ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

29 вересня 2010 р.                    Справа № 2-а-3489/10/0270                              м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,

розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовом: Управління Пенсійного фонду України у Теплицькому районі Вінницької області   

до:   Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гайсинському районі Вінницької області  

про: зобов`язання включити до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності та стягнення сум витрат  

ВСТАНОВИВ :

Управління Пенсійного фонду України у Теплицькому районі Вінницької області звернулось з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гайсинському районі Вінницької області про включення до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01 січня 2010 року по липень 2010 року включно на загальну суму 150034,92 грн. та стягнення зазначеної суми.

Позов мотивовано тим, що на стадії проведення звірки витрат, що підлягають відшкодуванню, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гайсинському районі Вінницької області суму в розмірі 150034,92 гривень не визнає, про що свідчать акти звірок та таблиці розбіжностей за період з 01 січня 2010 року по липень 2010 року включно.

За таких підстав позивач звернувся до суду з позовом про зобов’язання відповідача включити в акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та стягнути суми витрат за період з січня 2010 року по липень 2010 року включно на загальну суму 150034,92 гривень.

Також позивач просить суд поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду, що визначений ст. 99 КАС України.

Ухвалою суду від 20.09.2010 року за згаданим позовом відкрито провадження у адміністративній справі № 2-а-3489/10/0270 та призначено її до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи без присутності представника позивача на підставі наявних у справі доказів. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 50).

Відповідач в судове засіданні не з’явився, проте 27.09.2010 року на адресу суду від останнього надійшло письмове заперечення вих. №143 від 27.09.2010 року, у якому відповідач не погоджується із врахуванням суми позову до заліку витрат, оскільки щомісячна державна адресна допомога, на підставі якої виник спір, не передбачена Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, як така, що підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Крім того, акти щомісячної звірки встановленої форми і не можливо в них включати непередбачені вищезгаданим Порядком суми державної адресної допомоги до пенсій. Тому в задоволенні позову просив відмовити повністю.  

Враховуючи те, що від обох сторін по справі, надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, та оскільки відсутня необхідність у виклику свідків та експерта, суд, вважає за можливе та доцільне розглянути дану адміністративну справу без участі сторін на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження, що відповідає положенням ч. 4 ст. 122 , ч. 6 ст. 128  Кодексу адміністративного судочинства України.

Повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

- пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

- пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті;

- медичні профілактично-реабілітаційні заходи;

- допомога на поховання пенсіонерів.

При цьому, збір та акумулювання страхових внесків здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та статей 1, 2 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду,  продовжують отримувати  належні виплати  та  соціальні  послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. Кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

16.05.2003 року Міністерством юстиції України зареєстрована постанова управління Пенсійного фонду України та управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, якою затверджено "Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" (далі - Порядок).

Згідно п. 2 вказаного Порядку останній визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій та допомог.

Зокрема, пунктом 4 Порядку передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Таким чином, зазначеною нормою передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України має відшкодувати витрати, пов’язані з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем прийнято до заліку витрати, понесені позивачем на виплату і доставку основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в січні - липні 2010 року.

Однак, відповідач відмовився прийняти до відшкодування витрати з виплати та доставки державної адресної допомоги, понесеної позивачем, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року №265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян".

Фактично між сторонами виник спір на стадії проведення звірки витрат по особових справах потерпілих та підписання актів щомісячної звірки з підстав неприйняття Фондом соціального страхування від нещасних випадків до заліку витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Положення ч. 2 п. 5 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного  захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлює що, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

З наведеного слід зробити висновок, що витрати, понесені Пенсійним фондом України у зв'язку з виплатою пенсій підлягають відшкодуванню  Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Однак, відповідно до положень п. 5–7 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, питання щодо стягнення неприйнятих сум має вирішуватись на централізованому рівні між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійним фондом України, а тому підстав для задоволення адміністративного позову не має.

В свою чергу, що стосується клопотання позивача стосовно поновлення строку звернення до суду, то слід зазначити наступне:

Відповідно до ст. 100 КАС України наслідком пропущення строку звернення до адміністративного суду є залишення позовної заяви без розгляду, якщо суд заявою особи, яка його подала не знайде підстав для поновлення строку.

Як вбачається зі змісту клопотання позивача, останній зауважує на тому, що попередня редакція КАС України передбачала річний строк звернення до адміністративного суду. А отже, внесені відповідні зміни обмежили позивача в повному обсязі захистити свої права.

З огляду на викладені обставини, суд в даному випадку, вважає за доцільне задовольнити клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду (а.с.35) та поновити Управлінню Пенсійного фонду України у Теплицькому районі  шестимісячний строк звернення до суду з адміністративним позовом, так як його пропущення було зумовлено поважними причинами.

Таким чином, судом встановлено наявність причинного зв’язку між пропуском позивачем строку звернення та зазначеними вище об’єктивним обставинами, які зумовили пропуск шестимісячного строку. Судом приймаються до уваги доводи позивача, а наведені обставини вважаються поважними причинами пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позивачем обрано спосіб захисту відновлення своїх прав не передбачений відповідними правовими актами, а тому за вказаних обставин позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

                                                  ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                 Чернюк Алла Юріївна