Копія< >
Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
"09" вересня 2010 р. Справа № 2а-989/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Мельникова Р.В.
за участю:
секретаря судового засідання - Вороніної І.О. ,
представника позивача - Пересунько С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Будтехнологія-Н" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення та його скасування,-
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство "Будтехнологія-Н" (далі – позивач, ПП "Будтехнологія-Н") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова (далі – відповідач, ДПІ в Московському районі м.Харкова), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд визнати недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова від 20 січня 2010 року №0000271800/1 про сплату до бюджету податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1130,85грн. та скасувати його.
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що угоди, укладені між ПП "Будтехнологія-Н" та ТОВ Фірмою «ТЦП», були безпідставно визнані відповідачем нікчемними.
Тому позивач вважає неправомірним нарахування відповідачем ПП "Будтехнологія-Н" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1130,85грн., в т.ч. за основним платежем – 753,90грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 376,95грн., про що було складено податкове повідомлення - рішення від 20 січня 2010 року №0000271800/1.
09.04.2010 відповідачем було подано до суду заперечення проти позову (а.с.47-48). Відповідач вважає, що податкове повідомлення - рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова від 20 січня 2010 року №0000271800/1 прийняте відповідно до вимог чинного законодавства. У зв’язку з цим вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у запереченнях.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, встановив наступне.
Державною податковою інспекцією у Московському районі м.Харкова 02.12.2009 було проведено невиїзну документальну перевірку ПП "Будтехнологія-Н" з питань правових відносин ТОВ «Промсервіс-торг», за результатами якої складено акт №7096/18/32336054 від 02.12.2009 (далі – акт про результати перевірки) (а.с.20-29).
В акті про результати перевірки зазначено, що ПП "Будтехнологія-Н" було придбано товар у ТОВ „Промсервіс-торг". Попереднім постачальником продукції ТОВ „Промсервіс-торг" є ТОВ фірма "ТЦП". У свою чергу попереднім постачальником продукції ТОВ фірмі "ТЦП" було ПП "Вівальді".
Зі змісту акта №7096/18/32336054 від 02.12.2009 вбачається, що проведеними податковими органами перевірками вказаних суб’єктів господарювання встановлено, що договори, укладені по «ланцюгу» між цими підприємствами, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.
Відповідач вважає, що ПП „Будтехнологія-Н" діяло без належної обачності і йому мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан ТОВ „Промсервіс-торг", умови ведення цим підприємством господарської діяльності та порушення, які ним допускались. Таким чином діяльність ПП„Будтехнологія-Н" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди.
Таким чином, як зазначено в акті про результати перевірки, згідно з наданими документами перевіркою встановлено, що в порушення п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" ПП „Будтехнологія-Н" включено до податкового зобов'язання сума ПДВ 912,67грн. згідно податкової накладної №0906003 від 09.06.2008року. Але згідно з листом-поясненням ДПІ у Жовтневому р-ні м.Харкова від 13.11.2009р. №6525/4/18-021 (вх.ДПІ 4047/7 від 17.11.2009р.) в акті перевірки №1757/18-011/34954542 від 26.10.2009р., з питань правових відносин ТОВ "Промсервіс-торг" (код 34954542) з ТОВ Фірма "ТЦП" (код 30361767), відображені взаємовідносини між СГД постачальниками по ланцюгу придбання товару (підшипники). ТОВ "Промсервіс-торг" (код 34954542) отримав підшипники від ТОВ Фірма "ТЦП" (код 30361767) по податковій накладній №096-0006 від 09.06.2008р., на суму 163161,96грн., у тому числі ПДВ 27193,66грн., та частково реалізував підшипники ТОВ ПП "Будтехнологія-Н" (код 32336054) по податковій накладній №0906003 від 09.06.2008р., на суму 4523,42грн., у тому числі ПДВ 753,90грн., (товар придбаний у ПП Вівальді код 32871564), загальна сума вищевказаної податкової накладної 5476,01грн., в тому числі ПДВ 912,67грн. Тому в порушення п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" ПП „Будтехнологія-Н" включено до податкового зобов'язання сума ПДВ 753,90грн.
У висновку акту про результати перевірки зазначено, що у зв'язку з тим, що угоди укладені ТОВ Фірма "ТЦП" з замовниками та постачальниками, у тому числі з ТОВ "Промсервіс-торг", є нікчемними, відсутній об'єкт, який підпадає під визначення ст.З, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Дані наведені у деклараціях з податку на додану вартість про обсяги продажу і придбання, тобто відомості, наведені у деклараціях з ПДВ про податкове зобов'язання та податковий кредит - не є дійсними.
В порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 та п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та положень Порядку заповнення податкової накладної, що затверджено наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 р. (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством ПП "Будтехнологія-Н" завищено суму податкового кредиту у сумі 753,90грн. Дані порушення призвели до заниження суми ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету за результатами роботи підприємства за червень 2008 р. у сумі 753,90грн.
На підставі акту про результати перевірки №7096/18/32336054 від 02.12.2009 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2009 №0000271800/0 (а.с.7), яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1130,85грн., у т.ч. 753,90грн. - за основним платежем та 376,95грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
ПП "Будтехнологія-Н" було подано до ДПІ у Московському районі м.Харкова заперечення на акт перевірки №7096/18/32336054 від 02.12.2009 (а.с.31) та скаргу на податкове повідомлення-рішення від 18.12.2009 №0000271800/0 (а.с.32).
Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 15.01.2010 №137/10/25-012 (а.с.33-36) залишено без змін зазначене податкове повідомлення-рішення, а скаргу – без задоволення.
ДПІ у Московському районі м.Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2010 №0000271800/1 (а.с.6), яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1130,85грн., у т.ч. 753,90грн. - за основним платежем та 376,95грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Судом встановлено, що відповідно до договору поставки №09/01-001 від 09.01.2008року, укладеного між ПП "Будтехнологія-Н" та ТОВ "ПРОМСЕРВІС-ТОРГ", (а.с.8) у червні 2008 року позивач придбав підшипники на загальну суму 5476,01грн., в тому числі податок на додану вартість – 912,67грн. На вказані поставки позивач отримав видаткову накладну №0906006 від 09.06.2008 (а.с.10) та податкову накладну №0906003 від 09.06.2008 (а.с.9). Із копії податкової накладної №0906003 від 09.06.2008, яка підтверджує обґрунтованість віднесення до складу податкового кредиту 912,67грн. податку на додану вартість, вбачається, що вона оформлена належним чином відповідно до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Будь-яких зауважень з приводу неналежного заповнення податкової накладної з боку відповідача ні у акті перевірки, ні у судовому засіданні не зроблено.
Розрахунки між ПП "Будтехнологія-Н" та ТОВ "ПРОМСЕРВІС-ТОРГ" проведено на повну суму поставки - 5476,01грн., на підтвердження чого до суду було подано копію виписки з рахунку позивача у Приватбанку (а.с.11).
Придбані товарно-матеріальні цінності за зазначеним договорами зберігались позивачем на складах та були використані у господарській діяльності, що підтверджується копіями звітів про переміщення номенклатури на складах, накладних на внутрішнє переміщення, заявок на придбання ТМЦ, інвентаризаційного опису (а.с.51-60, 67-77) та актів на списання ТМЦ (а.с.15-19).
Суд зазначає, що актом про результати перевірки позивача не встановлено відсутність поставок товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про необґрунтованість тверджень відповідача щодо безтоварності здійснених операції, оскільки це спростовуються належними доказами, про що було вказано раніше.
Судом встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суму у розмірі 912,67грн., що підтверджується податковою накладною №0906003 від 09.06.2008, отриманою ПП «Будтехнологія-Н» від ТОВ «ПРОМСЕРВІС-ТОРГ», про що зазначено в акті перевірки.
Згідно з п.п7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.
Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Суд звертає увагу, що відповідно до норм Закону України "Про систему оподаткування" за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (ст.9) та не визначено права (ст.10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину.
Щодо посилань відповідача на наявність у ланцюгу постачання товарів ПП «Вівальді» (код 32871564), з яким безпосередньо у позивача господарських відносин не було, та визнанням нікчемним договору №02/06/08-1 від 02.06.2008, укладеного між ПП «Вівальді» та ТОВ «ТЦП» (код 30361767), суд зазначає наступне.
Вказані посилання не можуть бути враховані, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не пов'язує право платника податків на включення суми сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту з правильністю відображення зобов'язань зі сплати податку на додану вартість та фактичною сплатою податку постачальником товару, а тим більше - контрагентом такого постачальника.
З урахуванням викладеного суд вважає, що виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.
Враховуючи викладене, безпідставним вважається висновок відповідача про порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 та п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Щодо висновків акта про результати перевірки про нікчемність правочинів суд зазначає наступне.
Як випливає зі змісту акта про результати перевірки, висновок Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова, зроблений на підставі ч.2 ст.215, ст.216 ЦК України про порушення позивачем за правочином, укладеним з ПП «ПРОМСЕРВІС-ТОРГ», ст.ст.203, 228 ЦК України було зроблено з огляду на те, що ПП «ПРОМСЕРВІС-ТОРГ» придбало товар в результаті нікчемного правочину і в подальшому отриману продукцію реалізовано позивачу.
Суд, беручи до уваги фактичні обставини справи та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова помилковим та безпідставним.
Частинами 1 та 5 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Статтею 207 ГК України встановлено: господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст.71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.
Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.
Згідно з приписами ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Суд зазначає, що позивач та ТОВ «ПРОМСЕРВІС-ТОРГ» належним чином оформили договірні правовідносини, на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.
З наданих до суду документів встановлено, що позивач в подальшому використав у своїй господарській діяльності придбаний у ТОВ «ПРОМСЕРВІС-ТОРГ» товар.
Крім того, товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМСЕРВІС-ТОРГ» у цей же період було придбано підшипники у декількох продавців, що підтверджується копіями договорів з ТОВ «Карника» від 09.01.2008 №50, з ТОВ «Автопромпідшипник» від 07.03.2008 №415 (а.с.108, 110).
В акті про результати перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що позивачу було відомо про порушення ТОВ «ПРОМСЕРВІС-ТОРГ» вимог податкового законодавства. Отже, будь-які умисні дії позивача, а також посадових осіб юридичної особи стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину відсутні.
Також суд зазначає, що відповідачем ні в акті про результати перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договору, укладеного між позивачем та ТОВ «ПРОМСЕРВІС-ТОРГ», актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншою законодавства, затверджених Наказом ДПА України №327 від 10 серпня 2005р., не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.
За таких обставин суд не може погодитися з висновком відповідача, викладеним у акті про результати перевірки №7096/18/32336054 від 02.12.2009, відносно нікчемності укладеного спірного правочину, оскільки в силу ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, суд також дійшов висновку, що на порушення наведених норм права в акті про результати перевірки визначено нікчемним правочин, вчинений між позивачем та ТОВ «ПРОМСЕРВІС-ТОРГ».
Таким чином, визначення податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Московському районі м.Харкова від 20.01.2010 №0000271800/1 приватному підприємству «Будтехнологія-Н» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1130,85грн., у т.ч. 753,90грн. - за основним платежем та 376,95грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями є безпідставним.
З урахуванням вищевикладених обставин суд вважає, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
На розподілі судових витрат позивач не наполягав.
Керуючись ст.ст.160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов приватного підприємства "Будтехнологія-Н" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення та його скасування - задовольнити у повному обсязі.
Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова від 20 січня 2010 року №0000271800/1 про сплату до бюджету податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1130,85грн. та скасувати його.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб’єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанову складено 14 вересня 2010 року.
Суддя (підпис)< > Р.В. Мельников
З оригіналом згідно. Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи.< >
Суддя< > Р.В. Мельников< >