Справа № 2- 887/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2010 року   Кагарлицький районний суд Київської області

           в складі: головуючого              судді      Шевченко І.І.

                           при секретарі                            Балакіній С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про розірвання шлюбу, -

встановив:

позивач просить суд розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що був укладений 26.12.1998 року, актовий запис №111, та зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького РУЮ Київської області, посилаючись на те, що 26.12.1998 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, у зв'язку з чим відділом реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького РУЮ Київської області було видано свідоцтво про укладання шлюбу.

Від спільного шлюбу позивач та відповідач мають неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2;

Спільне життя з у сторін не склалося, оскільки як виявилось згодом їхні

характери є зовсім різними, погляди позивача та відповідача на подружнє життя не співпадають, у зв'язку з чим між ними постійно виникали конфлікти та сварки. При цьому, під час конфліктів та сварок відповідач постійно принижує та ображає позивача, також ображає та принижує дітей. Такі відносини між позивачем та відповідачем тривають вже майже три роки.

Враховуючи вищезазначені обставини спільне проживання позивача та відповідача

стало неможливим, тому з 14.08.2010 року позивач та відповідач почали проживати окремо та не ведуть спільне господарство.

Отже, шлюбні відносини між позивачем та відповідачем фактично припинилися з 14.08.2010 року.

Примирення між позивачем та відповідачем є неможливим, оскільки попередні намагання примиритись не дали позитивного результату. Подальше спільне життя позивача і відповідача як подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам Позивача, оскільки проживання в спільному шлюбі є безперспективним з точки зору подальших шлюбних стосунків між позивачем та відповідачем, а також інтересам їхніх дітей, оскільки спільне проживання

Позивача та відповідача завдають моральних та психологічних страждань дітям, що впливатиме на формування їх характеру та психологічного здоров'я.

З питання щодо виховання та проживання дитини спору немає, оскільки дитина на даний час, проживає з відповідачем та перебувають на її утриманні.

Згідно ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Виходячи з вищезазначених норми Сімейного кодексу України Позивач має право з власної ініціативи звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу.

Відповідач  позовні вимоги позивача визнає та просить суд їх задовольнити.

Вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, суд вважає, за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити.

    В судовому засіданні суд  встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами був укладений шлюб, який зареєстрований 26.12.1998 року відділом реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького РУЮ Київської області, актовий запис № 111.

Шлюбно – сімейні стосунки між сторонами припинені.

Від спільного шлюбу сторони мають малолітніх дітей сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Спільне життя у них не склалося, оскільки як виявилося згодом, їхні характери є зовсім різними, погляди на подружнє життя не співпадають.  

Примирення між сторонами є неможливим, оскільки попередні намагання примиритись не дали позитивного результату, а тому сторони як подружжя проживати у спільному шлюбі безперспективним з точки зору подальших шлюбних стосунків між ними, а також інтересам їхньої дитини, оскільки їхнє спільне проживання завдають моральних та психологічних страждань дітям, що впливає на формування їх характеру та психологічного здоров‘я.

З питань щодо виховання та проживання дітей спору нема.

Згідно ч. 3 ст. 105 СК України  шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання  шлюбу може бути пред‘явлений одним із подружжя.

Виходячи з вищенаведених норми СК України позивач має право з власної ініціативи звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу, а тому суд задовольняє вимоги позивача та розриває шлюб між сторонами.  Після розірвання шлюбу відповідач залишається на прізвищі ОСОБА_4.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу суд стягує із позивача державне мито в дохід держави, а відповідача від його сплати звільняє.

На підставі ст.. ст. 110, 112 СК України, Законом України «Про Державну реєстрацію актів цивільного стану», керуючись ст..ст. 10, 60,  88, 212, 213, 214, 215, 218, 235  ЦПК України суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2,  який зареєстрований 26.12.1998 року відділом реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції, актовий запис № 111 -  розірвати.

Позивач ОСОБА_2 після розірвання шлюбу залишається на прізвищі ОСОБА_2.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу суд стягує з ОСОБА_1  8 (вісім) грн. 50 коп. державного мита в доход держави,  ОСОБА_2 від сплати державного мита  звільнити на підставі ч.2 п.18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року як особу, яка постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, 4 категорії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Київської області на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                     І.І. Шевченко