ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
07 жовтня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-2758/10/2470
15:46 хв.
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ковалюка Я.Ю.,
секретар судового засідання Василику Г.В.,
за участю представників: позивача - Кузьменко Т.В., Марчука Д.П.;
відповідача - Голубової М.Г., Загарюк К.А.
розглянувши в м. Чернівці у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради до Контрольно-ревізійне управління в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування вимог та розпорядження органу державної влади, -
ВСТАНОВИВ:
Не погоджуючись з окремими висновками, зазначеними в акті ревізії №24-04/293 від 29.06.2010 року окремих питань фінансово-господарської діяльності управління праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради, проведеної в період з 31березня по 21червня 2010 року працівниками контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області, управління праці 08.07.2010 року подало на нього заперечення за №03-11/357, які відповідач відхилив та 21.07.2010 року за №24-04-11-15/5312 надіслав позивачу письмову вимогу про усунення виявлених ревізією порушень та недоліків.
Крім цього, 22.07.2010 року контрольно-ревізійне управління в Чернівецькій області винесло розпорядження №74, яким зобов’язало управління Державного казначейства в Чернівецькій області зупинити операції з бюджетними коштами по видатках на ліквідацію стихійного лиха та цільових фондах органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.
За клопотанням позивача відповідач своїм розпорядженням відновив операції по цільових фондах.
Не погоджуючись з вимогами та розпорядженнями контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області управління праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради звернулося до суду з відповідними позовними вимогами, які підтримало в судовому засіданні в цій частині та відмовилося від вимог забезпечення адміністративного позову в порядку ст.117 КАС України.
Сторона відповідача не визнала позову, просила відмовити у його задоволенні.
Суд, вислухавши доводи кожної з сторін, пояснення свідків, проаналізувавши матеріали справи й законодавство, що регулює вказані правовідносини, вважає позов неналежним до задоволення з наступних підстав.
Так, згідно наданих позивачем до ревізії документів, 96 приватним підприємцям КП МТК „Калинівський ринок” виплачено одноразову грошову допомогу на відшкодування втрат від стихійного лиха, що сталося 23-27 липня 2008 року без наявності документів, які дають право на реалізацію товарів на КП МТК „Калинівський ринок” (торгових патентів, свідоцтв платників єдиного податку або патентів фіксованого податку за липень 2008 року, договорів з КП МТК „Калинівський ринок” про надання в користування торгівельного місця або договорів суборенди з власниками торгівельних місць на КП МТК „Калинівський ринок”, які діяли на період з 01 по 31 липня 2008 року.
Даний факт підтвердили в судовому засіданні голови та члени спеціальних комісій, утворених рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 11.08.2008 року №572/15 для обстеження втраченого майна, внаслідок стихійного лиха на КП МТК ”Калинівський ринок” допитані в якості свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11
Пунктом 19-1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.08.2008 року № 689 „Порядок використання у 2008 році субвенції з державного бюджету обласними бюджетами Вінницької, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей, міському бюджету м. Чернівців для ліквідації наслідків стихійного лиха, що сталося 23-27 липня 2008 року” (надалі – Постанова №689) передбачено, що допомога у зв’язку з втратою майна виплачується приватним підприємцям, які мали відведені у встановленому порядку місця для торгівлі на організованому ринку і фактично здійснювали реалізацію товарів на таких ринках відповідно до Порядку здійснення обстеження втраченого майна, затвердженого облдержадміністраціями або виконавчим органом Чернівецької міської ради.
Згідно п. 4 Порядку здійснення обстеження на ринках майна, втраченого фізичними особами-підприємцями внаслідок стихійного лиха, затвердженого рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 11.08.2008 року № 572/15, обстеження втраченого майна здійснювалось спеціальними комісіями в присутності його власника на підставі поданої ним заяви про включення його в реєстр осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність на території ринку.
При цьому, у вказаному порядку визначено перелік документів, які необхідно додати приватним-підприємцям до заяви: копії паспорта, свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності, патенту або свідоцтва платника податку, угоди з ринком про надання в користування торговельного місця, а також в разі наявності зареєстрованого ринком договору про наступну передачу торговельного місця в користування (суборенду).
Ревізією враховані рішення 32, 34 сесій Чернівецької міської ради V скликання від 11.09.2008 року №700, від 27.11.2008 року №768 щодо виплати матеріальної допомоги фізичним особам-підприємцям, у яких відсутні торгові патенти або свідоцтво платника єдиного податку на липень 2008 року в зв’язку з перебуванням у відпустці, а також відсутні договори суборенди.
Згідно наданих позивачем до заперечення копій рішень виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 24.12.2008 №778 „Про включення до списку постраждалих від повені 23-27 липня 2008 року підприємців МТК „Калинівський ринок”, у яких відсутні патенти або свідоцтва платника єдиного податку за два місяці в період з січня до липня 2008 року”, та від 25.12.2008 №1000/24 „Про затвердження списків фізичних-осіб підприємців, постраждалих від стихійного лиха ...”, 60 підприємцям КП МТК „Калинівський ринок” (з вказаних вище 96) в яких відсутні патенти або свідоцтва платника єдиного податку за два місяці в період з січня до липня 2008 року, здійснено виплати одноразових грошових допомог на відшкодування втрат від стихійного лиха на суму 300000,00 грн. при відсутності в них торгових патентів на липень 2008 року.
Таким чином, пункт 3 вимог відповідача на думку суду є законним та обґрунтованим.
Згідно п. 6 „Положення про цільовий фонд соціально-економічного розвитку міста”, затвердженого рішенням 24 сесії Чернівецької міської ради ХХІІІ скликання від 25.12.2001 року № 470, кошти цільового фонду соціально-економічного розвитку міста використовуються за розсудом міської ради згідно з попередньо затвердженими програмами та кошторисом на рік.
Відповідно до інформації, отриманої на запит від 31.05.2010 року № 24-04-11-15/3730, кошти цільового фонду соціально-економічного розвитку міста використовуються згідно з затвердженими комплексними міськими програмами „Захист” на 2007-2009 та 2010-2012 роки, затвердженими рішеннями сесій Чернівецької міської ради від 20.12.2006 року № 187, та від 24.12.2009 року № 1152 та „Положення про порядок надання матеріальної допомоги соціально незахищеним чернівчанам за рахунок коштів місцевих бюджетів”, затвердженого рішенням 24 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 12.02.2008 № 511 (далі – Положення №511).
Згідно зазначених вище програм та Положення №511, право на одержання матеріальної допомоги мають найбільш соціально незахищені та малозабезпечені громадяни міста Чернівці, відповідно до наданих ними документів, які підтверджують, що особа є малозабезпеченою, а також при умові що середньомісячний дохід її сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Крім того, до ревізії надано копії прибуткових касових ордерів за 2008, 2009 та 2010 роки, в яких зазначено, що кошти, отримані по чеках, оприбутковано в касу установи, як матеріальна допомога малозабезпеченим громадянам.
Проте, виплату матеріальної допомоги 45 громадянам міста Чернівці на загальну суму 99600,00 грн. було проведено при відсутності документів, які підтверджують, що вказані особи відносяться до категорії малозабезпечених громадян, що суперечить вимогам вищенаведеного Положення №511 та програмі „Захист”.
З цих підстав суд вважає, що пункт 4 вимог відповідача є законним та обґрунтованим.
Щодо п.5 вимоги КРУ в області, то в судовому засіданні з’ясовано такі обставини.
Відповідно до угод від 30.01.2008 року № 3, від 26.01.2009 року № 5 та від 25.01.2010 року №1 між управлінням праці та ДТГО „Львівська залізниця”, останнім здійснюється перевезення пільгових категорій пасажирів залізничним транспортом в приміському сполученні по станціях Садгора, Чернівці-Північна, Чернівці-Центральна, Чернівці-Південна.
Сума компенсаційних виплат за пільговий проїзд, прийнята управлінням праці до виплати у 2008, 2009 та І кварталі 2010 року склала 351800,00 грн., 415000,00 грн. та 93147 гривень.
При цьому встановлено, що відповідно до отриманої на запит від 02.06.2010 року № 24-04-10-14/3862 інформації, величина відсотка страхового збору в складі ціни залізничного квитка, який використовувався при визначеній суми компенсаційних виплат за пільгове перевезення пасажирів у 2008, 2009 роках та І кварталі 2010 року склав 2 % від приміського тарифу відповідної зони, чим порушено п.3 Положення № 959.
Відповідне призвело до зайвого відшкодування сум компенсаційних витрат за пільгове перевезення пасажирів залізницею на загальну суму 17198,94 грн., з них у 2008 році – 7036,00 грн., у 2009 році – 8300,00 грн., у І кварталі 2010 року – 1862,94 гривні.
Пунктом 3 Положення про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 року № 959 передбачено, що пасажири, які мають право на безкоштовний проїзд відповідно до чинного законодавства, підлягають обов’язковому особистому страхуванню без сплати страхового платежу і без отримання ним страхового полісу.
Проте, в порушення вимог вищевказаного положення, залізницею в складі ціни залізничного квитка, який використовувався при визначеній суми компенсаційних виплат за пільгове перевезення пасажирів залізницею, враховувався страховий збір у розмірі 2 відсотки.
Враховуючи наданий позивачем до заперечень лист ВП „Івано-Франківська Дирекція залізничних перевезень" від 29.06.2010 року № 2292 щодо не включення з 01.01.2010 року в розрахунок збитків від перевезення пільгових категорій громадян страхового платежу та розрахунок збитків від перевезення пільгової категорії громадян залізничним транспортом приміського сполучення за червень 2010 року, яким враховано зменшення фактичних витрат страхового збору за 2008-2009 роки на суму 15336,00 грн., заперечення стосовно зайво відшкодованої суми страхового збору за особисте страхування пасажирів у І кварталі 2010 року в розмірі 1862,94 грн. відповідачем було прийнято.
При цьому, у висновках від 20.07.2010 року, позивачу було вказано, що зайво відшкодовані витрати залізниці за пільгове перевезення пасажирів у 2008, 2009 роках в розмірі 15336,00 грн., відповідачем буде враховано при умові надання підтверджуючого документу щодо фактичного прийняття до розрахунку вказаної суми.
Порядок обліку пільгових перевезень пасажирів визначено „Інструкцією про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах”, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 27.05.1996 року №150.
Ревізією правильності здійснення відшкодувань перевізникам вартості транспортних послуг по перевезенню пільгових категорій громадян, визначення кількості безкоштовно перевезених пасажирів встановлено окремі порушення.
Так, за результатами проведених зустрічних звірок у шести автоперевізників та КП „Чернівецьке тролейбусне управління” встановлено, що облік фактично перевезених пільгових категорій населення не ведеться, при визначенні сум компенсаційних виплат за пільгове перевезення авто - та електротранспортом перевізниками використано кількість безкоштовно перевезених пасажирів, розраховану з використанням коефіцієнту співвідношення К1, величина якого не підтверджена відповідними первинними документами і розрахунками, чим порушено вимоги п.2.1, 2.2, 3.1, 3.2 Положення N 88, ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік в Україні”.
Як вбачається з матеріалів справи відсутність вказаних розрахунків перевізники пояснюють тим, що при визначенні кількості безкоштовно перевезених пасажирів вони використовували коефіцієнт співвідношення, розмір якого встановлений та не перевищує величину коефіцієнта співвідношення кількості безкоштовно та платно перевезених пасажирів доведеного на 2008, 2009, 2010 роки головним управлінням статистики у Чернівецькій області (надалі – управління статистики).
На запит КРУ в Чернівецькій області від 29.04.2010 року № 24-04-10-14/2976, від 08.06.2010 року № 24-04-10-14/4959 від управління статистики отримано інформацію щодо чисельності населення в місті Чернівці станом на 01 січня 2008, 2009, 2010 роки, порядку розрахунку коефіцієнта співвідношення кількості платно та безкоштовно перевезених пасажирів у 2008, 2009, 2010 роках.
Згідно наданої інформації, підставою для розрахунків управлінням статистики величини вказаного коефіцієнта є дані державної статистичної звітності про кількість платно перевезених пасажирів (дані звітів ф. № 31-авто (квартальна) „Звіт про перевезення автомобільним транспортом вантажів за видами вантажів та пасажирів за видами сполучення” – подають юридичні особи та їх відокремлені підрозділи основним або одним з видів економічної діяльності яких є вантажі й (або) пасажирські автоперевезення”, ф. № 2-етр (місячна) „Звіт про роботу міського електротранспорту” – подає КП „Чернівецьке тролейбусне управління” (надалі - КП ЧТУ)), дані про кількість осіб, які мають право безоплатного проїзду у громадському транспорті (звіти ф. №1 (пас. безпл.), № 76-РВК, № 6-ПВ, які подають головне управління праці та соціального захисту населення у Чернівецькій області, обласне управління освіти та науки облдержадміністрації, прокуратура Чернівецької області, КП ЧТУ) станом на 01 липня 2007, 2008, 2009 років.
Розрахунок кількості безкоштовно перевезених пасажирів в м. Чернівці у вище вказані періоди здійснено відповідно до даних про кількість осіб, які мають право безоплатного проїзду у громадському транспорті та визначеної Держкомстатом України встановленої середньомісячної частоти поїздок пільгових категорій громадян у громадському транспорті за видами сполучення.
Аналізом кількість платно та безкоштовно перевезених пасажирів громадським транспортом (згідно даних управління статистики) у ІІ кварталі 2007, 2008 та 2009 роках встановлено, що питома вага громадян м. Чернівці, яким надано право на безкоштовний проїзд у вище вказані періоди відповідно склала 30%, 29% та 27% від загальної чисельності громадян міста Чернівці. Відповідно питома вага громадян, які не мають право на безкоштовний проїзд - 70%, 71% та 73%.
Враховуючи вказане, а також дані управління статистики щодо кількості платно перевезених пасажирів визначено, кількість безкоштовно перевезених пасажирів, яка станом на 01 липня 2007, 2008, 2009 років відповідно склала 4331, 3128 та 2551 пасажири, величину коефіцієнту співвідношення кількості безкоштовно та платно перевезених пасажирів (надалі - коефіцієнт співвідношення К2), розрахованих відповідно до питомої ваги громадян м. Чернівці, яким надано право на безкоштовний проїзд. Величина коефіцієнту співвідношення К2 у 2008 році склала 0,43, 2009 році - 0,40, 2010 році - 0,37.
На підставі величини коефіцієнту К2, даних зустрічних звірок щодо кількості платно перевезених пасажирів авто- та електротранспортом визначено кількість безкоштовно перевезених пасажирів у окремих перевізників, яка склала всього 2163729 пасажири, в тому числі у 2008 році – 132549 пасажири, у 2009 році – 56900 пасажири, у І кварталі 2010 року – 1974280 пасажири.
Враховуючи вище вказане суми компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян у 2008, 2009 та І кварталі 2010 років, розраховані відповідно до кількості безкоштовно перевезених пасажирів у окремих перевізників та встановленого тарифу на перевезення пасажирів всього склали 2366085,30 грн., з них у 2008 році – 153397,00 грн., у 2009 році - 670167,90 грн., у І кварталі 2010 року – 1542520,4 гривень, що на 446742,00 грн. менше, ніж величина компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, прийнята до виплати управлінням праці згідно даних звітів перевізників за 2008, 2009 та І кварталі 2010 року.
Відповідно до п.8.1 та п.8.4 Інструкції про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 27.05.1996 року №150 (надалі – Інструкція №150), при розрахунку кількості безкоштовно перевезених пасажирів використовуються кількість платно перевезених пасажирів та величина коефіцієнту співвідношення кількості безплатних і платних пасажирів (далі – коефіцієнт співвідношення), яка затверджена та доведена до всіх підприємств громадського транспорту регіональними управліннями статистики.
Проте, згідно роз’яснення, наведеного Держкомстатом України у листі від 13.11.2002 року №05-05-9/99, Інструкція №150 створена для статистичних цілей з метою встановлення єдиного порядку обліку кількості безкоштовно перевезених пасажирів. Що стосується сум покриття збитків від перевезення громадян, що мають право пільгового проїзду у громадському транспорті, які компенсуються за рахунок місцевих бюджетів, ці питання знаходяться у компетенції Міністерства фінансів України.
Окрім того, згідно щорічних листів головного управління статистики в Чернівецькій області щодо затвердження коефіцієнтів співвідношення, затверджені коефіцієнти є граничними, використовуються виключно у статистичних цілях і не можуть бути підставою для компенсаційних виплат за пільгові перевезення пасажирів.
Таким чином, використання у розрахунку компенсаційних виплат за пільгове перевезення пасажирів авто-та-електротранспортом коефіцієнту співвідношення, доведеного органом статистики є безпідставним.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для відображення господарської операції в бухгалтерському обліку є первинні документи.
Зустрічними звірками проведеними у восьми транспортних підприємствах встановлено, що у семи з них відсутні первинні документи або розрахунки величини коефіцієнта співвідношення кількості безкоштовно та платно перевезених пасажирів, який використано ними при визначеній кількості безкоштовно перевезених пасажирів і як наслідок - суми компенсаційних виплат за їх перевезення.
Тому, включення перевізниками у „Звіт компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій” кількості безоплатно перевезених громадян жодними документами не підтверджується.
Проведеним під час ревізії контрольним обстеженням кількості безкоштовно перевезених пасажирів по маршрутах № 19 „вул. Садова – вул. Литовська”, № 4 „вул. Садова – вул. Цецено” та № 6 „вул. Садова – вул. Заставнянська” встановлено, що при здійсненні перевізниками пільгових рейсів перевозяться також пасажири, які не мають право на безкоштовний проїзд, і які, відповідно до діючих тарифів здійснюють оплату проїзду. Вказане призводить до збільшення кількості платно перевезених пасажирів і в подальшому до кількості безкоштовно перевезених громадян та, як наслідок, до збільшення суми компенсаційних виплат за пільгове перевезення окремої категорії громадян.
Враховуючи результати обстеження, коефіцієнт співвідношення по маршруту №19 склав 0,69 (загальна кількість пасажирів 1 оборотного рейса - 59, з них безкоштовно перевезено – 38 пасажирів та 21 – платно перевезено. При загальній кількості в день – 76 рейсів (48 пільгових рейсів та 28 платних) розрахунково було перевезено за день 4484 пасажири, з яких 1824 пільговика (38х48).
Відповідно по маршруту №6 коефіцієнт співвідношення склав 0,32 та по маршруту №26 – 0,42, що в середньому у 2,7 рази нижче за коефіцієнт, який фактично застосовується вказаними перевізниками (коефіцієнт 1,2 та 1,4) та спростовує наведений у запереченнях розрахунок.
Враховуючи те, що законодавством не визначено чіткий механізм відшкодування перевізникам витрат по пільговому перевезенню пасажирів, зазначені в акті ревізії незаконне відшкодування витрат перевізникам в сумі 446,7 тис. грн. слід трактувати як неефективні (непродуктивні) витрати державного бюджету, про що відповідачем було зазначено у висновках на заперечення позивача.
Щодо розпорядження відповідача „Про зупинення операцій з бюджетними коштами” від 22.07.2010 № 74 суд прийшов до наступного переконання.
У відповідності п.2 ч.1 ст.118 Бюджетного кодексу України, яка визначає заходи, що застосовуються до розпорядників одержувачів бюджетних коштів за вчинені ними бюджетні правопорушення, контрольно-ревізійним управлінням було зупинено операції з бюджетними коштами управлінню праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради.
Також слід зауважити, що застосування норм Господарського кодексу до фінансових санкцій є неправильним, оскільки питання правильності прийняття розпорядження уповноваженими органами про зупинення операцій з бюджетним коштами чітко врегульовано Бюджетним кодексом України та Порядком зупинення операцій з бюджетними коштами, затвердженого наказом Держказначейства України від 18.11.2002 року №213.
Крім того, відповідно до розпорядження № 17 від 03.08.2010 року про відновлення операцій з бюджетними коштами на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства, відповідачу було відновлено операції з бюджетними коштами на рахунку № 35420001001230 КФК 240900 „Цільові фонди, утворені Верховною Радою АР Крим, органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади”.
Таким чином, на думку суду, немає потреби скасовувати розпорядження відповідача „Про зупинення операцій з бюджетними коштами” від 22.07.2010 року № 74 в судовому порядку, оскільки на даний час вже немає предмету спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а також доказів на підтвердження цих обставин.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги управління праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради до контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування вимог та розпорядження органу державної влади є необгрунтованими, обставини, на які посилається контролюючий орган доведені належними та допустимими засобами доказування, а тому позов не підлягає задоволенню у повному обсязі..
Розподіл судових витрат суд не проводить у відповідності до вимог п.2 ст.94 КАС України, оскільки судове рішення ухвалюється на користь суб’єкта владних повноважень, судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз відповідачем не здійснено.
На підставі п.2 ч.1 ст.118, ст. 120 Бюджетного кодексу України, ст.2 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, п.3, 42, 43 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року №550 викладеного й керуючись статтями 2,9, 11, 69-71,86,94,158- 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України , суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог управління праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради до контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування вимог та розпорядження органу державної влади відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Я.Ю. Ковалюк