Справа N 2а-777/2010  р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04 " жовтня  2010 р.    Якимівський  районний  суд   Запорізької області в складі головуючого судді Куценко О.О.    розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом   ОСОБА_2  до Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» ,              

       ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2010  року  позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області про визнання відмови Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області у здійсненні перерахунку і виплаті позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком - неправомірною. Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду в Якимівському районі Запорізької області здійснити перерахунок та  виплатити  позивачу підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з   01 січня 2009  року по день розгляду справи в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка виплачена у цей період.

В судове засідання позивач не з’явився та надав клопотання з проханням розглянути справу у його відсутності у зв’язку з похилим віком та станом здоров’я.

Представник  відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області в судове засідання не з`явився,   надав суду письмові заперечення, у відповідності до яких  вважає, що жодних підстав для задоволення позову, однак не заперечує той факт, що позивач має статус «дитини війни» і у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вправі отримувати підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Крім того, зазначає, що відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищена на 30% мінімальної пенсії за віком. Згідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Згідно до Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 24.10.2007 року, реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного Фонду джерел. Бюджет Пенсійного Фонду щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Однак, як зазначає представник відповідача у запереченні, законодавством України не визначено, за рахунок яких коштів та джерел повинно виплачуватися вказане підвищення, та в якому порядку і яким чином обчислювати розмір цих виплат. Таким чином, враховуючи те, що фінансування виплат «Дітям війни» проводиться з Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного Фонду, то дії відповідача щодо відмови нарахування надбавки не можна визнати незаконними.

В зв’язку з тим, що у справі наявні документи, які підтверджують те, що сторони подали до суду заяви, де просили розглянути справу за їх відсутності, на підставі ст.122 ч.3 КАС України суд вважає за потрібне розглядати справу у порядку письмового провадження .    

Розглянувши матеріали справи,  суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджується  його   пенсійним посвідченням та згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Зазначені обставини визнані  сторонами та не підлягають доказуванню відповідно до положень ч. 3 ст. 72 КАС України.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.  

Законом України "Про Державний бюджет на 2009 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до ч.2 ст.54 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно – правовими актами Кабінету Міністрів України.  

Постановою Окружного адміністративного суду м.Київа від 15.06.2009 р. за № 2/385 визнано незаконним п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 р. № 530.

Тобто, за думкою суду при визначенні розміру підвищення вказаної категорії громадян необхідно виходити з положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Так, згідно зі  ст.6 Закону  «Про соціальний захист дітей війни» позивачу повинна виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком»

У відповідності зі ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Разом з цим, відповідно до ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

У відповідності до ст. 100 КАС України пропущення піврічного строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав ( наприклад, справа «Стаббігс та інш. Проти Великобританії» рішення від 22.10.1996р., «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980р.).

Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Суд вважає, що причини пропуску процесуального строку неможливо визнати поважним, оскільки будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси.

   Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинено, тому вимоги позивачки  про здійснення перерахунку з 1 січня 2010 року протягом усього 2010 року підлягають задоволенню частково по день винесення постанови суду, тобто по 04 жовтня  2010 року включно в межах календарного місяця. Стосовно зобов’язання до здійснення відповідачем виплат з 04 жовтня  2010 року протягом усього 2010 року, то в цій частині суд вважає необхідним позивачці відмовити, оскільки не вправі зобов’язувати відповідача вчиняти певні дії в майбутньому.   

Щодо розміру мінімальної пенсії за віком, з якого необхідно рахувати підвищення пенсії дітям війни у розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.  

Так, ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.  

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на взяті державою зобов’язання, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Offise (Case 47/74 van Duyn v. Home Offise), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей  Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що не суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

Посилання відповідача на законодавчу неврегульованість питання щодо механізму виплати доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає хибними виходячи з наступного.  

Статтею 61 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.  

Згідно ч.ч.3, 4 ст.8   КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.    

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.  

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на управління Пенсійного Фонду України у Якимівському  районі, за місцем проживання останнього.  

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.  

    Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.  

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.  

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.       Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.  

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.  

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.  

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.  

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачці  30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.  

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань  перед позивачкою.  

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачці доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.  

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.    

Судом встановлено, що позивачу соціальна грошова допомога у  розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в період часу з   1 січня 2009 року по 31 грудня включно 2009 року   та з 1 січня 2010 року по день розгляду справи у суді   добровільно не нараховувалась і не виплачувалась.  

За таких обставин суд приходить до висновку, що  вимоги позивача законні та обгрунтовані, однак  з урахуванням піврічного строку звернення з адміністративним позовом підлягають задоволенню за період з 01.04.2010 року  по день винесення постанови в межах календарного місяця,  а  в задоволення вимог за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року суд вважає необхідним відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачці надбавки до пенсії  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є протиправними і тому у частині нарахування цієї виплати за зазначений період вимоги позивача підлягають задоволенню.  .  

Керуючись  ст.28, ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", ст. ст 1,3,6 Законом України "Про соціальний захист дітей, ст.54  Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" ,  ст.1 Закону України від 20.10.2009 року № 1646-VI "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" , ст. ст. 9-12, 17, 21, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

    Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» - задовольнити частково.

Визнати відмову Управління Пенсійного Фонду України в Якимівському районі Запорізької області, у здійсненні перерахунку і виплаті  ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 квітня 2010 року по 30 вересня 2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком - неправомірною.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду в Якимівському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 01 квітня 2010 року по 30 вересня 2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка виплачена у цей період.

В іншій частині позовних вимог — відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Якимівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів.

Суддя: