Справа № 2-14226    2010   рік

          Р І Ш Е Н Н Я

                                                      ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

6 жовтня 2010 року                     Білоцерківський міськрайонний  суд Київської області в складі  судді Дмитренко А.М.  при секретарі судового засідання Вангородській О.С. розглянувши в попередньому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення боргу,-                                

                                       В С Т А Н О В И В:

Позивач  звернулася до суду з вказаним позовом  мотивуючи тим,  що 04.01.2010 року  вона позичила відповідачці 276266 грн. строком до першої вимоги, 01.02.2010 року позивач звернулась до відповідачки з приводу повернення коштів, але остання борг по даний час не повернула, а тому позивач просила суд стягнути з відповідача вказану суму боргу та судові витрати по справі.

В судовому засіданні  представник позивача  зменшила позовні вимоги до 256980 грн., оскільки відповідач сплатила в рахунок боргу 19286 грн.

Відповідач в суді позов визнала повністю, вказану суму боргу не оспорює.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України ухвалення у попередньому судовому засіданні  судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 174 і 175 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України  у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визгнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Так, з матеріалів справи вбачається, що  між сторонами  був укладений договір позики на суму  276266 грн., за умовами  якого  відповідач зобов”язувалася   повернути позивачу   вказану суму боргу за першою письмовою вимогою,  що стверджується власноручною розпискою відповідача  від  04.01.2010  року.

За ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона /позикодавець/ передає у власність другій стороні /позичальникові/ грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В даному випадку відповідно до вимог ст.1047 ЦК України договір позики повинен бути укладеним  у письмовій формі.

Згідно п.2 вказаної статті на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена  розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Суду  надана позивачем розписка в підтвердження  того, що відповідач взяла у неї  в борг кошти  в сумі  276 266 грн.

А отже, хоча зазначена  вище  розписка  і не є письмовою формою договору позики, як вважає суд, але згідно законодавства може  прийматися до уваги і приймається судом  для підтвердження укладення  договору позики між сторонами.

А тому  суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно  мав місце договір позики, умови якого відповідач не виконала.

Як встановлено судом, позивач зверталася з вимогою до відповідача щодо повернення боргу 01.02.2010 року, на даний час сума боргу становить 256 980 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України  позичальник зобов”язаний повернути  позикодавцеві позику /грошові кошти у такій самій сумі/ у строк та в порядку, що встановлені договором; якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред”явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред”явлення вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

А тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача вказану вище суму боргу, тобто, суд приймає до уваги визнання позову відповідачем, оскільки це не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Суд також вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача відповідно до ст.ст.81,88 ЦПК України понесені нею судові витрати в розмірі 120 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

                           Керуючись ст.ст. 1046, 1047, 1049   ЦК України, ст.ст. 10,60, 81, 88, 130,174, 212-215 ЦПК України, суд-

                                  В И Р І Ш И В:

Позов  задовольнити.

Стягнути  з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 256 980 грн. боргу та 120 грн. судових витрат, всього 257 100 грн.

Від сплати судового збору сторони звільнити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного  суду Київської області через  Білоцерківський міськрайонний  суд протягом  десяти днів з дня проголошення рішення.

                              Суддя                           Дмитренко А.М.