Справа № 2-3199/2010 року
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
20 вересня 2010 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Оладько С.І.,
при секретарі Подолян Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області про визнання права на отримання допомоги в розмірі 30% та зобов’язання провести перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги “Дітям війни”, -
в с т а н о в и в:
Позивачі в вересні 2010 року звернулись до суду із даним позовом, вказуючи на те, що вони ІНФОРМАЦІЯ_1 та, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є дітьми війни. Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року їм мала виплачуватися щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Враховуючи, що чинність ст. 6 даного закону зупинялась іншими законами, а потім відновлювалась, відповідач зобов’язаний був нараховувати і виплачувати їм підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону, за ті роки і місяці, коли ця стаття була чинною; у Законі України «Про державний бюджет України на 2007 рік» п. 12 ст. 71 було зупинено чинність ст. 6 Закону, проте рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/07 положення п. 12 ст. 71 зазначеного закону визнані неконституційними, таким чином ст. 6 Закону у 2007 році була чинною з 09 липня по 31 грудня; в Законі України «Про державний бюджет України на 2008 рік» п. 41 розділу ІІ положення ст. 6 Закону було викладено в новій редакції, яка обмежувала розмір підвищення до пенсії до 10 %, проте рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/08 положення п. 41 розділу ІІ зазначеного закону визнані неконституційними, таким чином ст. 6 Закону є чинною з 22 травня 2008 року по даний час.
Посилаються на те, що 31.08.2010 року вони направили до відповідача заяви з проханням нарахувати та виплатити їм підвищення до пенсії за весь час чинності ст. 6 Закону, проте відповідач листами від 31.08.2010 року відмовив їм в нарахуванні і виплаті підвищення до пенсії.
В зв’язку із викладеним просили визнати відмову відповідача № 637/З-3 та № 636/З-3 від 31.08.2010р. у проведенні перерахунку та виплати позивачам щомісячної соціальної допомоги “дітям війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2007-2010 роки незаконною, визнати за ними за кожним право на отримання щомісячної соціальної допомоги “дітям війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату щомісячної соціальної допомоги “дітям війни” відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 02.09.2007р. по 31.12.2007р. та із 22.05.2008р. кожному, а також стягнути з відповідача на їх користь судові витрати.
В судове засідання позивачі не з’явились, надав суду заяви з проханням розглянути справу у їх відсутність, позов підтримали та просила задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду заперечення на позовні вимоги, в яких вказав, що позивачі знаходяться на обліку в управлінні ПФУ в м. Ірпені та із 01.01.2008 року отримують надбавку, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та Постановою Кабміну № 530 від 28.05.2008р. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції положення п. 12 ст. 71 «Про державний бюджет України» на 2007 рік, яким було припинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яка передбачала, що в 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами, окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. У відповідності до ч. 2 ст. 152 Конституції України, зобов’язання щодо виплати підвищення дітям війни виникло з 09.07.2007 року. Проте законодавчо не встановлено розрахункова величина для даного підвищення, адже розмір мінімальної пенсії за віком встановлено лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ч. 3 якого також встановлено обмеження «мінімальний розмір пенсій за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом», що унеможливлює застосування розміру мінімальної пенсії за віком для визначення розміру підвищення дітям війни. Постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 року врегульовано деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян, зокрема п. 8 встановлено підвищення дітям війни: з 22.05.2008 року в сумі 48,10 грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн., та з 01.10.2008 року – 49,80 грн. Ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Враховуючи, що фінансування проводиться не із бюджету Пенсійного фонду України, вважає, що відповідач діє в межах законодавства. Крім того, вказує, що, відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Просив відмовити позивачам в задоволенні позову та розглянути справу без участі представника відповідача.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з’явились, відповідно до ст. 197 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши письмові докази по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступного.
Вирішуючи даний спір, суд враховує, що відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
В судовому засіданні встановлено, що позивачі перебувають на обліку в управлінні ПФУ в м. Ірпінь Київської області та отримують щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (а. с. 19-21).
31.08.2010 року позивачі звернулись до Управління пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області із письмовими заявами про проведення перерахунку пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 2007-2010 роки, але отримали відмову листами № 637/З-3 та № 636/З-3 від 31.08.2010р. (а. с. 11, 14, 12, 15).
Вказані обставини визнаються сторонами і згідно ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Перевіряючи обґрунтованість доводів позивачів щодо незаконності відмови у проведенні їм перерахунку пенсії, суд враховує наступне.
Спірні правовідносини регулюється ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до даної норми закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» (п. 12 ст. 71) було зупинено чинність ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” (п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України») було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно яких дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (згідно ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» така надбавка встановлена в розмірі 10 % прожиткового мінімуму). Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано неконституційними положення п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, оскільки такі зміни звужують обсяг прав на соціальний захист дітей війни. Положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.
З наведеного слідує, що із 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та із 22.05.2008 року і на даний час діє ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і позивачі мають право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії дитини війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Вихідним критерієм розрахунку соціальної допомоги є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що відповідач нараховував та виплачував позивачам щомісячну соціальну допомогу дитині війни не у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відмовляючи позивачам у перерахунку пенсії, діяв всупереч закону.
Суд вважає неправомірним застосування відповідачем постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року для визначення розміру виплати позивачам підвищення до пенсії починаючи з 22.05.2008 року, оскільки зазначеною постановою встановлено розміри підвищень до пенсії дітям війни в твердій грошовій сумі, що суперечить ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлено розмір надбавки до пенсії у відсотковому відношенні до мінімальної пенсії за віком. В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п. 1) та основи соціального захисту (п. 60). На думку суду за відсутності іншого законодавчо встановленого мінімального розміру пенсії за віком, слід виходити із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Оскільки судом встановлено, що після визнання неконституційними змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідач незаконно відмовляв у перерахунку та виплаті позивачам в повному обсязі щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії дитини війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд визнає таку відмову відповідача незаконною та визнає за позивачами право на отримання такої допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов’язує відповідача перерахувати та виплатити позивачам щомісячну соціальну допомогу “дітям війни” відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 07.09.2007р. по 31.12.2007р. та із 22.05.2008р. кожному.
Вирішуючи вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачів невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії дитині війни за період з 02.09.2007р. по 07.09.2007р., суд керується наступним.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч.ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Судом встановлено, що позивачі в період з 01.01.2006 р. не отримували допомоги, в розмірі встановленому законом, однак звернулись з даним позовом до суду лише 07.09.2010 р., тому суд відмовляє в позові про стягнення з відповідача на користь позивачів невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії дитині війни за період з 02.09.2007р. по 07.09.2007р. у зв’язку із пропуском позивачами строку позовної давності та відсутністю поважних підстав для його поновлення.
Позивачів, як постраждалих від аварії на ЧАЕС, звільнено ст. 4 Декрету КМ України «Про державне мито» від сплати судового збору.
Суд також звільняє Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області від сплати судового збору згідно з п. 34 ст. 4 Декрету КМ України «Про державне мито».
На підставі ст. 19 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214 - 215, 218 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в :
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області № 637/З-3 та № 636/З-3 від 31.08.2010р. у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щомісячної соціальної допомоги “дітям війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2007-2010 роки незаконною.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кожним право на отримання щомісячної соціальної допомоги “дітям війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щомісячну соціальну допомогу “дітям війни”, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 07.09.2007р. по 31.12.2007р. та із 22.05.2008р. кожному.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Копію рішення направити сторонам для відома
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подачі апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя С.І. Оладько