ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"17" жовтня 2007 р.                                                           Справа № 1/273-АП-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Губіної І.В. при секретарі О.С.Бєловій, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Малого підприємства "Консул"

до Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції  

про  визнання нечинним податкових повідомлень рішень ДПІ за номерами 0000082302/0 та 0000092302/0    від 27.04.3007 року

за участю

від позивача: Семенько Н.М., дов. №7 від 29.01.2007р., представник

від  відповідача - Капінос С.Б., дов. №14538 від 14.07.2006р., нач. юр. відд., Мігуля С.І., дов. №5431 від 09.03.2006р., гол. держ. податк.  ревізор-інспектор

МП "Консул" звернулось до суду з позовом про визнання нечинними  податкових повідомлень-рішень ДПІ м. Херсона   № 0000082302/0 та  № 0000092302/0    від 27.04.3007 року   якими  підприємству  визначені податкові зобов'язання:

- з податку на прибуток по основному платежу в сумі 129125 грн.. із застосуванням фінсанкцій у розмірі  64562,50 грн. (0000082302/0) ;

- з податку на додану вартість по основному платежу в сумі  103297 грн.. із застосуванням фінсанкцій у розмірі   51648,50  грн. (№ 0000092302/0)

Позивач вважає, що ним обгрунтовано віднесено до валових витрат суми витрат по сплаті вартості насіння соняшнику, отриманого у 1 кварталі, та  у 3 і  4 кварталах 2005 року від ПП "Вікі", ПП "Флора М", ПП "Агрохімсинтез" та ТОВ "Севелія" по відповідних накладних у відповідності з п.5..2.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Позивачем пояснено, що фактично зменшення валових витрат з нарахуванням  129125 грн. податку на прибуток, проведено ОДПІ з підстави того, що  вказані суб'єкти господарювання  не були платниками  ПДВ під час укладення та виконання договорів про поставку насіння соняшнику, а тому вартість  сільгосппродукції, визначена у податкових накладних без врахування сум ПДВ, виключена ДПІ з валових витрат товариства. Але, як вважає позивач, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не ставить у залежність право платника податку на прибуток на віднесення до складу валових витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), від умови того, що товари (роботи, послуги) були надані не платником ПДВ.

МП "Консул", також вважає, що і сума ПДВ у спірному податковому повідомленні рішенні № 0000092302/0 ДПІ нарахована також з порушенням законодавства про податок на додану вартість та про порядок погашення платниками податків податкових зобов'язань визначено ПДВ. Сума ПДВ, яка сплачена підприємством у вартості продукції, з держбюджету йому не відшкодована. Підприємство не є платником ПДВ по операціях купівлі-продажу, в яких воно є покупцем, а тому ДПІ не мала права нараховувати МП "Консул"  103297 грн. ПДВ та ще  із застосуванням фінсанкцій.

Відповідач проти позову заперечує.

Ним пояснено, що відповідними судовими рішеннями :

від 18.10.2004 р.  (господарський суд м. Київ) скасовано держреєстрація ПП "Вікі";

від 13.10.2003 року (господарський суд Дніпропетровської області) ліквідовано юридичну особу ПП "Флора" з анулюванням свідоцтва про реєстрацію його платником ПДВ;

від 15.06.2004 р. (Броварський суд Київської області) визнані недійсними установчі документи ТОВ "Севелія" та свідоцтва про реєстрацію його платником ПДВ;

від 09.02.2004 р. ( місцевий суд Суворовського району м. Херсона)  визнано недійсними установчі документи  ПП "Агрохімсинтез" з моменту їх реєстрації, відмінено державну реєстрацію підприємства, визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію його платником ПДВ.

Всі угоди, що були укладені позивачем із зазначеними вище підприємствами у судовому порядку визнання недійсними. А тому всі первинні документи по цих угодах, на думку ДПІ, слід вважати недійсними.

З цих підстав, ПП "Консул"  нараховано  податок на прибуток.

ДПІ вважає, що позивач не мав право відносити до валових витрат витрати  по сумах, що сплачені ним по вартості отриманого соняшнику та послуг по автоперевезенню від підприємств, які фактично, під час укладення угод, не існували. Так як угоди у судовому порядку визнанні недійсними, податкові накладні заповненні особами, у яких скасовані свідоцтва про  реєстрацію їх платниками ПДВ, до бюджету по операціях  з цих угод ПДВ не надійшло, то на думку ДПІ це ПДВ зобов'язано сплатити ПП "Консул", якому і визначено податкове зобов'язання по цьому податку в  сумі 103297 грн. Також ДПІ пояснено, що зазначена сума позивачем безпідставно віднесена до податкового кредиту і зарахована підприємством в погашення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

          Суд, заслухавши представників сторін, розглянувши  матеріали справи,  

в с т а н о в и в:

ДПІ у м. Херсоні проведена позапланова невиїзна перевірка ПП "Консул " м. Херсон  з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при здійснення взаємовідносин з ПП "Вікі", ПП "Флора М", ПП "Агрохімсинтез" та ТОВ "Севелія"  за період з 01.10.2004 року по 31.12. 2005 року. По результатах перевірки складено акт № 22-23/21300445 від  16.04.2007 року.

З цього акту випливає наступне.

Між позивачем та ПП "Вікі" укладено усну угоду, відповідно до якої ПП "Вікі" продало МП "Консул" у листопаді 2005 року по накладних №01/11-2, №  01/12-3, № 01/12-4   соняшник  у кількості 164,36 тон на загальну суму 149565,20 грн. у тому числі ПДВ –24927,44 грн. До валових витрат з цієї суми ПП "Консул" було віднесено 124637,65 грн. А до податкового кредиту по ПДВ - 24927,44грн.

На виконання укладеного господарського зобов'язання ПП "Флора"  у січні та лютому 2005 року (21 січня, 01 та 05 лютого)  було продано ПП "Консул" 196,6018 т соняшнику на загальну суму 296361,15 грн., у тому числі ПДВ - 43393,54 грн. (накладні №21/1, та  дві без номеру –за лютий 2005 р.) . До валових витрат по цих операціях віднесено  ПП "Консул" за 1 кв.2005 року  249967,61 грн. А до податкового кредиту по ПДВ - 43393,54грн.

На підставі укладеного договору МП "Консул" придбало у ПП "Агрохімсинтез"  у листопаді 2005 року (01,14 та 28)  по накладних № 1-11, №14/11-1 та №28-11216,97 т соняшнику на загальну суму 158255,25 грн., у тому числі ПДВ –26375,88 грн. До валових витрат з  вартості соняшнику  ПП "Консул" було віднесено у 4 кв. 2005 р. –131879,37 грн. А до податкового кредиту по ПДВ - 26375,88грн.

На підставі   усної домовленості  ТОВ "Севелія" надало МП "Консул" згідно податкової накладної від 30.09.2005 року  №30/1  автотранспортні послуги на загальну суму 15600 грн., у тому числі ПДВ- 2600 грн. До валових витрат з  вартості  автопослуг   ПП "Консул" було віднесено у 4 кв. 2005 р. –13000 грн.  А до податкового кредиту по ПДВ - 2600грн.   

ДПІ здійснено висновок, що у порушення  підпункту  5.3.9 п.5.3 ст. 5   Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР, в редакції Закону №283/97-ВР із змінами та доповненнями, згідно до якого  "не належать  до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку", МП "Консул" безпідставно включено до складу валових витрат вартість соняшнику та автопослуг за виключенням ПДВ з операції  купівлі соняшнику та отримання автопослуг  по взаємовідносинах з вказаними вище  підприємствам на загальну суму 516484,64 грн. Ця сума ДПІ виключена з валових витрат з   визначенням по ній відповідно до п.10.1 ст. 10  5   Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"  податкового зобов'язання   з податку на прибуток в сумі 129125 грн. ( 516500 грн. х 25%). Ця сума податкового зобов'язання визначена у податковому повідомленні –рішенні №0000082312/0 від 27.04.2007 р. з нарахуванням фінсанкції в сумі 64562,50 грн.

З врахуванням п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість"  право на нарахування податку із складенням податкових накладних надається виключно особам, що зареєстровані як платники цього податку у порядку, передбаченому ст. 9 зазначеного Закону.  А відповідно до п.п 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР  не підлягають  включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), не підтвердженні податковими чи митними накладними. Таким чином, як зазначено ДПІ, до складу  податкового кредиту  відносяться лише суми ПДВ, засвідчені податковими накладними, виписувати які мають особи, що зареєстровані платником ПДВ. Але, свідоцтва про реєстрацію платниками ПДВ визначених вище підприємств, по взаємовідносинах з якими були позивачу  надані податкові накладні, на момент випису цих накладних були скасовані у порядку, встановленому законодавством. За таких обставин МП "Консул" не мало право відносити до податкового кредиту  суми ПДВ, що були включені ним у вартість товарів та послуг  по відносинах з зазначеними підприємствами.

За таких обставин рішенням ДПІ №0000092302/0  від 27.04.2007 р. МП "Консул" визначено податкове зобов'язання по ПДВ в сумі 103297 грн. із  застосуванням фінсанкції в сумі 51648,50 грн.

З матеріалів справи випливає, що рішенням господарського суду м. Києва від 18.10.2004 р. скасовано держреєстрацію ПП "Вікі". Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2003 р. по справі про банкрутство ПП "Флора"    ліквідовано юридичну особу ПП "Флора". Але відсутні дані про скасування ПП "Вікі" та ПП Флора" платниками податків, у тому числі платниками ПДВ.  Рішенням Броварського суду Київської області  від 15.06.2004 р.   визнані недійсними установчі документи ТОВ "Севелія" та свідоцтва про реєстрацію його платником ПДВ;  рішенням місцевого суду Суворовського району м. Херсона від 09.02.2004 р.   визнано недійсними установчі документи ПП "Агрохімсинтез" з моменту їх реєстрації, відмінено державну реєстрацію підприємства, визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію його платником ПДВ.

Але, у документах перевірки позивача відсутні дані про  виключення зазначених суб'ектів господарювання з державного реєстру підприємств та організації.  

Визнання установчих документів недійсними, скасування, відміна державної реєстрації юридичних осіб, припинення юридичної особи, є лише підставою для ліквідації підприємства, але з власного його рішення із створенням ліквідаційної комісії та проведення процедури ліквідації в порядку, встановленому законодавством. При наявності судового рішення про припинення юридичної особи, її ліквідація проводиться у порядку, зазначеному ст.38 Закону України "Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Згідно  ст. 33  Закону  "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 р. №755-IV ( далі –Закон №755-IV), юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Як зазначено вище, дані про скасування  реєстрації платниками податків приватних підприємств "Вікі" та "Флора" відсутні. ДПІ безпідставно посилається на те, що це їх скасування проведено шляхом прийняття відповідних судових рішень безпідставні, так як у зазначених  судових рішеннях стосовно цих підприємств ці дані відсутні. Відсутні і рішення відповідних органів державної податкової служби про анулювання свідоцтв про реєстрацію цих підприємств платниками ПДВ.

Жодних даних про проведення ліквідації ПП 'Вікі", ПП "Агрохімсинтез", і ТОВ "Севелія" ДПІ до матеріалів справи не надано.

Але скасування або анулювання свідоцтва про реєстрацію  зазначених вище підприємств платниками ПДВ ніяким чином не може впливати на право одержувача послуг по віднесенню до валових витрат вартості отриманих послуг та на зобов'язання позивача по податку на прибуток.

Згідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"(далі - Закон "Про прибуток") валовими витратами виробництва та обігу визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або немайновій формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, продажем товарів (робі, послуг) і охороною праці. Відповідно до частини у п/п.5.3.9 п.5.3 ст.5 зазначеного вище Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними документами та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

          Згідно п/п 11.2.1 п.11.2 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з події, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платником податку вартості товарів ( робіт, послуг), а у разі їх придбання за готівку-день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку результатів робіт, послуг - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В даному випадку слід прийти до висновку про відсутність порушень позивачем порядку формування валових витрат, оскільки ним за подіями,  сплати та отримання товарів  і послуг, включено до складу валових витрат вартість  цих товарів та послуг, що підтверджується первинними документами в розумінні ч.4 п/п 5.3.9. п.5.3 ст. 5 Закону "Про прибуток".

Такими документами, з відносин позивача, із зазначеними вище суб'єктами господарювання, є товарині накладні, в яких визначено назва товарів ї послуг по перевезенню вантажу, їх ціна, вартість кількість, платіжні документи, які свідчать про сплату ПП "Консул" вартості цих товарів та послуг, у тому числі готівкою. Будь- яких особливих  або додаткових вимог до цих документів,  даних  про   будь-які реквізити, відсутність яких би потягла їх недійсність не встановлено.

В акті перевірки та у відзиві, ДПІ  безпідставно посилається на відсутність у позивача первинних документів. Всі ці документи надані позивачем до матеріалів справи. В акті перевірки відсутні дані про те, що перевіряючі вимагали від  МП "Консул"  надання  первинних документів бухгалтерського та податкового обліку і про те, що підприємство відмовилось виконати  цю  вимогу.

Тому у даному випадку  ПП "Консул" обґрунтовано вартість отриманих товарів і послуг ( у тому числі і з  ПП "Флора М") з перевезення вантажів включена до валових витрат, починаючи з дат  обліку товарів,  з дня отримання товарних накладних   по закупівлі соняшнику та оформлення актів виконаних робіт по перевезенню вантажів.                      Фактично, як випливає з  пояснень представників ДПІ, донарахування  ПП  "Консул" податку на прибуток шляхом зменшення валових витрат, а відповідно збільшення валового доходу підприємства, проведено на підставі того,  що судовими рішеннями господарського суду Херсонської області угоди, що укладалися позивачем з ПП "Вікі",  ПП "Флора", ПП "Агрохімсинтез" і ТОВ "Севелія", визнані недійсними.  Тому на думку ДПІ визнані недійсними і всі первинні документи по цих угодах.  Але, визнання угод недійсними не тягне за собою автоматично визнання недійсними товарних накладних та платіжних документів про сплату вартості отриманих товарів та послуг.   

З врахуванням викладених обставин, суд задовольняє позовні вимоги ПП "Консул"  у частині визнання недійсним податкового повідомлення № 0000082302/0, яким визначено податкове зобов'язання позивача  з податку на прибуток по основному платежу в сумі 129125 грн. із застосуванням фінсанкцій у розмірі  64562,50 грн. (0000082302/0)

Стосовно рішення ДПІ № 0000092302/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість по основному платежу в сумі  103297 грн. із застосуванням фінсанкцій  у розмірі   51648,50  грн.

Основним підставами визначення ДПІ, як випливає з пояснень представників ДПІ, акту перевірки та відзиву на позовну заяву, податкового зобов'язання по ПДВ із застосуванням фінсанкції,  є судові рішення про ліквідацію, скасування держреєстрації, припинення юридичної особи  або скасування установчих документів  підприємств  "Вікі" "Флора М", "Агрохімсінтез" і ТОВ "Севелія" з визнанням недійсними свідоцтв про реєстрацію їх платниками ПДВ. Ці судові рішення визначені судом вище. Крім того, ДПІ посилається на те, що   постановами господарського суду Херсонської області від  5 та 6 жовтня 2006 р. по справах №11/325-ап-06 і №7/355-ап-06 визнані недійсними угоди, укладені  ПП "Консул"  з ПП "Агрохімсінтез" і ТОВ "Севелія".  

З матеріалів справи та пояснень сторін випливає, що фактично ДПІ встановлено податкове зобов'язання по ПДВ по операціях із зазначеними вище суб'єктами господарювання шляхом зменшення податкового кредиту на суму 103297 грн.  Ця сума не відшкодовувалась з держбюджету, а на цю суму ПП "Консул" проведено зменшення його податкового зобов'язання по ПДВ.

Як встановлено матеріалами справи та поясненнями представників сторін, по операціях купівлі-продажу  соняшнику та отримання послуг по перевезенню вантажу по угоді з ТОВ "Севелія", оформлялися податкові накладні у відповідності до вимог  п/п.7.2.1 п.7.1 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" (далі Закон №168/97-ВР). В цих податкових накладних визначено, крім іншого, загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з врахуванням ПДВ. ПДВ визначений окремим  рядком.

Пунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону  встановлено, що податкова накладна видається платником податку в разі поставки товару (робіт, послуг) покупцю на його вимогу та є підставою для нарахування податкового кредиту.

   Усі зобов'язання по   вказаних угодах   виконані належним чином як продавцями так і покупцем, що фактично знайшло відповідне відображення в акті перевірки та у судових постановах по справах  №7/355-ап-06 та №11/325-ап-06.

Дійсно постановами по цих справах угоди, що укладалися  між ПП "Консул" з ТОВ "Севелія", з ПП "Агрохімсінтез", з ПП "Вікі" та з ПП "Флора М" визнанні недійсними.

З постанови від 05.10.06 р. по  справі №11/325-ап-06 зазначено, що при укладенні угод невстановленими суб'єктами, яки використовували назви ПП "Вікі", ПП "Флора М", ПП "Агрохімсинтез" порушень з блоку ПП "Консул" або його змови на порушення закону з вказаними суб'єктами не встановлено. Суд визначив, що таким чином позивачем, тобто ДПІ не спростована добросовісність поведінки відповідача, тобто ПП "Консул".

У рішенні по справі 7/355-ап-06 ( визнання недійсною угоди, укладено із ТОВ "Севелія") зазначено, що у процесі розгляду цієї справи встановлена наявність наміру укладення договору, що суперечить інтересам держави та суспільства було лише у однієї сторони - ТОВ "Севілія". Покладення на відповідача ( ПП "Консул") за відсутністю вини та умислу відповідальності за скоєні контрагентом за господарськими зобов'язаннями протиправних дій, а  саме стягнення з ПП 'Консул'  вартості отриманих послуг по перевезенню вантажу, порушить гарантовані Конституцією принципи законності, відповідно до яких жодна юридично значуща дія в правової державі не може бути поза сферою дії принципу законності.

Це повністю слід віднести і на застосовану ДПІ  до ПП "Консул", як на покупця товарів та послуг, відповідальність шляхом визначення податкового зобов'язання по ПДВ  з нарахуванням фінсанкції фактично за протиправні дії  продавців товарів  і послуг зазначених вище підприємств.  По цих операціях ПП "Консул"  не є і не може бути платником ПДВ до державного бюджету. Він сплатив цей податок у вартості товару, послуг, а тому спірним рішенням ДПІ  на позивача покладено обов'язок повторної сплати позивачем цього податку але, вже до державного бюджету..

Всі  вимоги, які встановлені ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" відносно порядку формування податкового кредиту та отримання права на бюджетне відшкодування позивачем виконані. Підставою для віднесення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого  ПП "Консул" у складі вартості товарів та послуг, є належним чином складені податкові накладні, та фактично виконані сторонами всі обов'язки з купівлі-продажу продукції.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією України та законами України.

З цього слід прийти до висновку, що органи ДПІ не мають права вимагати від добросовісного податкоплатника контролювати сплату податку контрагентом по договору. Про це йдеться в ст.ст.9, 10 Закону України "Про систему оподаткування".

Цим Законом або іншими законодавчими актами з питань оподаткування не передбачені вимоги щодо здійснення відшкодування сум податку на додану вартість платникові податку після сплати відповідних сум податків до бюджету його контрагентами. Податковий орган при проведенні перевірки не встановив порушень з боку позивача по веденню бухгалтерського обліку, не встановлено порушень щодо заповнення первинних документів при здійсненні господарських операцій з контрагентами позивача.

Закон "Про податок на додану вартість" не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Відповідно до п.7.7.3 ст.7 Закону України "Про ПДВ" в разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п. 7.7.1 цієї статті має від'ємне значення, то така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є тільки дані податкової декларації за звітний період, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та її виписки особою, що має на це право. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Посилання відповідача в повідомленні-рішенні на порушення позивачем  п/п 7.2.4 п.7.2.  та   п/п 7.4.5 п.7.4 ст 7 Закону "Про ПДВ" є безпідставним.  

П/п 7.2.4 п.7.2. ст. 7 цього Закону  встановлено, що право на нарахування  податку та складення податкових накладних надається виключно особами, зареєстрованими платниками податку, передбаченому ст. 9 Закону. Але,  по операціях із зазначеними вище підприємствами ПП "Консул" не є платником ПДВ тому на нього не покладено по цих операціях обов'язок нарахування ПДВ та складення податкових накладних.

П/п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону передбачено, що не підлягають до складу податкового кредиту суми сплаченого ПДВ у зв'язку з придбанням товарів  ( послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкції, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтвердженого цим пунктом документами. Позивачем по справі не порушений і  цей п/пунт, так як до податкового кредиту, сума, визначена  ДПІ у спірному податковому рішенні, віднесена позивачем при наявності податкових накладних і факту проведення розрахунків з продавцями товарів і послуг.

Пунктом 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ  визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

-7.5.1 –дата здійснення першої із події:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку ( товарного чеку)- в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток, або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

ДПІ не доведено, що ПП "Консул" невірно проведений розрахунок податкового кредиту.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому позивач, який не наділений правом встановлювати ознаки фіктивності операцій свого контрагенту з іншими контрагентами, не може нести відповідальність за їх можливі протиправні дії.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Чинне законодавство, а саме Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Дії ДПІ, якими обов'язок сплати ПДВ покладається на покупця, тобто  ПП "Консул" суперечать чинному законодавству.

Докази скасування реєстрації платниками ПДВ ПП "Вікі" та  ПП "Флора  М" відсутні у матеріалах перевірки, та не надані ДПІ до матеріалів справи у процесі розгляду справи. В судових рішеннях стосовно цих підприємств відсутні данні про скасування реєстрації їх платниками податків. Не визнанні недійсними у встановленому законодавством порядку податкові накладні, надані позивачеві  зазначеними вище контрагентами ПП  "Консул".

Крім того, суд вважає, що  на підставі  судових рішень, якими скасовані свідоцтва про реєстрацію платниками ПЛВ ТОВ "Севелія" та ПП "Агрохімсінтез" відповідні податкові органі по місцю  знаходження цих підприємств зобов'язані були прийняті відповідні рішення про скасування реєстрації їх платниками ПДВ. Це випливає з Положення про порядок реєстрації платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000 р., зареєстрованого у Мінюсті України 03.04.2000 р. із змінами, станом на 24.07.2006 року

У розділі "Анулювання реєстрації платників податку на додану вартість" встановлено наступне.

У разі коли ліквідаційна комісія платнику податку оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за  рішенням суду  і в разі, коли особа, зареєстрована платником ПДВ, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом 12 послідовних податкових місяців, або подає таку  декларацію, яка свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання,  органи державної податкової служби, за своєю ініціативою,  здійснюють анулювання реєстрації з прийняттям рішення про скасування реєстрації цих суб'єктів платниками ПДВ. Таки рішення можуть бути прийняти за наявністю відповідних підтверджуючих документів (відомостей), у тому числі рішення суду про ліквідацію юридичної особи-банкрута, повідомлення державного реєстратора або відомостей з ЄДРОПУ, запису про припинення банкрута, судового рішення про припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством, або повідомлення держреєстратора чи відомостей з ЄДРОПУ, судового рішення про анулювання податкової реєстрації, судового рішення щодо скасування реєстрації платника ПДВ або визнання недійсними змін до установчих документів.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника ПДВ за формою №6-ПДВ. Цим Положенням не передбачено  анулювання реєстрації платника ПДВ судовим рішенням. Але, визначено, що саме  судові  рішення є підставою прийняття  податковим органом рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ у виразі акту за формою №6-ПДВ. Дані про прийняття  цих рішень  органів податкових служб за місцем реєстрації зазначених вище контрагентів ПП "Консул"   у матеріалах справи відсутні.

З викладеного суд дійшов висновку про нечинність податкового повідомлення рішення ДПІ від  27.04.2007 р., яким визначено податкове зобов'язання по ПДВ в сумі 103297 грн. Визнання нечинним податкових повідомлень рішень по основних платежах ( податках), є підставою визнання їх нечинними і у частині застосування фінсанкцій.

          З врахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд

постановив:

          1.Позов задовольнити.

          2.Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення  Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції, смт. Нововоронцовка Херсонської області від 27.04.2007р. про визначення податкових зобов'язань і нарахування фінансових санкцій до малого підприємства "Консул" Іванівського району Херсонської області:

 - податкове повідомлення-рішення № 0000082302/0, яким визначено податкове зобов'язання МП "Консул" з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 129125грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 64562грн. 50 коп.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000092302/0, яким визначено податкове зобов'язання МП "Консул" з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 103297грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 51648грн. 50 коп.

 . Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                 Суддя                                                                         І.В. Губіна

Повний текст

постанови підписаний 24.10.07р.