Справа № 2 – 5627/ 2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 жовтня 2010 року
Комінтернівський районний суд міста Харкова
у складі : головуючого – судді: Курганникової О.А.
при секретарі: Люленко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С.М.» про зміну запису в трудовій книжці, стягнення середньомісячної заробітної плати за час роботи, відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «С.К.С.М.» про зміну запису в трудовій книжці, стягнення середньомісячної заробітної плати за час роботи, відшкодування моральної шкоди в якому зазначив, що 08.07.2010 року був прийнятий на роботу до ТОВ «С.К.С.М.» в якості електрогазозварника ручної зварки, наказ № 52. На підставі того, що він відмовився від прибирання території, 06.08.2010 року відповідач звільнив його з роботи за ст. 28 КЗпПУ, як такого що не пройшов випробування, тим самим позбавивши його матеріальної допомоги та права на працю за спеціальністю. У зв’язку з цим, просить замінити в трудовій книжці ст. 28 КЗпПУ, як такого що не пройшов випробування, на п. 1 ст. 36 КЗпПУ, скасувати наказ № 66 від 06.08.2010 року, стягнути з ТОВ «С.К.С.М.» середній заробіток за час роботи на цьому підприємстві та моральну шкоду.
Позивач в судове засідання з’явився, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача – Дзюба І.М. в судове засідання з’явилась, проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення і доводи сторін, дослідивши надані письмові матеріали справи, оцінивши зібрані докази, прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до наказу № 52-к від 08.07.2010 року ОСОБА_1, 08.07.2010 року був прийнятий на роботу до ТОВ «С.К.С.М.» на посаду електрогазозварника ручної зварки на ділянку ФАУ із виробниче – преміальною оплатою праці з випробуванням терміном 1 місяць на підставі особистої письмової заяви від 07.07.2010 року (а.с. 15).
Згідно службової записки начальника ФАЦ Фролової Н.М. від 06.08.2010 року, ОСОБА_1 не відповідає вимогам до роботи електрогазозварника (а.с. 16).
Відповідно до наказу № 66-к від 06.08.2010 року ОСОБА_1, 06.08.2010 року було звільнено за ст. 28 КЗпПУ, як такого що не пройшов випробування (а.с. 17).
Ч. 1 ст. 26 КЗпП України передбачено, що при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 КЗпП України, якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган протягом цього строку вправі розірвати трудовий договір. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.
Таким чином, ОСОБА_1 08.07.2010 року був прийнятий на роботу до ТОВ «С.К.С.М.» на посаду електрогазозварника ручної зварки на ділянку ФАУ із виробниче – преміальною оплатою праці з випробуванням терміном 1 місяць на підставі особистої письмової заяви, але випробування не пройшов, у зв’язку з чим його було звільнено з вказаної посади на підставі ст. 28 КЗпП України, що відповідає чинному законодавству, також у період випробувального строку, ОСОБА_1 мав право звільнитись на підставі ст. 36 КЗпП України, але цього не зробив, суд вважає, що позовні вимоги про заміну в трудовій книжці ст. 28 КЗпП України, як такого що не пройшов випробування, на п. 1 ст. 36 КЗпП України та скасування наказу № 66 від 06.08.2010 року задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог про стягнення з ТОВ «С.К.С.М.» середнього заробітку за час роботи на цьому підприємстві, суд приходить до наступного.
Згідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
Оскільки, ОСОБА_1 звільнено з посади електрогазозварника ручної зварки правомірно та у відповідності до чинного законодавства, при звільнені проведені всі розрахунки та видана трудова книжка, що позивач підтвердив в судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог про стягнення з ТОВ «С.К.С.М.» моральної шкоди, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» № 4 від 31.03.1995 року передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Оскільки, ОСОБА_1, не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди, не доведено причинного зв’язку між винними діями відповідача та настанням такої шкоди, суд вважає що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Таким чином, вимоги позивача є не обґрунтованими, суперечать закону , та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 88 , 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, ч. 1 ст. 26, ст.ст. 28, 36, 235, 236, 237-1 Кодексу Законів про Працю України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» № 4 від 31.03.1995 року з відповідними змінами та доповненнями, суд –
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: підпис.
Копія вірна. Суддя: