Справа № 2-692/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 жовтня 2010 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу в складі:

головуючого-судді Черкасенко Т.Г,

при секретарі –Курєпіна Н.В,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши  в  відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції,  про стягнення відсотків за договором позики, суд –

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції,  про стягнення відсотків за договором позики, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що  ним відповідно до договору позики від 13.09.2004 р. було передано відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 26500  гривень.

 Відповідно до умов п.п.1.2, 2.2 та 2.4 договору, відповідач зобов’язаний був повернути грошові кошти в строк до 31.12.2005 р., але в визначений договором строк не повернув борг, тобто не виконав своїх зобов’язань, встановлених договором.

    В червні 2006 р. ОСОБА_1  звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу із позовною заявою про стягнення боргу та процентів за договором позики. Рішенням Центрально-Міського районного суду від 14.05.2007 р. позов ОСОБА_1  задоволено в повному обсязі, з ОСОБА_3 на його користь стягнуто:

    26500 гривень – основний борг,

    3233  гривні – індекс інфляції за січень 2006р.- січень 2007 р. включно,

    916,97 гривень – 3 % відсотки річних за час прострочення виконання до 25 лютого 2007 р. включно та судові витрати.

    Вказане рішення набрало чинності, але виконано було Центрально-міським відділом ДВС Криворізького міського управління юстиції лише в квітні 2010 року.

    Позивач зазначив, що рішення суду про стягнення боргу, відповідно до ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, не є підставою для припинення грошового зобов’язання, і зобов’язання припиняється належним виконанням, а не рішенням суду, яке лише підтверджує наявність боргу та робить відповідні вимоги безспірними.

    Враховуючи, що зобов’язання відповідача по поверненню  позивачу боргу не було виконано відповідачем до квітня 2010 року, розмір відсотків за несвоєчасне виконання зобов’язання збільшився.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що відповідач ОСОБА_3  має сплатити на його користь із розрахунку на 19 квітня 2010 р:

26500 грн. х 1,677 (індекс інфляції за січень 2007 р. – березень 2010р.) = 14707,5  грн.

26500 грн.: 100% х 3% х 4(кількість повних років прострочення виконання)=2263,03 грн.

 26500 грн.: 365(кількість днів у році): 100% х 3% х 108 (кількість днів прострочення у 2010 році)= 235,23 грн.

також відсотки згідно розміру облікової ставки національного банку України 11324,19 грн.

    ОСОБА_1 також просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 10 000 грн. в зв.язку з невиконанням відповідачем зобов.язання за договором позики  тривалий час.

    Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати про надання юридичних послуг ОСОБА_2 2500 грн. та витрати по сплаті судового збору  і на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    В зв.язку з викладеним, ОСОБА_1 уточнивши свої позовні вимоги в судовому засіданні просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 на його користь борг у сумі 28529,95 грн., в тому числі:  14707 грн. 50 коп – індекс інфляції за лютий 2007 р. – березень 2010, 2498,26 грн. - три відсотки річних за період з 26.02.07 р. до 19.04.10 р., 11324,19 грн. – відсотки згідно розміру облікової ставки Національного банку України, моральної шкоди  в сумі 10000 грн., а також стягнути з ОСОБА_3 на його користь судові витрати: всього 3405,30 грн., в тому числі 785,30грн. – судовий збір, 120 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2500 грн. – витрати на правову допомогу.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1І, його представник ОСОБА_2 позов підтримали в повному обсязі.

    Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав , суду заявив, що вважає, що нічого ОСОБА_1 не заборгував, вважає рішення  Центрально-міського райсуду від 14.05.2007 р. за позовом ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 боргу 26500 гривень, 3233  гривні – індекс інфляції за січень 2006р.- січень 2007 р. включно, 916,97 гривень – 3 % відсотки річних за час прострочення та судових витрати незаконним і не бажав його виконувати. Зазначені кошти в квітні 2010 року були з нього стягнуті в примусовому порядку Центрально-міським відділом ДВС і з діями ДВС він не згоден.

    Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнав, суду пояснив, що вважає вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1  боргу у сумі 23452,11 грн., в тому числі:  11660 грн. – індекс інфляції за лютий 2007 р. – жовтень 2009 р., 2165,02 грн. - три відсотки річних за період з 26.02.07 р. до 17.11.09 р., 9627,09 грн. – відсотки згідно розміру облікової ставки Національного банку України, а також стягнення з ОСОБА_3 судових витрат 2500 грн. – витрати на правову допомогу безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

    Центрально-Міський відділ ДВС надав суду листа в якому зазначив, що виконавче провадження по виконанню виконавчого документу № 2-78 від 21 листопада 2007 року, виданого Центрально-міським судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 30 649,97 грн було відкрито 4 лютого 2008 року. Оскільки в наданий боржнику ОСОБА_3 строк для добровільного виконання вище вказаного виконавчого документа боржник рішення суду не виконав, державним виконавцем було розпочато його негайне примусове виконання шляхом звернення стягнення на майно боржника. Вжитими заходами державного виконавця було виявлено , описано, арештовано та продано майно: квартира по АДРЕСА_1 ( а.а. 25).

Грошові кошти, які вилучені від продажу арештованого майна з прилюдних торгів перераховані ОСОБА_1  на картковий рахунок 29 березня 2010 року в розмірі 30 649,97 грн. ( а.с. 71).

    Суд, вислухавши сторони, представників сторін, вивчивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково за наступними підставами.

    Як встановлено в судовому засіданні, позивачем ОСОБА_1  відповідно до договору позики від 13.09.2004 р. було передано відповідачу ОСОБА_3  грошові кошти в сумі 26500 (двадцять шість тисяч п’ятсот) гривень. Відповідно до умов п.п.1.2, 2.2 та 2.4 відповідач ОСОБА_3  зобов’язаний був повернути грошові кошти в строк до 31.12.2005 рік, але в визначений договором строк відповідач не повернув борг, тобто не виконав своїх зобов’язань, встановлених договором, що вбачається з  договору позики (  справа № 8-3/9 а.с. 80-81),  з рішення Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу від 14 травня 2007 року ( а.с. 31-33).

    В червні 2006 р. позивач звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу із позовною заявою про стягнення боргу та процентів за договором позики.

    Рішенням Центрально-міського райсуду від 14.05.2007 р.  позов ОСОБА_1  задоволено в повному обсязі, з відповідача ОСОБА_3  на користь ОСОБА_1  стягнуто:

    26500 гривень – основний борг,

    3233  гривні – індекс інфляції за січень 2006р.- січень 2007 р. включно,

    916,97 гривень – 3 % відсотки річних за час прострочення виконання до 25 лютого 2007 р. включно та судові витрати.( а.с.31-33).

    Вказане рішення набрало чинності, але виконано лише в квітні 2010 року Центрально-міським відділом ДВС Криворізького міського управління юстиції, примусово стягнуто з ОСОБА_3  на користь ОСОБА_1 на виконання вище зазначеного рішення суду 30 649,97 грн.( а.с.69,71).

    Саме по собі рішення суду про стягнення боргу, відповідно до ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, не є підставою для припинення грошового зобов’язання.

     Зобов’язання припиняється належним виконанням зобов.язання.

    Враховуючи, що зобов’язання відповідача по поверненню  ОСОБА_1 боргу не було виконано до квітня 2010 року, розмір відсотків за несвоєчасне виконання зобов’язання  продовжував збільшуватись.

    Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, то він у відповідності з ч.2 ст. 625, ч.1 ст.1049 та ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

З урахуванням зазначених вище норм сума боргу (з урахуванням стягнутих раніше грошових коштів), яку відповідач має сплатити на користь позивача  із розрахунку на  19 квітня 2010 р:

26500 грн. х 1,677 (індекс інфляції за січень 2007 р. – березень 2010р.) = 14707,5  грн.

26500 грн.: 100% х 3% х 4(кількість повних років прострочення виконання)=2263,03 грн.

 26500 грн.: 365(кількість днів у році): 100% х 3% х 108 (кількість днів прострочення у 2010 році)= 235,23 грн.

Таким чином,  слід стягнути з   з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 індекс інфляції  14707 грн 50 коп, 2498 грн 26 коп – три відсотки річних за весь час прострочення.

    Що стосується вимог про стягнення  відсотків згідно розміру облікової ставки національного банку України то ці вимоги є безпідставними за наступних обставин.

    Дійсно ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. розмір і порядок одержання процентів установлюються договором, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір установлюється на рівні облікової ставки національного банку.

    Однак п. 5 розд. УШ „ Прикінцевих положень” Закону України „ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” передбачено, що до проведення законодавства у відповідність із цим Законом,  закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим законом.

    Відповідно до п. 6 ст. 4 Закону надання коштів ( грошових) у позику є фінансовою послугою.

    Фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти ( п.5 ч.1 ст. 1 Закону).

    Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами- суб,єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. В інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.

    Згідно ст. 1050 ЦК України позичальник зобов.язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, якщо ним несвоєчасно повернуто суму позики.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов.язання, на вимогу кредитора  зобов.язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час просрочення, також 3% річних від просроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( ч.2 ст. 625 ЦК).

    Таким чином, виходячи з викладеного,  суд вважає необхідним в задоволені позову в частині сплати відсотків згідно розміру облікової ставки Національного банку України, відмовити, оскільки таке надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів законом не передбачено.

    Крім того, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  щодо стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_3, оскільки  стягнення моральної шкоди за невиконання зобов.язання по договору позики не передбачено законом.

    Суд вважає необхідним відмовити ОСОБА_1 в задоволені вимог щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 витрат на правову допомогу в розмірі 2500 гривен на слідуючи підставах. Відповідно до п. 2 ч.3 ст. 79 та ст.. 84 ЦПК України витрати, пов.язані з оплатою правової допомоги адвоката є витратами, пов,язаними з розглядом справи. На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею судові витрати. За змістом зазначених норм закону витрати, пов.язані з оплатою участі у справі представника сторони не відносяться до судових витрат і не підлягають розподілу між сторонами в порядку, передбаченому ст. 88 ЦПК України.

     На підставі ч. 1 ст.88 ЦПК України, суд також вважає необхідним стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме:   172 грн 05 коп, 120 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    В решті позову слід відмовити.

    Керуючись ст.ст. 10,11,60 ЦПК України, а також ст.ст. 625 ч.2, 1046, 1048, ч.1 ст. 1049, ч.1 ст. 1050 ЦК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -  Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, про стягнення відсотків за договором позики , задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 індекс інфляції  14707 грн 50 коп, 2498 грн 26 коп – три відсотки річних за весь час прострочення, а також судові витрати, а саме:   172 грн 05 коп, 120 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 17 497 грн 81 коп.

    В решті позову слід відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляція в Дніпропетровський апеляційний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                 Черкасенко Т.Г.