Копія
Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 жовтня 2010 року Справа № 2а-3169/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Чубари Н.В.
при секретарі: Коробченко Є.К.
за участю:
позивача – ОСОБА_1
представника позивача –ОСОБА_2,
представника відповідача –Усатенка В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Кіровоградській області про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просить: визнати оскаржувані дії відповідача –УМВС України в Кіровоградській області, стосовно видачі наказу УМВС України в Кіровоградській області від 21.01.2010 року № 19 о/с «По особовому складу»та звільнення позивача з органів внутрішніх справ –протиправними; зобов’язати відповідача –УМВС України в Кіровоградській області скасувати наказ від 21.01.2010 року № 19 о/с «По особовому складу»в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ; зобов’язати відповідача поновити позивача на попередній посаді першого заступника начальника –начальника кримінальної міліції Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській області; зобов’язати відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2500 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача моральну шкоду в розмірі 20000 грн. шляхом списання вказаної суми зі спільного рахунку дохідної частини Державного бюджету Національним банком України; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.01.2010 року відповідачем було видано наказ № 19 о/с, яким позивача було звільнено з органів внутрішніх справ п. 64 «є»(за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки з тексту наказу не вбачається яке саме порушення службової дисципліни він скоїв, крім того звільнення відбулось в період його тимчасової непрацездатності.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі та просили суд його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову, пославшись на те, що звільнення позивача відбулось у довідності до норм діючого законодавства та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
У відповідності з ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.10.2010 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 06.10.2010 року, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС України на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби поширюється компетенція адміністративних судів.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про міліцію", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (надалі –Положення), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV (надалі –Дисциплінарний статут).
Ст. 18 Закону України "Про міліцію" встановлює, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Положення визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки. Відповідно до п. 1 Положення до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.
Судом встановлено, що позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ з 06 жовтня 1998 року по 21.01.2010 року, що підтверджується записами в трудовій книжці (а. с. 12). Остання посада, на якій працював позивач перед звільненням –перший заступник начальника відділу –начальник кримінальної міліції Боброинецького РВ УМВС України в Кіровоградській області, майор міліції.
Наказом начальника УМВС України в Кіровоградській області від 20 січня 2010 року № 54 «Про порушення службової дисципліни ОСОБА_1 та його покарання»позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ (а. с. 55 –56).
Наказом начальника УМВС України в Кіровоградській області від 21.01.2010 року № 19 о/с позивач звільнений з органів МВС у запас Збройних Сил за п. 64 «є»(за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 21 січня 2010 року (а. с. 10, 66).
Підстава для винесення вказаного наказу не зазначена.
Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, як зазначено в наказі № 54 від 20.01.2010 р., стало порушення службової дисципліни позивачем, що виявилось у відсутності на службі без поважних причин з 12.12.2009 року до 20.01.2010 року.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, було проведено службове розслідування, за результатами якого складено висновок від 20.01.2010 року (а. с. 53 –54).
Службовим розслідуванням встановлено, що з 30.01.2007 року позивач був призначений на посаду першого заступника начальника відділу –начальника кримінальної міліції Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській області. З 13.08.2009 року позивач пішов у планову відпустку за 2009 рік і 28.09.2009 року мав приступити до виконання своїх службових обов’язків. 28.09.2009 р. позивач на службу не вийшов. В матеріалах службового розслідування міститься лікарняний лист, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 знаходився з 28.09.2009 р. по 07.10.2009 р. на амбулаторному лікуванні в поліклінічному відділенні № 2 м. Кіровограда (лікарняний лист № 76006443).
З 08.10.2009 р. позивач знаходився в Кіровоградській ЦРЛ на стаціонарному лікуванні до 27.10.2009 р., а в подальшому –на амбулаторному лікуванні до 07.11.2009 р. З 09.11.2009 року ОСОБА_1 потрапив до комунального закладу «Поліклінічне об’єднання м. Кіровограда»з діагнозом: розрив внутрішнього меніску правого колінного суглоба.
Вказано про те, що про свою хворобу позивач нікого не повідомив, на службу не виходив.
Як зазначено у висновку службового розслідування, не маючи уявлення про причини відсутності на робочому місці позивача начальник Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській області вніс клопотання про розгляд кадровою комісією УМВС питання щодо звільнення позивача з ОВС. 07.12.2009 р. позивач надав усі документи на підтвердження його непрацездатності. У зв’язку з цим розгляд питання про звільнення ОСОБА_1 було відкладено.
Для перевірки достовірності наданих позивачем листків непрацездатності до комунального закладу «Поліклінічне об’єднання м. Кіровограда»08.12.2009 р. був надісланий запит, на який було отримано відповідь за підписом головного лікаря закладу від 11.12.2009 р. про те, що ОСОБА_1 дійсно з 09.11.2009 р. до вказаного часу перебуває на лікарняному.
Все мотивування незнаходження позивача на службі в період з 12.12.2009 року по 20.01.2010 року зазначено в останньому абзаці мотивувальної частини висновку, а саме: надалі ОСОБА_1 на службі не з’являвся, документів, підтверджуючих його непрацездатність, не надав. З метою встановлення причин невиходу на роботу заступник начальника УКЗ УМВС Ярошенко В.Д. неодноразово телефонував позивачу, але останній на дзвінки не відповідав (а. с. 53 –54).
Із змісту наказу № 54 від 20.01.2010 року про звільнення позивача випливає, що зазначені обставини стали підставою для звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ (а. с. 55 –56).
Однак суд не може погодитись з даними висновками відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту "є" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в органах внутрішніх справ в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, яка регулює порядок накладенням дисциплінарного стягнення, визначено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
З матеріалів, наданих представником відповідача, не вбачається, що позивачу пропонувалось надати письмові пояснення з приводу невиходу на службу з 12.12.2009 року.
Вказане пояснення позивача відсутнє в матеріалах службового розслідування.
Крім того, з наказом УМВС України в Кіровоградській області від 20.01.2010 р. № 54 позивача не було ознайомлено під підпис, чим порушено вимоги ст. 14 Дисциплінарного статуту, де передбачено, що зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.
Отже, накази про звільнення позивача було видано відповідачем з порушенням встановленої процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, визначеної ст. 14 Дисциплінарного статуту.
Суд вважає, що підстави для звільнення позивача, зазначені в наказі УМВС України в Кіровоградській області від 20.01.2010 р. № 54, а саме порушення службової дисципліни позивачем, що виявилось у відсутності на службі без поважних причин з 12.12.2009 року до 20.01.2010 року, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач знаходився на лікуванні в Комунальному закладі «Поліклінічне об’єднання м. Кіровограда»в період з 05 грудня 2009 року по 15.02.2010 року, що підтверджується довідкою № 22 від 05.12.2009 року (а. с. 16).
Крім того, як вбачається з повідомлення Комунального закладу «Поліклінічне об’єднання м. Кіровограда»№ 1444/01-09 від 11.12.2009 року за підписом головного лікаря Рибальченко О.М., ОСОБА_1 знаходиться на лікуванні з діагнозом розрив внутрішнього меніску правого колінного суглобу у лікаря Кневець В.С. з 09.11.2009 року по теперішній час, тобто по 11.12.2009 р., з відкритим листком непрацездатності (а. с. 48).
Вказаний лист було надано до суду представником відповідача з матеріалів службового розслідування. Отже, відповідачу було достоменно відомо про тимчасову непрацездатність позивача станом на 11.12.2009 року. А тому, у відповідача не було підстав вважати, що позивач порушив службову дисципліну, що виявилось у відсутності на службі без поважних причин з 12.12.2009 року до 20.01.2010 року.
Відповідачем не надано доказів порушення службової дисципліни позивачем.
Надані представником відповідача в обґрунтування своєї правової позиції щодо правомірності звільнення позивача, рапорти начальника, заступника начальника, начальника штабу Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській області суд не бере до уваги, оскільки вказані документи датовані періодом з 24.11.2009 року по 01.12.2009 року, та не охоплюють періоду відсутності на службі без поважних причин позивача з 12.12.2009 року по 20.01.2010 року, зазначеного в наказі про порушення службової дисципліни ОСОБА_1 (а. с. 31 –39).
Отже, з урахуванням вищевикладеного судом не встановлено підстав для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача з органів внутрішніх справ.
Крім того, суд враховує наступні обставини.
Накази начальника УМВС України в Кіровоградській області від 20 січня 2010 року № 54 «Про порушення службової дисципліни ОСОБА_1 та його покарання»та від 21.01.2010 року № 19 о/с «По особовому складу»про звільнення позивача з ОВС, видані в період тимчасової непрацездатності позивача з 05.12.2009 року по 15.02.2010 року (довідка № 22 від 05.12.2009 р. про тимчасову непрацездатність (а. с. 16).
Статтею 18 Дисциплінарного статуту, яка регулює питання виконання та зняття дисциплінарних стягнень, передбачено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.
Вказана норма кореспондується з положеннями ст. 40 Кодексу законів про працю України, якою визначено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
П. 17 постанови пленуму ВСУ від 26.10.1995 р. № 18 визначено, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП України, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
В судовому засіданні встановлено, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ та його звільнення з органів МВС України з посади першого заступника начальника відділу –начальника кримінальної міліції Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській області, було проведено всупереч вимогам ст. 40 КЗпП України в період його тимчасової непрацездатності.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підстав, в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідачем не було дотримано зазначених вимог законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача і у справах про поновлення на публічній службі.
Відповідачем не доведено правомірність своїх дій при звільненні позивача з органів внутрішніх справ, а саме підстав для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача з органів внутрішніх справ.
Крім того, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:
1) усне зауваження;
2) зауваження;
3) догана;
4) сувора догана;
5) попередження про неповну посадову відповідність;
6) звільнення з посади;
7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;
8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно ж ст. 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Отже, звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни як вид дисциплінарного стягнення передбачено пунктом 8 частини першої ст. 12 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" та відповідно до статті 14 цього Закону є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
В ході судового розгляду представниками відповідача не доведено чому до позивача було застосовано крайній захід дисциплінарного стягнення, в чому полягає тяжкість проступку, вчиненого позивачем, та заподіяна ним шкода. Співмірність вчиненого проступку застосованому покаранню.
Представником відповідача не доведено в судовому засіданні правомірності прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також суд зазначає. Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Як вбачається з прохальної частини позову, позивач просить суд зобов’язати відповідача –УМВС України в Кіровоградській області скасувати наказ від 21.01.2010 року № 19 о/с «По особовому складу»в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ; зобов’язати відповідача поновити позивача на попередній посаді першого заступника начальника –начальника кримінальної міліції Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській області; зобов’язати відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2500 грн.
Проаналізувавши вказані позовні вимоги можна зробити висновок про те, що позивач вважає наказ про звільнення незаконним та бажає поновитися на попередній посаді для подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ.
Разом з тим, матеріально-правовий спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем, а саме зобов’язання відповідача вчинити дії щодо скасування оскаржуваного наказу суд вважає помилковим, та таким, що не призведе до відновлення порушеного права, оскільки вирішуючи трудові спори, суд наділений повноваженнями не зобов’язувати роботодавця скасовувати незаконні накази, а самостійно, встановивши протиправність наказу про звільнення працівника, прийняти рішення про його скасування.
А тому, з урахуванням права суду, визначеного ст. 11 КАС України та з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за можливе прийняти рішення про скасування оскаржуваного наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі.
Крім того, для відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне скасувати не тільки наказ № 19 о/с від 21.01.2010 р., а й наказ № 54 від 20 січня 2010 року УМВС України в Кіровоградській області «Про порушення службової дисципліни ОСОБА_1 та його покарання»щодо звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1.
В частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 20000 грн. суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В ході розгляду справи в судовому засіданні позивачем не доведено суду належними доказами факт заподіяння моральної шкоди діями відповідача, її наявність та розмір.
В позовній заяві позивач описує наслідки незаконного звільнення. При цьому з пояснень позивача та доказів, які містяться в матеріалах справи, неможливо встановити наявність причинного зв’язку між незаконним звільненням та шкодою, яку позивач оцінює в 20000 грн. Все обґрунтування позовних вимог в цій частині зводиться до констатації негативних наслідків для сім’ї позивача у зв’язку з незаконним звільненням, ускладнення хвороби позивача, не підтверджуючи дані твердження жодним доказом.
Отже, в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт заподіяння відповідачем моральної шкоди позивачу, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 256 КАС України постанова суду в частині поновлення позивача на посаді підлягає негайному виконанню.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито». Тому судові витрати підлягають компенсації за рахунок Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області стосовно видачі наказу УМВС в Кіровоградській області від 21.01.2010 року № 19 о/с «По особовому складу»та звільнення позивача з органів внутрішніх справ –протиправними.
Скасувати наказ № 19 о/с від 21 січня 2010 року в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.
Скасувати наказ № 54 від 20 січня 2010 року УМВС України в Кіровоградській області «Про порушення службової дисципліни ОСОБА_1 та його покарання»щодо звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1.
Поновити ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді першого заступника начальника відділу –начальника кримінальної міліції Бобринецького районного відділу УМВС України в Кіровоградській області.
Зобов’язати УМВС України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове утримання за вимушений прогул з 21.01.2010 року по 01.10.2010 року включно.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити позивачеві з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 грн. 70 коп.
Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді першого заступника начальника відділу –начальника кримінальної міліції Бобринецького районного відділу УМВС України в Кіровоградській області підлягає негайному виконанню.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлено 06.10.2010 року.
Суддя Н.В.Чубара