Справа № 2-755/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

28 вересня 2010 року   Кагарлицький районний суд Київської області  

в складі: головуючого - судді                       Шевченко І.І.

                     при секретарі                             Балакіній С.В.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо – транспортної пригоди (в порядку регресу), -

 в с т а н о в и в:

представник позивача просить суд стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на користь позивача суму в розмірі 63 997,14 грн., як відшкодування шкоди; стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на користь позивача - ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ , сплачене державне мито в розмірі 639,98 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового в розмірі 120,00 грн., посилаючись на те, що 26.02.2007р. між ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія "ПЗУ –Україна»  був укладений Договір страхування транспортних засобів № FA.003236, предметом якого є страхування автомобіля НОМЕР_1.

04.12.2007 р. в м. Обухові по вул. Київській трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Daimlerchysler 313 CDI", НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1.

21.01.2008 р. постановою Кагарлицького районного суду Київської області ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

05 12.2007 р. до ПрАТ СК "ПЗУ Україна"  звернувся Страхувальник із заявою про пошкодження транспортного засобу в зв'язку з дорожньо-транспортною подією, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування № FA.003236.

04.01.2008 р. позивач на підставі Страхового акту № FA.003236.L01.01 від 02.01.2008 р. та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, виходячи із рахунку-фактури № 720 від 26.12.2007 p., враховуючи Звіт про оцінку майна № 2492 від 26.12.2007 р., здійснив виплату страхового відшкодування на користь Страхувальника, в розмірі 44 722,25 грн., що становить 70 % від суми страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 30719 від 04.01.2008 р.

17.03.2008 р. позивач на підставі Страхового акту № FA.003236.L01.02 від 06.03.2008 р. та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, виходячи із Акту виконаних робіт № ТОВ-0514 від 03.03.2008 р. здійснив повне відшкодування шкоди на користь Страхувальника, в розмірі 19 274,89 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3193 від 17.03.2008 р.

Загальна сума виплаченого страхового відшкодування становить 63 997,14 грн.

У відповідності зі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У ст. 1188 ЦК України, що передбачає загальні підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, зазначено, що шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч.1 ст. 1188 ЦК України).

13.02.2007 позивач. керуючись ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст.ст. 993,1187 Цивільного кодексу України до відповідача з регресною вимогою № 543/3/2008, в якій запропонував відповідачу в добровільному (позасудовому)  порядку відшкодувати  шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що трапилася з його вини, в розмірі 63 997,14 грн.

11.03.2009 року відповідачем були отримані документи, що підтверджують розмір збитку, завданого потерпілій особі в ДТП, але в подальшому жодних дій на врегулювання даного питання в досудовому порядку не було здійснено.

отже, оскільки постанові про притягнення до адміністративної відповідальності, зазначено, що дорожньо-транспортна пригода сталась саме з вини відповідача, який порушив п.п. 2.9 та 10.1 Правил дорожнього руху, та керуючись положеннями ст. ст. 1188, 1187 Цивільного кодексу України, то і обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну внаслідок ДТП, покладається саме на відповідача - ОСОБА_1.

Згідно з ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання, тобто з моменту повної виплати страхового відшкодування, а саме: з 18.03.2008 р. по 18.03.2011 р.

Відповідач та його представник позовні вимоги позивача визнають частково та вважають, що сума відшкодування занадто велика, на ті пошкодження, які були утворенні після ДТП.  Проте, звертатися до суду з клопотання про призначення експертизи не будуть, оскільки пройшло багато часу, а тому її робити буде недоцільно.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити.    

В судовому засіданні суд  встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

04.12.2007 р. в м. Обухові по вул. Київській трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Daimlerchysler 313 CDI", НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1.

Внаслідок ДТП автомобіль ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження у вигляді: деформації - капоту, переднього правого крила, правого лантерона та інші пошкодження.

Постановою від 21.01.2008 р. Кагарлицького районного суду Київської області було визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення.  однак дану адміністративну справу щодо ОСОБА_1 було закрито, оскільки на момент розгляду справи закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.. 61 ЦПК України позивач звільняється від доказування вини гр.. ОСОБА_1 у вчиненні ним вищевказаної дорожньо – транспортної пригоди, оскільки постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно – правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.

26.02.2007р. між ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія "ПЗУ –Україна»  був укладений Договір страхування транспортних засобів № FA.003236, предметом якого є страхування автомобіля «Daimlerchysler 313 СDI», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до Закону Україна «Про страхування» Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова «Про порядок й умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» від 28.09.96 р. № 1175.

Введення цього виду страхування на початковому етапі створювало частковий соціальний захист потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах.

Обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів  здійснюється з метою забезпечити відшкодування шкоди, заподіяної третім особам в наслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Власником транспортного засобу відповідно до положення «Про порядок й умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.96 р. № 1175, вважаються юридична або фізична особа, що експлуатує транспортний засіб, який належить їй на праві власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав, які не суперечать законодавству (договір оренди, найму, доручення й ін.).

Суб'єктами обов'язкового страхування цивільної відповідальності є страхувальники, страховики (страхові організації), моторне (транспортне) страхове бюро й треті особи - юридичні й фізичні особи, яким заподіяна шкода транспортним засобом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відшкодуванню страховиком (страховою організацією) підлягає пряма шкода, заподіяна третій особі під час руху транспортного засобу, якщо має місце причинний зв'язок між рухом транспортного засобу й заподіяною ним шкодою.

Страховий випадок - це дорожньо-транспортна пригода, що відбулася за участю транспортного засобу страхувальника, і внаслідок якого наступає його цивільна відповідальність за заподіяну транспортним засобом шкоду майну, життю й здоров'ю третіх осіб.

Крім цього є Положення «Про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.96 р. № 959.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у випадку настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній в договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується платити страхові платежі й виконувати інші умови договору.

Страховим випадком є подія, внаслідок якої шкода заподіяна третім особам під час ДТП, що відбулася за участю застрахованого - транспортного засобу й внаслідок якої наступає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

    Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода зв'язана: з ушкодженням або фізичним знищенням транспортного засобу; з ушкодженням або фізичним знищенням майна потерпілого; із проведенням робіт, необхідних для порятунку потерпілих у зв'язку із ДТП; з ушкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого у відповідну установу охорони здоров'я, або забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

05 12.2007 р. до ПрАТ СК "ПЗУ Україна" звернувся Страхувальник - ОСОБА_2 із заявою про пошкодження транспортного засобу в зв'язку з дорожньо-транспортною подією, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування № FA.003236.

04.01.2008 р. позивач на підставі Страхового акту № FA.003236.L01.01 від 02.01.2008 р. та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, виходячи із рахунку-фактури № 720 від 26.12.2007 p., враховуючи Звіт про оцінку майна № 2492 від 26.12.2007 р., здійснив виплату страхового відшкодування на користь Страхувальника, в розмірі 44 722,25 грн., що становить 70 % від суми страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 30719 від 04.01.2008 р.

17.03.2008 р. позивач на підставі Страхового акту № FA.003236.L01.02 від 06.03.2008 р. та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, виходячи із Акту виконаних робіт № ТОВ-0514 від 03.03.2008 р. здійснив повне відшкодування шкоди на користь Страхувальника, в розмірі 19 274,89 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3193 від 17.03.2008 р.

Загальна сума виплаченого страхового відшкодування становить 63 997,14 грн., що підтверджена доданими копіями платіжних доручень.

Згідно ст.. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений  законом.  Відповідач в судовому засіданні подав заяву, в якій від повідомив, що подавати  клопотання про призначення експертизи не бажає, а тому суд вважає позовні вимоги  підлягають до задоволення і вважає за необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»» 63 997 грн. 14 коп. в рахунок  відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо – транспортної пригоди в порядку регресу.

    Відповідно до ст. 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому суд стягує солідарно із відповідачів на користь позивача ним понесені судові витрати, які підтверджені квитанціями про їх сплату, а саме: з   відповідача ОСОБА_1 на користь позивача – Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»» витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн. 00 коп., державне мито в розмірі 639 грн. 98 коп.

    На підставі викладеного та керуючись ЦК України, постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6 із змінами та доповненнями, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів",  ст.ст. 10, 60, 61, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо – транспортної пригоди (в порядку регресу) - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»» 63 997 грн. 14 коп. як відшкодування шкоди та судові витрати  в сумі 759 грн. 98 коп., з них 120 грн. понесені витрати за інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи та 639 грн. 98 коп. понесені витрати по судовому збору, а всього 64757 (шістдесят чотири тисячі сімсот п’ятдесят сім) грн. 12 коп.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд Київської області на протязі десяти днів з дня його проголошення.

    Суддя                                     І.І. Шевченко