КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 7/542 (2-а-10651/08) Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"22" вересня 2010 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Зайця В.С., Цвіркуна Ю.І.
при секретарі Ломановій Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2009 року у справі за позовом Приватної фірми «Родос»до Київської регіональної митниці, Головного управління державного казначейства України в м.Києві про повернення надмірно сплачених платежів, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач Приватна фірма «Родос»(далі ПП «Родос»), остаточно вточнивши позовні вимоги, звернувся до суду з позовом про визнання недійсним Рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості, а саме довідки відділу контролю митної вартості та номенклатури Київської регіональної митниці про визначення митної вартості (здійснення митної оцінки) № MB 12-12-К/2860/3 та № MB 12-12-к/2862/3 від 03.07.2008 року; зобов'язання Головного управління Державне казначейство України у м. Києві повернути протягом семи днів з дня набуття чинності постанови суду Приватній фірмі «Родос»з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 105941,28 грн., зобов'язати Київську регіональну митницю здійснювати позивачу митне оформлення товару «Сополімери стиролу модифіковані каучуком в гранулах» (код за УКТ ЗЕД 390390090), що імпортуються в Україну за зовнішньоекономічним контрактом № 030105 від 03.01.2005 року із специфікаціями до нього із застосуванням митної вартості, визначеної за передбаченим ст.267 Митного кодексу України методом № 1 за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а також стягнути з Державного бюджету судові витрати в сумі 3,40 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2009 року у позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів, оформлені в формі довідки відділу контролю митної вартості та номенклатури Київської регіональної митниці про визначення митної вартості (здійснення митної оцінки) №МВ 12-12-К/2860/3 та № MB 12-12-К/2862/3 від 03.07.2008 року, зобов'язано Головне управління Державного казначейства України в м. Києві та Київську регіональну митницю здійснити необхідні дії, щодо повернення з Державного бюджету України податку на додану вартість із ввезених на територію України Приватною фірмою "Родос" товарів суму надміру сплаченого податку на додану вартість в розмірі 105941 (сто п'ять тисяч дев'ятсот сорок одна) грн., 28 коп.. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням Київської регіональної митниці подала апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем (покупець) та компанією Management LLC», юридичною особою за законодавством США (продавець) було укладено контракт № 030105 від 03.01.05 року про поставку та передачу у власність покупцю товару: сополімери стиролу модифіковані каучуком у гранулах, згідно Специфікації № 1 до даного контракту.
Загально ціна контракту, згідно з п.6.2 Договору складає 2 500 000 доларів США.
Згідно із Специфікацією № 2 від 01.12.2005 року до контракту було визначено асортимент, кількість та ціну товару, що буде постачатися за даним контрактом, а саме: 1.2. STYPOPOL RB 221 SUPERPLAST 86-300 Gradziadz Mokre 102, Poland; 1.3. STYROPOL MKS 221 Grudziadz Mokre 102, Poland.
Відповідно до Додатку №108 від 10.07.08 року узгодження поставки партії товару за Контрактом № 030105 від 03.01.05 року сторони контракту домовились про поставку сополімерів стиролу, модифікованих каучуком у гранулах STYROPOL RB 221, виробник SUPERPLAST 86-300 Grudziadz Mokre 102 Poland, y кількості 21.000 тонн, за ціною 200,00 євро за тонну, загальною вартістю 4200 євро.
02.07.2008 року Позивачем за зовнішньоекономічним контрактом № 030105 03.01.2005 року (специфікація № 2 від 01.12.2005 року) було ввезено на митну територію України сополімери стиролу модифіковані каучуком у гранулах (STYROPOL RB 221, MKS 2211; код за УКТ ЗЕД 390390090), виробництва фірми "Superplast" (Польша) в двох автовантажних відправленнях.
Таким чином, було ввезено 42,00 тони товару на загальну суму 8400 євро.
03.07.2008 року ввезений позивачем товар було заявлено до митного оформлення до Київської регіональної митниці. Так, зокрема, 03.07.2008 року на кожне вищевказане автовантажне відправлення було складено вантажну митну декларацію та декларацію митної вартості форми ДМВ-1 (на кожне відправлення № 100000009/8/400679 та № 100000009/8/400676 відповідно).
До митних документів на підтвердження заявленої митної вартості було подано контракт із специфікаціями, супровідні документи, експертний висновок Київської торгово-промислової палати № Ц-19 від 20.01.2006 року.
З урахуванням витрат на перевезення до кордону України (які входять до складу митної вартості) в сумі 700 євро по кожному автовантажному відправленню (1400 євро за два вантажна) митному органу була заявлена митна вартість товару як 4900 євро по кожному вантажу (або 9800 євро на ввезену партію в загалом).
Відповідач не погодився із заявленою позивачем митною вартістю і здійснив самостійну митну оцінку вартості імпортованого товару із застосуванням передбаченого ст.273 Митного кодексу України методу № 6 (резервний метод визначення митної вартості).
Відповідно до довідок відділу митної вартості та номенклатури Київської регіональної митниці №№ МВ 12-12-КУ2860/3, МВ 12-12-К/2862/3 від 03.07.2008 року митну вартість ввезеного товару визначено із застосуванням зазначеного методу № 6 в сумі 22187,78 євро по кожному вантажу (або по всій ввезеній партій товару -22187,78 х 2 = 44375,56 євро).
Як підставу прийняття рішення зазначено: наявність сумніву у зазначеній в ВМД вартості, законна вимога у наданні додаткових документів та відмова декларанта надати додаткові документи на підтвердження митної вартості. Додатково відповідач посилався на лист Державної митної служби від 25.04.2008 року № 11/2-16/4767-ЕП з індикативними цінами, які вище за визначені позивачем.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив того, що під час розгляду справи, відповідачем на власний розсуд застосовано метод №6 та не надано доказів виконання основного правила, закріпленого у ч.3 ст.266 Митного кодексу України, а саме доказів проведення процедури консультацій з декларантом (позивачем) з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу.
З таким рішенням, як не відповідним обставинам справи, вимогам матеріального закону, не може погодитись суд апеляційної інстанції.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1, 5 ст. 3 Митного кодексу України порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Митного кодексу України безпосереднє керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.
Тобто, відповідач у справі –суб’єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції відносно декларантів - юридичних чи фізичних осіб, інших суб’єктів, які здійснюють декларування або перевезення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідач Головне управління Державного казначейства України в м. Києві у відповідності до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснюють повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
Колегія суддів вважає, що відмовляючи позивачу у митному оформлені товарів, Київська регіональна митниця діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.
Статтею 70 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.
Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.
За статтею 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.
Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.
Тобто, особи, які переміщують товари через митний кордон України зобов’язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
Документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органу, в розумінні Митного кодексу України, при: 1) перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України; 2) декларуванні товарів і транспортних засобів; 3) повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; 4) здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості –сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень Митного кодексу України та інших нормативно –правових актів.
Пунктом 5 Порядку встановлено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1.
Для заявлення митної вартості товарів, визначеної із застосуванням одного з передбачених статтями 268 - 273 Митного кодексу України методів визначення такої вартості: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, на основі додавання вартості (обчислена вартість) та резервного подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 2.
Згідно п. 7 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Згідно ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При митному оформленні товару –сополімери стиролу модифіковані каучуком у гранулах виник сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару відповідно даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. Згідно даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи ціна вказаного товару значно вища ніж задекларована позивачем. Враховуючи наведене у митного органу були обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті.
Як зазначалося раніше, позивачем надані відповідачу документи для митного оформлення товару, а саме, вантажні митні декларації, декларації митної вартості, контракт, додаткові угоди до контракту та інвойси.
Згідно ч. 2 ст. 265 МК України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Відповідно до ст. 88 Митного Кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.
При цьому, в рамках положень п.11 Порядку №1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Термін подання додаткових документи становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх надання, за вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.
Позивач на вимогу митного органу не надав жодного документу, що були витребувані, без обґрунтувань та мотивації.
Згідно п.4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою КМУ від 09.06.1997 року № 574, митний орган не приймає ВМД для оформлення, якщо вона подається без повного пакету документів, в тому числі ненадання додаткових документів .
Згідно Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням ВМД, затвердженого наказом ДМСУ № 314 від 20.04.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 року за № 439/10719 та Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом ДМСУ № 1227 від 12.12.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 року за № 1562/11842, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадовій особі митного органу надано право відмовити в прийнятті ВМД, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням Картки відмови, зазначивши в неї вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, та митного оформлення.
Оскільки, митним органом неможливо здійснити завершення митного оформлення за наданими позивачем ВМД, на підставі п. 11 Порядку, Київської регіональною митницею було відмовлено у митному оформленні і запропоновано позивачу скоригувати митну вартість згідно рішення про визначення митної вартості, що в подальшому позивачем було зроблено.
Якщо декларантом не надані в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх надання, то митний орган відповідно до статті 265 МКУ, п.14 Порядку №1766, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми відповідач має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявлення митної вартості товару, що підтверджується даними цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. З урахуванням наведеного митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно Порядку №1766 та норм митного законодавства. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів (експортної ВМД), однак, позивач відмовився використати надані митницею можливості щодо підтвердження заявленої митної вартості чи узгодження з митницею митної вартості спірного товару, не надав обґрунтувань та підстав щодо неможливості надання додаткових документів. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.
У зв'язку з безмотивним ненаданням позивачем додаткових документів, відмовою надання будь-яких додаткових документів, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем. При визначенні митної вартості товару за 6 методом митниця відповідно до вимог ст. 266 МКУ мотивувала неможливість застосування 1-5 методів визначення митної вартості товару.
Таким чином, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про проведення митної оцінки і відмови в митному оформлені, Київська регіональна митниця діяла в межах повноважень та підставі вимог чинного законодавства.
Оскільки Київською регіональною митницею правомірно відмовлено в митному оформлені товару та прийняте рішення про визначення митної вартості, у зв’язку з чим немає підстав для повернення сплачених згідно такого рішення сум.
Враховуючи викладене суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів зазначає, що Київська регіональна митниця діяла в межах та на підставі чинного законодавства, оскаржувані картки відмови та рішення митниці винесені в межах компетенції, а позивачем без обґрунтування не надані документи, що витребовувалися Київською регіональною митницею, для підтвердження або визначення митної вартості товарів для митного оформлення.
Стосовно позовної вимог про зобов'язання відповідача здійснювати позивачу митне оформлення товару «Сополімери стиролу модифіковані каучуком в гранулах», що імпортуються в Україну за зовнішньоекономічним контрактом № 030105 від 03.01.2005 року із специфікаціями до нього із застосуванням митної вартості, визначеної за передбаченим ст.267 Митного кодексу України методом № 1 за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) колегія суддів зазначає, що позивачем передчасно та необґрунтовано заявлена дана позовна вимога, оскільки суд не може на майбутнє задовольняти позовні вимоги, так як судове рішення може бути постановлено тільки щодо правовідносин, які склались на день його прийняття.
Через що позивачем передчасно заявлена вимога про повернення з державного бюджету України надміру сплаченого ним митного збору в розмірі 18792,57 грн.
Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Київської регіональної митниці задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2009 року скасувати.
У задоволені позову Приватної фірми «Родос»до Київської регіональної митниці, Головного управління державного казначейства України в м. Києві про визнання недійсним рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості, зобов’язання Головного управління державного казначейства України у м.Києві повернути протягом семи днів з дня набуття чинності постанови суду Приватній фірмі «Родос»з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 105941,28 гривень відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 27 вересня 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: В.С.Заяць
Ю.І.Цвіркун
Повний текст постанови викладений 27 вересня 2010 року