ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
справа № 20-4/192 |
ПОСТАНОВА
і м е н е м У к р а ї н и
"26" вересня 2007 р. 14:26 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Остапової К.А., при секретарі судового засідання –Єрмолаєвій О.Ю. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу |
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України „Севастопольське авіаційне підприємство” (вул. Льотчиків, 2, місто Севастополь, 99057) до відповідача: Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя (вул. Пролетарська, 24, місто Севастополь, 99014) про визнання податкового повідомлення-рішення від 23.04.2007 №0000272310/0 недійсним в частини донарахованого податкового зобов`язання в сумі 432346,50 грн. податку на додану вартість та 216173,25 грн. штрафних санкцій, |
Представники:
позивач –Макєєнко О.І., довіреність б/н від 20.08.2007;
відповідач –Медведєва І.Г., довіреність № 12/10-011/2007 від 24.05.2007;
Суть спору:
Державне підприємство Міністерства оборони України „Севастопольське авіаційне підприємство” звернулось до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя про визнання податкового повідомлення-рішення від 23.04.2007 №0000272310/0 недійсним в частини донарахованого податкового зобов`язання в сумі 432346,50 грн. податку на додану вартість та 216173,25 грн. штрафних санкцій.
В своєму позові позивач вважає донарахування 432346,50 грн. податку на додану вартість безпідставним, а вимогу відповідача про сплату штрафних санкцій в розмірі 50 відсотків донарахованої суми –216 173,25 грн. - противоправною.
На думку позивача при здійсненні ним операції із поставки послуг, що складались з робіт із рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межи митної території України одержувачем-нерезидентом, в нього виникло податкове зобов’язання за ставкою “0” відсотків на дату отримання авансового платежу.
В ході розгляду справи позивач надав додаткові пояснення, в яких зазначає на те, що суми попередньої оплати по експортним контрактам в рядку 2.1 декларації по податку на додану вартість “Експортні операції” відображенню не підлягають. Відповідні суми відображаються у цьому рядку на підставі митної декларації, що оформлена в режимі експорту.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, вважає, що податкові зобов’язання позивача у частині надання послуг з ремонту авіаційної техніки для замовників-нерезидентів виникають з дати надходження суми авансового платежу за ставкою “20” відсотків. Для правомірного застосування ставки “0” відсотків, на думку відповідача, необхідне виконання двох умов: по-перше, здійснення операції з поставки послуг, що складаються з робіт з рухомим майном, по-друге, рухоме майно повинне бути ввезено і вивезено платником за межі митної території України.
Відповідачем зроблений висновок, що право на застосування ставки “0” відсотків податку на додану вартість позивач одержить тільки при фактичному вивозі відремонтованого об’єкта за межі митної території України і при наявності належним чином оформленої вантажної митної декларації.
Ухвалою від 16.05.2007 відкрите провадження в адміністративній справі №20-4/192 на підставі зазначеної позовної заяви з призначенням попереднього судового засідання на 18.06.2007.
18.06.2007 судом здійснено підготовче провадження, після закінчення якого справу призначено до судового розгляду на 08.08.2007.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 08.08.2007 до 22.08.2007, з 22.08.2007 до 12.09.2007, з 12.09.2007 до 26.09.2007 для надання додаткових доказів.
Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 21 Заключних положень Кодексу адміністративного судочинства України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.
За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення та клопотання по справі надавались ними російською мовою.
Згідно зі ст.ст. 27, 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
в с т а н о в и в :
В період з 01.03.2007 по 13.04.2007 Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя (далі –ДПІ у Гагарінському районі м.Севастополя) проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державним підприємством Міністерства оборони України “Севастопольське авіаційне підприємство” (далі –ДП МОУ “Севастопольське авіаційне підприємство”) за період з 01.01.2006 по 31.12.2006.
В ході перевірки встановлено порушення позивачем пункту 3.1 статті 3, пунктів 4.1, 4.7 статті 4, підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), що привело до заниження податку на додану вартість в розмірі 432346,50 грн., про що складений акт №1810/10/23-123/07705790 від 18.04.2007.
Перевіряючими в акті встановлено наступне.
ДП МОУ “Севастопольське авіаційне підприємство” здійснює господарську діяльність у сфері ремонту, переобладнання і модернізації авіаційної техніки. Найбільш крупне постачання товарів (робіт, послуг) здійснюється на адресу замовників-нерезидентів, а у зв’язку з реалізацією продукції військового призначення контракти укладаються у вигляді договорів комісії з ДГВП “Спецтехекспорт”, ДП “Укрспецекспорт”, ДП ДК “Укрспецекспорт” –ДГВТІФ “Укрінмаш”.
На підприємстві застосовується практика надходження грошових коштів у вигляді авансових платежів по замовленням, акти виконаних робіт оформлюються по факту їх виконання та прийняття замовником.
В акти зроблений висновок, що податкові зобов’язання ДП МОУ “Севастопольське авіаційне підприємство” у частині надання послуг з ремонту авіаційної техніки для Замовника-нерезидента виникають відповідно до правила першої події, викладеного у підпункті 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а в частині авансування вартості товарно-матеріальних цінностей, що використовуються в ході ремонту –відповідно до правила, викладеного в підпункту 7.3.8 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” із врахуванням вимог пункту 4.7 статті 4 вказаного Закону.
Однак, в податковому обліку операції з постачання послуг по ремонту авіаційної техніки для Замовників-нерезидентів ДП МОУ “Севастопольське авіаційне підприємство” відображає по даті підписання акта виконаних робіт/акта приймання-передачі товарів без врахування вимог підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у частині авансових платежів, що надходять від нерезидента.
Перевіряючими зазначено, що, оскільки відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість” за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом, то для правомірного застосування ставки “0” відсотків” до оподаткування необхідно виконання таких умов: по-перше, здійснення операції з поставки послуг, які складаються з робіт із рухомим майном; по-друге, рухоме майно повинно бути ввезено та вивезено платником за межі митної території України.
Таким чином, право на застосування ставки “0” відсотків ДП МОУ “САП” отримає тільки при фактичному вивезенні відремонтованого об’єкта за межі митної території України та за наявності належним чином оформленої митної декларації.
До виконання вказаних умов надходження попередньої (авансової) оплати вартості виконаних робіт (послуг) повинні оподатковуватись за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до яких об’єкти оподаткування, що визначені статтею 3 вказаного Закону, за виключенням операцій, що звільнені від оподаткування та операцій, до яких застосовується нульова ставка відповідно до цього Закону, оподатковується по ставці 20 %.
На підставі акту перевірки ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя винесено податкове повідомлення-рішення від 23.04.2007 № 0000272310/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість 728672,25 грн., з яких за основним платежем –485781,50 грн., за штрафними санкціями –242890,75 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення позивач просить визнати недійсним в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 432346,50 грн. та 216173,25 грн. штрафних санкцій.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, у зв’язку з наступним.
15.11.2000 між позивачем (Комітент) та Дочірнім підприємством Державної компанії “Укрспецекспорт” –Державною зовнішньоторговою інвестиційною фірмою “Укрінмаш” (Комісіонер) укладений договір комісії № 4/143-Д, відповідно до якого Комісіонер зобов’язувався від свого ім’я за рахунок позивача укласти контракт із замовником-нерезидентом на капітальних ремонт авіаційного технічного майна, що належить замовнику-нерезиденту –ДП “Військовий авіаційний завод № 1”, м. Лодзь, Польща. Відповідно до умов вказаного договору послуги з ремонту здійснювались за умови попередньої оплати їх вартості.
Відремонтовані у 2006 році за вказаним договором агрегати були вивезені за межі митної території України, що підтверджується вантажними митними деклараціями.
27.10.2003 позивач уклав з ДГВП “Спецтехноекспорт” (Комісіонер) договір комісії № STE-135-Д/К-2003 на здійснення ремонту двох вертольотів МІ-14 із переобладнанням їх у протипожежний варіант для замовника-нерезидента –компанії “International Transportation Commercial and General Works Company” (Лівія) на суму 9491980,00 грн. Відповідно до умов вказаного договору послуги з ремонту здійснювались за умови попередньої оплати їх вартості. У 2006 році в рахунок передоплати надійшло 3371717,14 грн.
У періоді, що перевірявся відповідачем, ремонтні роботи за вказаним контрактом завершені не були, акти виконаних робіт не складались.
08.02.2006 між позивачем та Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення “Укрспецекспорт” (Комісіонер) укладений договір комісії № USE-17.3-39-Д/К-06 на ремонт двох вертольотів МІ-8Т та МІ-17 для Авіакомпанії “Авіалінії Джібуті” (республіка Джібуті) на суму 4612952,80 грн. У 2006 році позивачем отримана передоплата в сумі 1016201,40 грн.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що позивач надавав послуги на адресу замовників-нерезидентів.
Як випливає з наданих позивачем вантажних митних декларацій, тип декларацій щодо ввезення складових вертольотів та агрегатів – ІМ 51, з яких код ІМ –“увезення в Україну”, “51” –код митного режиму “Переробка на території України”. В графі 37 “Процедура”, останні дві цифри якого проставлені згідно Класифікатором процедур переміщення товарів через митний кордон України, означають особливості переміщення товарів через митний кордон України “36” - “Переміщення товарів з метою ремонту”.
Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
- поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);
- ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту).
База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) відповідно до пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Пунктом 6.2 статті 6 Закону передбачено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування. При цьому товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.
У тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з: поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом.
До робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів - монтаж, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари, у тому числі виконання робіт по переробці давальницької сировини, а також модернізацію та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об'єкта (або його складових частин), визначеного нормативно-технічною документацією, в результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об'єкта.
Поставка послуг, відповідно до абз. 3 пункту 1.4 статті 1 Закону –це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Суд погоджується із твердженням відповідача, що норми підпункту 7.3.8 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якого попередня (авансова) оплата вартості товарів (супутніх послуг), які експортуються чи імпортуються, не змінюють значення податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку - відповідно такого експортера або імпортера, не може застосовуватись до операцій надання позивачем нерезидентам послуг з ремонту авіаційного обладнання, оскільки даний пункт стосується експорту товарів та супутніх ньому послуг.
Таким чином, податкове зобов’язання у підприємства виникло на дату отримання авансового платежу.
Суд не може погодитись з доводами позивача, що право на застосування ставки “0” відсотків позивач одержить тільки при фактичному вивозі відремонтованого об’єкту за межі митної території України і при наявності належним чином оформленої вантажної митної декларації з посиланням в обґрунтування необхідності підтвердження вивозу товару належним чином оформленої вантажної митної декларації на підпункт 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Абзацом дванадцятим вказаного підпункту визначено, що товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.
Тобто обов’язково вимагається підтвердження вантажною митною декларацією експорту товарів. Вантажна митна декларація на послуги, що експортуються, не оформлюється. Такої вимоги до експорту послуг Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено.
Як встановлено судом роботи за зовнішньоекономічними контрактами виконуються за умови здійснення замовником передоплати.
Датою виникнення податкових зобов’язань позивача відповідно до вимог підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону за цими контрактами є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці.
Таким чином, операції з поставки послуг позивачем замовникам-нерезидентам повинні оподатковуватись за ставкою податку “0” відсотків.
Враховуючі викладене, а також те, що Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено виникнення по одній експортній операції двічі податкового зобов’язання за різними ставками, суд не може прийняти до уваги доводи відповідача щодо необхідності застосування по даним експортним операціям до моменту вивезення відремонтованих вертольотів та агрегатів по ставці 20 %, а після надання вантажної митної декларації, що підтверджують вивіз об’єкту ремонту –за ставкою 0 %.
Таким чином, порушення пункту 3.1 статті 3, пунктів 4.1, 4.7 статті 4, підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) не мали місце, у зв’язку з чим у відповідача відсутні підстави для донарахування позивачеві податку на додану вартість в сумі 432346,50 грн.
Податковою інспекцією з посиланням на підпункт “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосовані до позивача штрафні санкції в розмірі 50 % суми донарахованого податкового зобюов’язання.
Відповідно до підпункту “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 вищевказаного Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 цього Закону передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Враховуючі відсутність підстав для нарахування позивачеві податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 432346,50 грн., застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених вищезазначеною нормою, є безпідставним.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Гагарінському районі від 23.04.2007 № 0000272310/0 визнається судом недійсним в частині донрахування податкового зобов’язання в сумі 432346,50 грн. податку на додану вартість та 216173,25 грн. штрафних санкцій.
На підставі викладеного, керуючись 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя від 23.04.2007 №0000272310/0 в частини донарахованого податкового зобов`язання в сумі 432346,50 грн. з податку на додану вартість та 216173,25 грн. штрафних санкцій.
3. Примирники постанови направити сторонам.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя К.А. Остапова
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України
01.10.2007
Розсилка:
1. позивач –ДП МОУ „Севастопольське авіаційне підприємство” (вул.Льотчиків,2, м.Севастополь, 99057)
2. відповідач –ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя (99011, м.Севастополь, вул.Кулакова, 37)
3. справа
4. наряд.