження сплати податку на додану вартість попереднім постачальником у ланцюгу постачання товару не впливає на віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість та не ставить формування податкового кредиту в залежність від неналежного виконання постачальником своїх податкових зобов'язань і сплати ним сум до державного бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Що стосується податкового повідомлення-рішення №0000361601/0 від 20.07.2010 року, яким до підприємства застосовано фінансову санкцію у розмірі 85,00 грн., суд приходить до висновку про його скасування, оскільки вказана фінансова санкція застосована у зв'язку із прийняттям податкового повідомлення-рішення №0000351601/0 від 20.07.2010 року, яким контролюючий орган самостійно донарахував суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Таким чином, оцінивши докази сторін, перевіривши оскаржувані рішення податкового органу відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 20.07.2010 року № 0000361601/0 та № 0000351601/0 прийняті без урахування всіх обставин, які мали значення у цьому випадку. Правомірність висновків податкового органу, який є відповідачем у справі, представленими суду доказами і матеріалами не доведена.
Крім того, відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року, бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку. При цьому несплата податкового зобов'язання контрагентом не впливає на право отримати бюджетне відшкодування платником податку, в якого наявні належним чином оформлені податкові накладні.
Враховуючи викладене, суд вважає позовну заяву Коростенського УВП УТОС обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись Законом України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 158-163 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 20.07.2010 року №0000351601/0 та №0000361601/0.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Головуючий суддя: В.А. Липа
Повний текст постанови виготовлено: < Дата >
присуджено до стягнення < сума > грн.
матеріальну шкоду < сума > грн.
моральну шкоду < сума > грн.