Копія
Справа № 2-а-5939/10/2270
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2010 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-судді
суддівБоровицького О.А.
Михайлова О.О.
Шевчука О.П.
при секретаріЛоборчук Л.М.
< за участі >< перелік сторін >
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом < в особі > < в чиїх інтересах > ОСОБА_5 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача < 3-тя особа > до Апеляційного суду Хмельницької області , Державної судової адміністрації України , Державного казначейства України , Міністерства фінансів України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача < 3-тя особа > про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, –
В С Т А Н О В И В:
В поданому до суду адміністративному позові з урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_5 просить визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо непроведення перерахунку заробітної плати, матеріальної допомоги та щомісячного грошового утримання у відповідності до законодавчо встановлених розмірів мінімальної заробітної плати за період з 3 грудня 2007 року до 20 вересня 2010 року, зобов’язати відповідачів здійснити даний перерахунок, нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати за період з 3 грудня 2007 року до 20 вересня 2010 року.
В обґрунтування позову зазначив, що працює на посаді судді апеляційного суду Хмельницької області з 24.01.94 р. У відповідності до ст. 44 Закону України “Про статус суддів” заробітна плата судді складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 з 1 січня 2006 року підвищено посадові оклади суддям та в основу посадового окладу судді покладено розмір мінімальної заробітної плати. Однак, постановою Кабінету Міністрів України № 1310 від 31.12.2005 до постанови Кабінету Міністрів України № 865 внесено зміни та зазначено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться. Починаючи з 03.12.2007 року позивачу перераховано розмір заробітної плати на підставі вищевказаних постанов Кабінету Міністрів України і у подальшому, незважаючи на неодноразове підвищення мінімальної заробітної плати, не змінювався та не перераховувався з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України № 1310 від 31.12.2005 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2008 року визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 та пункт 4 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року зазначена постанова залишена без змін.
Позивач зазначає, що не дивлячись на те, що в судовому порядку визнано незаконність постанов Уряду, які визначали незмінність розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. при визначенні розміру посадових окладів суддів з часу їх прийняття, відповідачами не був здійснений перерахунок його заробітної плати, матеріальної допомоги і щомісячного грошового утримання за період з 03 грудня 2007 року до 20 вересня 2010 року. Вважає таку бездіяльність відповідачів протиправною і просить зобов’язати відповідачів здійснити даний перерахунок, нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати .
В судове засідання позивач не з’явився про те надав письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, з підстав, викладених в адміністративному позові.
Представники Апеляційного суду Хмельницької області, Державного казначейства України і Міністерства фінансів України в судові засідання 20.09.2010 року та 30.09.2010 року не з’явились, проте надали письмові клопотання про розгляд справи у відсутність їх представників.
Міністерство фінансів України надіслало заперечення на адміністративний позов, в якому, вказує, що з 01 січня 2003 року головним розпорядником коштів, передбачених у Державному бюджету на утримання судів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація, а видатки, передбачені в Державному бюджеті України на 2007-2010 роки на оплату праці суддів, були фактично здійснені державним казначейством України в розмірі 100% від запланованих.
Державне казначейство України надіслало заперечення на адміністративний позов, в якому, вказує, що головним розпорядником коштів, передбачених у Державному бюджету на утримання судів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація, а Державне казначейство України не має права розпоряджатись коштами, які призначені для фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції.
Не погоджуючись з позовними вимогами, представник Державної судової адміністрації України в письмовому запереченні проти позову вказав, що Державна судова адміністрація України є державним органом, а тому у своїй діяльності керується нормами Конституції України, законів України та підзаконних актів. Розмір заробітної плати суддів встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року зі змінами та доповненнями. У спірний період вказана постанова була чинною. Здійснити відповідні перерахунки з урахуванням постанови Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2008 було неможливо, оскільки кошти для цих цілей не було передбачено у Державному бюджеті України. Вважає, що оскільки сума коштів вказана у позовній заяві належить до асигнувань які не були передбачені в Державному бюджеті України на 2007-2010 роки, тому і не передбачені в кошторисах видатків відповідних бюджетних установ. Просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представника відповідача - Державної судової адміністрації України , дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв’язку та сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заявлених вимог з таких підстав.
ОСОБА_5 працює на посаді судді апеляційного суду Хмельницької області з 24.01.94 р. по теперішній час. Присвоєно перший кваліфікаційний клас. Довічне грошове утримання призначене з 21.01.02 року. Вказане підтверджується довідкою апеляційного суду Хмельницької області №15-1.9/к від 07.06.2010р.
Згідно наданої довідки апеляційного суду Хмельницької області №06-38/10-28 від 27.05.2010 року за період з 01 березня 2007 року по 30 квітня 2010 року заробітна плата позивача розраховувалась з посадового окладу в розмірі 2988 грн.
В судовому засіданні представник Державної судової адміністрації України підтвердив, що відповідно до п. 41 та додатка 4 постанови Кабінету Міністрів України 03.09.2005 № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” посадовий оклад позивача визначався з розрахунку мінімальної заробітної плати в розмірі 332,0 грн. і перерахунок посадового окладу за період з 3 грудня 2007 року до 20 вересня 2010 року не провадився.
Відповідно до п.14 ч.1 ст. 92 і ч.1 ст.130 Конституції України виключно законами України визначаються судоустрій, судочинство і статус суддів. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
За змістом ч.3 ст.3 Закону України “Про статус суддів” однією з гарантій незалежності суддів є гарантоване державою фінансове та матеріально-технічне забезпечення суддів і судів.
З врахуванням статусу позивача - судді апеляційного суду, як професійного судді, якому гарантовано належне фінансове та матеріально-технічне забезпечення (ч. 1 ст. 130 Конституції України) держава взяла на себе обов'язок забезпечити реалізацію цих гарантій, а тому вони не можуть бути звужені або скасовані іншими нормативними актами (ч. 3 ст. 22 Конституції України).
Відповідно до ст. 44 Закону України “Про статус суддів” у редакції, яка діяла на час існування спірних відносин, заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 “Про оплату праці суддів”, яка набрала законної сили з 1 січня 2006 року, затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України. Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів. Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.
Відповідно до додатку 4 до Постанови КМУ № 865 з 01.01.2006 року, яким встановлені розміри посадових окладів керівників та суддів апеляційних судів посадовий оклад голови апеляційного суду Хмельницької області становить 11 розмірів мінімальних заробітних плат.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1310 від 31.12.2005 року затверджено зміни що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865, а саме постанову доповнено п. 4-1 наступного змісту: “Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться”.
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1243 “Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів”в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865”та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”. Приймаючи зазначену постанову, суд встановив, що Кабінет Міністрів України, в порушення п. 14 ст. 92 Конституції України, вийшов за межі своєї компетенції та перебрав на себе функцію законодавця щодо встановлення розмірів посадових окладів суддів, поставивши в залежність виплату заробітної плати суддям від розмірів мінімальної заробітної плати, з одночасною забороною їх перерахування, чим допустився обмеження гарантій незалежності і недоторканості суддів.
Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року набрала законної сили 19 серпня 2009 року після її перегляду в апеляційному порядку (ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року) і є обов'язковою до виконання на всій території України відповідно до ст.124 Конституції України.
Кодекс адміністративного судочинства України встановлює обов'язковість судового рішення як одного з основних положень адміністративного процесу і закріплює його значення як принципу адміністративного судочинства, адже виконання судового рішення є кінцевою метою судового захисту особи.
Обов'язковість судових рішень гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод і Конституцією, як право на судовий захист.
З системного аналізу положень ст. ст. 8,19,124 і 152 Конституції України вбачається, що наслідком визнання незаконним нормативно-правового акту є втрата ним чинності з дня набрання законної сили судовим рішенням.
Отже, з моменту втрати чинності пункту 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”, яке мало місце 19 серпня 2009 року, відповідачі - Державна судова адміністрація України, Міністерство фінансів України та апеляційний суд Хмельницької області зобов'язані були застосовувати Постанову № 865 в первісній редакції та визначати розмір посадового окладу позивача, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, діючого на день проведення виплат.
Статтею 10 Закону України “Про оплату праці” визначено, що розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України.
Статтею 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" визначений розмір мінімальних заробітних з 1 липня 2009 року - 630 грн., з 1 жовтня 2009 року - 650 грн.
Відповідно до Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", який спрямований на встановлення розміру прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, що забезпечить належний соціальний захист кожного громадянина України у період фінансово-економічної кризи, розмір мінімальної заробітної плати встановлено з 1 листопада 2009 року - 744 грн., з 1 січня 2010 року - 869 грн., з 1 квітня 2010 року –884 грн., з 1 липня 2010 року - 888 грн.
Відповідно до ст. 53 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”з 1 січня 2010 року розмір мінімальної заробітної плати складає 869 грн., з 1 квітня 2010 року - 884 грн., з 1 липня 2010 року - 888 грн.
Саме виходячи з таких розмірів мінімальної заробітної плати повинен був розраховуватись посадовий оклад позивача починаючи з 19 серпня 2009 року.
За змістом ст. 130 Конституції України складовою основою конституційної гарантії незалежності і недоторканості суддів є їх матеріальне і соціальне забезпечення, які відповідно до ст. 64 Конституції України не можуть бути скасовані чи звужені іншими нормативними актами держави. Невід'ємними елементами статусу суддів є матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і заробітна плата суддів (ст.ст. 42-45 Закону України “Про статус суддів”).
Гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечують особливий порядок фінансування та організаційне забезпечення діяльності судів, встановлених законом (пункт 7 ст. 14 Закону України “Про судоустрій України” від 07.02.2002р. № 3018-ІІІ, частина 3 ст. З Закону № 2862-ХІІ). Реалізація належного фінансового забезпечення судів та виплати суддям гарантованої державою заробітної плати, пов'язана з діяльністю центральних органів виконавчої влади: Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України. Державною судовою адміністрацією України, Державним казначейством України та судом в якому працює суддя.
Таким чином, невиплата позивачеві заробітної плати, розрахованої з посадового окладу у розмірі 9 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні починаючи з 19 серпня 2009 року є звуженням його законного права на отримання належної заробітної плати від держави як конституційної гарантії незалежності судової влади.
На виконання повноважень, визначених п. 5 ст. 116 Закону України “Про судоустрій в Україні”, Рада суддів України рішенням від 27.06.2008 № 105 зобов'язала Державну судову адміністрацію України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та вищі спеціалізовані суди України обрахувати і включити до бюджетного запиту на 2009 рік кошти, необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання, а також підготувати пропозиції про внесення змін до скасованих постанов Уряду.
Статтями 32-37 Бюджетного кодексу України на Міністерство фінансів України покладено обов'язок щодо складання проекту закону про Державний бюджет України, визначення основних організаційно-методичних засад бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України, визначення загального рівня доходів та видатків бюджету і надання оцінки обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України.
Відповідно до п.1 Положення про Міністерство фінансів, затвердженого Указом Президента № 1081/99 від 26 серпня 1999 року. Міністерство фінансів України (Мінфін України) є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України.
Згідно з пунктом 2 Положення № 1081 Мінфін України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його повноважень, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.
У межах своїх повноважень Мінфін України організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. Визнання незаконним пункту 41 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865”та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”в частині встановлення розміру посадового окладу суддям виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні є підставою для збільшення фінансування судової системи в частині збільшення асигнувань на заробітну плату суддів.
Згідно з Указом Президента № 182 від 03.03.2003. Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, та здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів.
Повноваження Державної судової адміністрації України визначено Положенням про Державну судову адміністрацію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 14, згідно якого Державна судова адміністрація України відповідно до покладених на неї завдань бере участь у розробленні проектів Державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік, програми діяльності Кабінету Міністрів України та державних цільових програм у відповідній сфері, забезпечує їх виконання у межах своїх повноважень; розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів та переглядає їх не рідше ніж один раз на три роки; виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, територіальних управлінь державної судової адміністрації та здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів.
Статтею 126 Закону України “Про судоустрій України” встановлено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.
Статтею 58 Бюджетного кодексу України передбачено, що головні розпорядники коштів (з 01.01.2003 року - Державна судова адміністрація України) організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, яке за результатами аналізу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету, готує проект Закону про Державний бюджет України. Видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією та законами і не можуть бути скасовані чи зменшені без відповідної компенсації.
Тобто, саме Державна судова адміністрація України повинна була внести до Міністерства фінансів України пропозиції щодо збільшення бюджетного фінансування судової системи у зв'язку з визнанням судом незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1243 “Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів”в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865”та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”.
В порушення вимог ст.ст. 20, 21 Бюджетного кодексу України Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник бюджетних коштів та учасник бюджетного процесу, не звернулася з бюджетним запитом до Міністерства фінансів України для подальшої підготовки пропозицій до Кабінету Міністрів України при розробленні проекту Державного бюджету України, чим порушила принцип відповідальності учасника бюджетного процесу, яким передбачено, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу (п.11 ч. 1 ст.7 Бюджетного кодексу України).
Отже, враховуючи норми п.1 ч. 1 ст. 17 КАС України, бездіяльність суб'єктів владних повноважень –Міністерства фінансів України і Державної судової адміністрації України проявляється у їх пасивній поведінці, тобто в не вчиненні дій, які мають вплив на реалізацію прав позивача щодо отримання заробітної плати виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом про державний бюджет на відповідний рік.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року не вирішено питання щодо повороту виконання судового рішення, тобто Постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1243 “Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів”в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865”та пункт 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 856 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”втратили чинність лише з 19 серпня 2009 року.
Тому, нарахування та виплата позивачу заробітної плати та матеріальної допомоги, розрахованої з посадового окладу у розмірі 9 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні, повинна здійснюватись починаючи з 19 серпня 2009 року до того часу, коли відповідним законодавчим актом не буде змінено порядок нарахування заробітної плати суддям.
З матеріалів справи вбачається, що з 21.01.02 р. позивачеві призначено щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України “Про статус суддів” щомісячне довічне грошове утримання призначається в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.
Згідно довідки апеляційного суду Хмельницької області № 06-38/10-28 від 27.05.2010 року позивачу в грудні 2007 році нараховано та виплачено щомісячне грошове утримання у розмірі 90 % від заробітної плати. Враховуючи, що розмір щомісячного довічного грошового утримання прямо залежить від заробітної плати, яку отримує позивач, то позовні вимоги щодо його перерахунку підлягають задоволенню лише за періоди, коли заробітна плата судді не відповідача законодавчо встановленому рівню, а саме на суму недоплаченого посадового окладу, розрахованого у розмірі 9 мінімальних заробітних плат, визначених законодавством, з 19 серпня 2009 року.
Відповідно до ч. 1. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання вимог п.2 ст. 71 КАС України, відповідачі не надали суду достатніх, беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності. Таким чином, приймаючи до уваги, що обов'язковість рішень суду є конституційною засадою судочинства, передбаченою Конституцією України та відтвореною у нормах Кодексу адміністративного судочинства України, в порушення вимог ст. 129 Конституції України та ст.ст.7, 14 Кодексу адміністративного судочинства України. Державною судовою адміністрацією України, Апеляційним судом Хмельницької області, Міністерством фінансів України, не було своєчасно здійснено відповідного перерахунку посадового окладу та грошового забезпечення позивачу, оскільки нарахування заробітної плати та грошового утримання здійснювалось на підставі скасованого пункту Постанови Кабінету Міністрів України № 865.
За таких обставин суд приходить до висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Хмельницької області та Міністерства фінансів України є частково обґрунтованими в частині визнання протиправною бездіяльності вказаних відповідачів з 19.08.2009 року та зобов'язання провести перерахунок заробітної плати та грошового забезпечення позивача з 19.08.2009 року до 20 вересня 2010 року.
Суд відхиляє посилання відповідачів на відсутність коштів необхідних для виплати позивачу заробітної плати та грошового забезпечення виходячи із 9 розмірів мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством на день проведення виплати, оскільки зазначеними відповідачами не виконувались покладені нормативними актами обов'язки щодо належного фінансування професійного судді, як складової частини його незалежності.
Відповідно до п.п.2 і 3 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1427, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.
Таким чином, позивач має право не тільки на отримання заробітної плати та щомісячного грошового утримання за з 19.08.2009 року до 20 вересня 2010 року з розрахунку мінімальної заробітної плати у розмірі на день виплати, а й на компенсацію несвоєчасно отриманої заробітної плати, матеріальної допомоги та щомісячного довічного грошового утримання.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів недоплаченої заробітної плати та грошового утримання за період з 03 грудня 2007 року по 18 серпня 2009 року, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки у вказаний період положення п. 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” були чинними.
Суд також вважає безпідставними вимоги позивача щодо визнання неправомірними дій Державного казначейства України оскільки за загальної бездіяльності Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Хмельницької області та Міністерства фінансів України, які не прийняли відповідних дій щодо перерахунку заробітної плати позивача, Державного казначейства України і Апеляційного суду Хмельницької області не було передбачених діючим законодавством підстав для перерахунку спірних коштів.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України “Про статус суддів”, ст. ст. 2. 11, 17. 18. 94. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_5 до Апеляційного суду Хмельницької області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України та апеляційного суду Хмельницької області щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати, щомісячного довічного грошового утримання та компенсації за порушення строків їх виплати ОСОБА_5 з 19 серпня 2009 року до 20 вересня 2010 року, з розрахунку посадового окладу в розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на момент проведення виплат.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України та апеляційний суд Хмельницької області провести перерахунок та виплату ОСОБА_5 заробітної плати, щомісячного грошового утримання та матеріальної допомоги, за період з 19 серпня 2009 року до 20 вересня 2010 року, визначивши їх розмір з урахуванням посадового окладу з розрахунку мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на момент проведення, з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України та апеляційний суд Хмельницької області провести нарахування та виплату ОСОБА_5 компенсації втрати частини заробітної плати, матеріальної допомоги та щомісячного довічного грошового утримання у зв’язку із порушенням строків їх виплати за період з 19 серпня 2009 року до 20 вересня 2010 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови виготовлено 30 вересня 2010 року
< чи набрала законної сили > < Дата набрання законної сили >
Головуючий Суддя /підпис/ Боровицький О.А.
Судді Михайлов О.О.
Шевчук О.П.
< Довідник >
"Згідно з оригіналом" Суддя О.А. Боровицький