|
У Х В А Л А |
|
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И |
19 серпня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Романюка Я.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/3 частини будинку, стягнення коштів на поховання, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 4 листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 13 січня 2005 року,
в с т а н о в и л а :
В лютому 2002 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/3 частини будинку, стягнення коштів на поховання, мотивуючи свої вимоги тим, що її померлому брату належав на праві приватної власності жилий будинок АДРЕСА_1 в м. Полтаві. Спадкоємцем першої черги є син її померлого брата відповідач ОСОБА_2 Але оскільки позивачка приймала участь під час будівництва спірного будинку, з 1991 року проживала в ньому, проводила його поточний ремонт, тому вважає, що має право на частину спірного будинку та просила суд визнати за нею право власності на 1/3 частину спірного будинку, а також стягнути на її користь з відповідача за рахунок спадкового майна 2 026 грн. 46 коп. витрат на поховання.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 4 листопада 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 13 січня 2005 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1
В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 4 листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 13 січня 2005 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 4 листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 13 січня 2005 року не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Так, апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін виходив з того, що відповідач є спадкоємцем першої черги, як рідний син померлого, тому позовні вимоги щодо визнання права власності на 1/3 частину будинку є безпідставними. Крім того, позивачкою не надано будь-яких доказів її грошового чи трудового внеску при будівництві будинку та домовленості з покійним про створення спільної власності.
Відповідно до ст. 557 ЦК України 1963 року, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, кредитори спадкодавця вправі протягом шести місяців з дня відкриття спадщини пред`явити свої претензії спадкоємцям, які прийняли спадщину, або виконавцеві заповіту за місцем відкриття спадщини. При відсутності зазначених осіб претензія може бути в той же строк пред`явлена в державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини.
А оскільки, згідно повідомлення першої Полтавської державної нотаріальної контори, позивачка заяв про відшкодування їй витрат на поховання не подавала, тому суд обґрунтовано відмовив їй в задоволенні позову щодо стягнення з відповідача витрат на поховання.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм процесуального права, які передбачені ст. 342 ЦПК України як підстави для скасування ухвал суду.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновки апеляційного суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 4 листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 13 січня 2005 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
Верховного Суду України : Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Я.М. Романюк