Справа № 2-13281 2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2010 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Дмитренко А.М. при секретарі судового засідання Вангородській О.С. розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Білій Церкві справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м.Білій Церкві про зобов’язання відповідача провести перерахунок доплати до пенсії та додаткової пенсії ,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що згідно ст.39 та ст.50 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вона має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення як непрацюючий пенсіонер в розмірі мінімальної заробітної плати та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, розмір якої згідно Закону становить 75 % від мінімальної пенсії за віком. Але відповідач відмовився провести їй перерахунок доплати до пенсії і додаткової пенсії, а тому позивач просила суд визнати право на проведення перерахунку доплати до пенсії за ст.39 Закону в розмірі мінімальної заробітної плати, зобов’язавши відповідача перерахувати та виплатити вказану доплату з 09.07.2007 року; визнати право на проведення перерахунку додаткової пенсії згідно ст.50 Закону в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, зобов’язавши відповідача перерахувати та виплатити додаткову пенсію, починаючи з 09.07.2007 року.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги.
Представник відповідача до суду не з’явився, суду надано письмове клопотання відповідача щодо розгляду справи без участі їх представника та письмові заперечення на позовну заяву.
Заслухавши пояснення позивача, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України серед способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Так, по справі встановлено, що позивач є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом 2 групи від захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою, що стверджується копією пенсійного посвідчення, копією посвідчення потерпілого 1 категорії, письмовими запереченнями відповідача на позов.
Позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ у м.Білій Церкві з 01.10.2002 року і одержує пенсію за віком, розмір якої станом на 01.09.2010 року становить 3081 грн. 74 коп., що вбачається з письмових заперечень відповідача.
Відповідно до ст.49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3.4 встановлюються у вигляді: а/ державної пенсії; б/ додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно зі ст.50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, інвалідам другої групи- у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Ця додаткова пенсія відповідно до положень ст.53 цього Закону виплачується повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору щодо визначення розміру додаткової пенсії позивача підлягають застосуванню саме положення ст.50 Закону, а не постанови КМ України.
Так, в разі колізії між нормативноправовими актами КМ України та Законами України застосуванню підлягають саме положення Законів України, які є актами вищої юридичної сили.
Крім того, необгрунтованими є посилання відповідача на постанову КМ України № 1 від 03.01.2002 року ”Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, оскільки вказана постанова втратила чинність відповідно до постанови КМ України від 16.07.2008 року за № 654.
Виходячи з положень ст.50 Закону під час визначення розміру додаткової пенсії позивача за основу при її розрахунку береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
А тому суд вважає за можливе не приймати до уваги положення ч.3 ст.28 вищевказаного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого законодавчо визначеного мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем його права на одержання додаткової пенсії в розмірах, передбачених Законом “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ч.3 ст.67 вказаного вище Закону в новій редакції у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Отже, оскільки розмір додаткової пенсії позивача необхідно розраховувати з мінімального розміру пенсії за віком, який залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, про що вказано вище в постанові, то підставою для перерахунку пенсії позивача є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок повинен здійснюватися з дня встановлення цього мінімуму.
Ст.62 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня-380 грн., з 1 квітня-406 грн., з 1 жовтня –411 грн.
Ст.58 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” затверджено на 2008 рік розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня –470 грн., з 1 квітня-481 грн., з 1 липня 482 грн., з 1 жовтня 498 грн.
Відповідно до ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
А Законом України від 06.11.2009 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» статтю 54 було доповнено новою частиною, згідно якої з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить 573 грн.
Згідно з Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2010 року-695 грн., з 1 квітня-706 грн., з 1 липня -709 грн., з 1 жовтня-723 грн., з 1 грудня -734 грн.
Як встановлено судом, п.28 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було внесено на 2008 рік зміни до ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме: особам, віднесеним до категорії 1, розмір додаткової пенсії становить для інвалідів 2 групи -20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Але за рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», в т.ч. п.28 розділу 2 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
В цьому рішенні також вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Суд вважає, що право на додаткову пенсію в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком в 2008 році позивач набула з 22.05.2008 року, тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом вказаного вище рішення, оскільки за ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року додаткова пенсія виплачувалася позивачу в розмірі 20 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до внесених змін Законом про державний бюджет на 2008 рік, що відповідало вимогам діючого законодавства.
Але після визнання цих змін неконституційними виплату додаткової пенсії позивачу необхідно здійснювати в розмірі, передбаченому ст.50 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком.
Отже, проаналізувавши всі зазначені правові норми суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо встановлення та виплати додаткової пенсії позивачу у 2007 році виходячи з розрахункової величини 19,91 грн., у 2008 році в розмірі 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, є неправомірними, а тому суд вважає за можливе визнати за позивачем право на проведення перерахунку додаткової пенсії та зобов’язати відповідача провести перерахунок і виплачувати додаткову пенсію в розмірах, передбачених ст.50 Закону, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.
Позивач також просить суд визнати за нею право на перерахунок доплати до пенсії та зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення у розмірі мінімальної заробітної плати, передбаченої Законами про державний бюджет на відповідний рік, з 09.07.2007року.
З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрована і постійно проживає в м.Білій Церкві, яке згідно постанови КМ України за № 106 від 23.07.1991 року /додаток № 1/ віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» /в редакції до 01.01.2008 року/ пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення , підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
А згідно ч.1 даної статті громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
-у зоні посиленого радіоекологічного контролю-одна мінімальна заробітна плата.
Отже, непрацюючі пенсіонери відповідно до Закону мали право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Судом також встановлено, що вказана доплата до пенсії позивача проводиться відповідачем у розмірі 5 грн. 20 коп., передбаченому постановою КМ України від 26.07.1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що вбачається з письмових заперечень відповідача на позов.
Слід зазначити, що дію положень ст.39 вказаного вище Закону було зупинено на 2006 рік і на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік», до цього Верховна Рада України ніяких законів з цих питань не приймала.
За рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в т.ч. п.30 ст.71 цього Закону, яким було зупинено дію статті 39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Крім того, в п.5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до п.28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у Закон «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було внесено наступні зміни, а саме: частину першу та другу статті 39 замінено однією частиною такого змісту: громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата в порядку та розмірах, встановлених КМ України, у зв’язку з цим частину третю вважати частиною другою.
Тобто, відповідно до цих змін виплата доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам за проживання на території радіоактивного забруднення з 01.01.2008 року не передбачена, а працюючі громадяни одержують таку доплату за місцем роботи у розмірах, передбачених постановою КМ України від 26.07.1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Але за рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 визнано неконституційними деякі положення Закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік», в т.ч. і п.28 розділу 2 Закону, відповідно до якого були внесені зміни до ст.39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто, після цього стаття 39 діє в старій редакції, яка була чинною до вказаних змін.
Отже, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року непрацюючі пенсіонери відповідно до ст.39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мають право на доплату до пенсії за проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю у розмірі мінімальної заробітної плати.
Згідно ст.76 Закону України «Про внесення змін до Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визначено такий розмір мінімальної заробітної плати: з 1 січня -400 грн., з 1 квітня -420 грн., з 1 липня-440 грн., з 1 грудня -460 грн.
Згідно ст.59 Закону України«Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначено розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2008 року-515 грн., з 1 квітня -525 грн., з 1 жовтня -545 грн., з 1 грудня -605 грн.
За ст.55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 605 грн., з 1 квітня -625 грн., з 1 липня -630 грн., з 1 жовтня-650 грн., з 1 грудня -669 грн. на місяць.
Але Законом України від 06.11.2009 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» внесено зміни до ст.55 вказаного Закону, а саме: слова і цифри «з 1 грудня 2009 року-669 гривень» замінено словами і цифрами «з 1 листопада 2009 року-744 гривні».
Відповідно до Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року встановлено такий розмір мінімальної заробітної плати: з 1 листопада 2009 року-744 грн., з 1 січня 2010 року-869 грн., з 1 квітня -884 грн., з 1 липня-888 грн., з 1 жовтня-907 грн., з 1 грудня-922 грн.
Ст.53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» визначено такі ж розміри мінімальної заробітної плати.
Таким чином, суд вважає, що право на доплату до пенсії на рівні однієї мінімальної заробітної плати непрацюючі пенсіонери набули з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом вказаних вище рішень, оскільки за ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тобто, в 2008 році до 22.05.2008 року вказана доплата до пенсії не здійснювалася відповідно до чинного законодавства, оскільки Закони про Державний бюджет України, якими було внесено відповідні зміни, та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є актами одного органу законодавчої влади-Верховної Ради України і актами однакової юридичної сили, а діюче законодавство не містить норм, які б встановлювали пріоритетність одних Законів над іншими, але загальновизнаним є принцип, згідно якого при наявності двох різних Законів, які регулюють спірні правовідносини, застосуванню підлягає той, який прийнятий пізніше.
Таким чином, з врахуванням всього наведеного вище, виходячи з пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, суд вважає, що позивач має право на одержання вказаної доплати до пенсії в розмірі мінімальної заробітної плати згідно ст.39 Закону за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, дія норм ст.39 вказаного вище Закону на 2009-2010 роки не зупинялася.
При цьому суд вважає, що принцип верховенства права, закріплений в Конституції України, означає, що якщо держава схвалила певну концепцію, то дії державних органів вважатимуться протиправними, якщо вони відступатимуть від такої політики.
Крім того, у рішеннях Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо реалізації права громадян на соціальний захист, зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і складовою конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, а тому звуження змісту та обсягу цього права не допускається.
За рішенням Конституційного Суду України від 09.09.2010 року № 1-40/2010 визнано такими, що не відповідають Конституції України /є неконституційними/ положення п.2 розділу 1 Закону України від 18.02.2010 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» стосовно розгляду даної категорії спорів у порядку цивільного судочинства.
Таким чином, виходячи з положень ст.152 Конституції України, дані категорії спорів, пов’язані з пенсійними виплатами, з 09.09.2010 року підлягають розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства.
Позовна заява подана позивачкою в порядку цивільного судочинства 01.09.2010 року до внесення відповідних змін, на що вказано вище.
За ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Таким чином, враховуючи все вищенаведене суд вважає за можливе визнати за позивачем право на доплату до пенсії за ст.39 Закону за вказаний вище період і зобов’язати відповідача провести нарахування і виплату цієї доплати за вказаний період , виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
На підставі ст.4 п.18 Декрету КМ України «Про державне мито» позивач звільнена від сплати держмита /судового збору/ на користь держави, відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі п.34 ст.4 цього Декрету.
Керуючись ст.ст.19, 113 Конституції України, ст.ст.16, 257 ЦК України, ст.ст.39,49,50,53 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп, від 22.05.2008 року № 10-рп, Законами України «Про внесення змін до Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Законом України від 06.11.2009 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст.ст.10,60,79,88, 212-215 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати право ОСОБА_1 на проведення перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, встановивши її в розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законами України на відповідні роки, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України у м.Білій Церкві провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановивши її в розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законами України на відповідні роки, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року щомісячно з врахуванням виплачених сум додаткової пенсії.
Визнати право ОСОБА_1 на проведення перерахунку доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення, встановленої ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі мінімальної заробітної плати з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року щомісячно.
Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України у м.Білій Церкві провести перерахунок та виплату доплати до пенсії ОСОБА_1 за проживання на території радіоактивного забруднення, встановленої ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі мінімальної заробітної плати, визначеної в Законах про державний бюджет України на відповідний рік, за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року щомісячно з врахуванням виплачених сум.
Від сплати судового збору сторони звільнити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Дмитренко А.М.