ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

04 жовтня 2010 р.                        м.Вінниця          Справа № 2-а-3535/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни,

при секретарі судового засідання:   Балан Марині Анатоліївні  

за участю:

представника позивача  :  Гайдай Альони Валеріївни

вдповідача:    ОСОБА_2

представника відповідача : ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницької  міжрайонної  державної  інспекції   

до:   Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2  

про: стягнення  заборгованості  перед бюджетом  в  сумі  5090755 грн. 41 коп.  за рахунок  активів платника

 В С Т А Н О В И В:

Вінницька міжрайонна  державна податкова  інспекція звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2   податковий борг  в сумі 5090755 грн. 41 коп. за рахунок його активів.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема,  тим, що відповідачем у повній сумі та своєчасно, у строки визначені законодавством,  несплачена сума узгодженого податкового зобов’язання, що й стало підставою для звернення з позовом до суду.

Представник  позивача у судовому засіданні позовні вимоги   підтримала в повному обсязі просила  їх  задовольнити  з підстав наведених в позовній заяві.

Відповідач та його представник  в судовому  засіданні проти позову заперечили, вказавши, що податковим органом при визначенні податкового зобов'язання не були враховані строки  давності, що  впливає на  суму зобов'язання  заявлену до стягнення в даному позові. Оскільки, сума податкового зобов'язання  заявлена до стягнення  визначена відповідачем  з порушенням строку давності, тому остання є недоведеною, а отже в задоволенні  позову слід відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та  розглянувши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа -підприємець Вінницькою районною державною адміністрацією Вінницької області  06.11.2000 року за №НОМЕР_2, про що свідчить  Свідоцтво про  державну реєстрацію (перереєстрацію) суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (а.с.6) та є платником  податків і з 06.11.2000 року за № 782  перебуває на обліку  в Вінницькій міжрайонній державній податковій інспекції, що вбачається з довідки № 6009 від  26.08.2010 (а.с.7).

Частиною 1 статті 2 Закону України “Про  систему оподаткування” дано визначення, що під податком  і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Пунктом  3  частини 1 статті 9 Закону України “Про  систему оподаткування” встановлено, що платники  податків  і   зборів   (обов'язкових   платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і  зборів  (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Згідно частини  3 цієї ж статті, обов'язок   юридичної  особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Статтею 11 Закону України "Про систему оподаткування" встановлено, що відповідальність за своєчасність сплати податків і зборів і додержання Законів про оподаткування  несуть платники  податків і зборів відповідно до Законів України.

В силу  статей 13, 14 Закону України “Про систему оподаткування” в Україні справляються: загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі); місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

До загальнодержавних, зокрема, належать  податок на додану вартість та податок на доходи фізичних осіб.

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних осіб або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування  та внески  на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків  контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі по тексту Закон № 2181).

Згідно з пункту 1.2 статті 1 Закону № 2181 податкове зобов’язання –це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів  відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3  статті 1  Закону № 2181 визначено поняття  податкового боргу (недоїмки) - це податкове  зобов'язання  (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня,  нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Як  вбачається з матеріалів справи, відповідачу, згідно податкового повідомлення - рішення  № 0000541700/0  від 25 лютого 2009 року, встановлено податковий борг щодо сплати   податку з доходів  фізичних осіб  в сумі 2393161,60 грн.   (а.с. 8).

Окрім того,   за відповідачем рахується борг по податку на додану вартість  в розмірі 2698330 грн. 50 коп., з яких 1798887 грн.  - основне зобов"язання, 899443 грн. 50 коп. - штрафна санкція. Сума зобов"язання  встановлена податковим повідомленням-рішенням №0000551700/0 від 25.02.2009 року (а.с. 8).

Загальна сума податкового зобов"язання згідно зазначених рішень податкового органу становить 5091492,10 грн.

Разом з тим, як вбачається з особової картки платника та підтверджено відповідачем, останнім  здійснено переплату в сумі 736,69 грн., в зв"язку з чим позивачем заявлено до стягнення 5090755,41 грн.

Відповідно до пункту 4.2.1. Закону №2181 якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

З матеріалів справи  вбачається, що відповідачем   податкові повідомлення-рішення № 0000541700/0, №0000551700/0 від 25.02.2009 року оскаржувались в судовому порядку. Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010 року в  адміністративній справі № 2-а-1334/09/0270 підтверджено правомірність  вказаних вище податкових повідомлень-рішень (а.с.107-108).

В силу частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим     рішенням  в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, заперечення представника відповідача судом до уваги не беруться, оскільки правомірність пррийнятих податковим органом рішень вже було предметом розгляду в адміністративній справі.

Відповідно до підпункту  6.2.1 пункту 6.2 статті  6   Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання  в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк (пункт  “а” підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181).

Друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки (пункт “б” підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181).

Виконуючи зазначені норми Закону, позивач надіслав  першу та другу податкові вимоги № 1/1576 та № 2/2045 від 14.06.2010 року та від 19.07.2010 року відповідно, які отримані відповідачем :  19.06.2010 року та  24.07.2010 року (а.с. 13-14).

В матеріалах справи  відсутні докази  з яких вбачалося б, що зазначені податкові вимоги відповідачем оскаржувались, податковим органом не відкликані, а відтак є чинними на час розгляду справи. При цьому сплата податкового боргу в повному обсязі не відбулась.

Відповідальність за несвоєчасність сплати податкових зобов’язань платники податків несуть у відповідності із законодавством України.  Примусове стягнення податкового боргу –передбачена законодавством України процедура погашення податкового боргу платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків.

Згідно підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України № 2181 джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами (підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7  вказаного Закону).

Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість  та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу.

Відповідно до  статтей 11, 71  Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,  а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному,  повному та об‘єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, враховуючи, що позовні вимоги  є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволеню.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94,  158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовльнити повністю.

Стягнути  з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,  ідентифікаційний код НОМЕР_1, інформація  про банківські реквізити: р/р НОМЕР_3 в ПАТКБ "Правекс-Банк", МФО НОМЕР_4) за  рахунок активів заборгованність до бюджету  в сумі 2 698 330,50 грн.  по податку на додану вартість, 2 392 424,91 грн. по  податку з доходів фізичних осіб.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови оформлено:   11.10.10  

Суддя          Воробйова Інна Анатоліївна

04.10.2010