ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.09.10

       об 10 год. 42 хв.

каб. № 3Справа №2а-1996/10/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

судді Єфременко О.О.,

при секретарі Авчиян К.Е.

за участю представників:

позивача –ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в м.Севастополі;

                    ОСОБА_2, довіреність б/н від 25.05.2010;

відповідач –не з’явився, Відділ у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Нахімовського РВ УМВС України в м. Севастополі,

                  ОСОБА_3, посвідчення № НОМЕР_2 від 04.01.2008, Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі;

третя особа –не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4  

до Відділу у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Нахімовського РВ УМВС України в м. Севастополі, Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5

про визнання  дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії,

суть  спору:

ОСОБА_1, ОСОБА_4 звернулися до суду з адміністративним позовом до Відділу у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Нахімовського РВ УМВС України в м.Севастополі про визнання дій незаконними та зобов’язання усунути порушення права позивачів шляхом зняття ОСОБА_5 з реєстраційного обліку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що поновлення ОСОБА_5 на реєстраційному обліку здійснювалось у супереч вимогам діючого законодавства, оскільки Відділом у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Нахімовського РВ УМВС України в м.Севастополі був порушений встановлений порядок реєстрації, що виразилося у відсутності заяви ОСОБА_5 як підстави для реєстрації останнього за адресою АДРЕСА_1.

Ухвалою від 08.07.2010 відкрито провадження в адміністративній справі.

Цією же ухвалою до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучений ОСОБА_5, оскільки рішення у справі може вплинути на його права, свободи, інтереси або обов’язки.

Ухвалою від 08.07.2010 закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою від 01.09.2010 в порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України судом до участі у справі як другий відповідач залучено Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі, оскільки Відділ у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Нахімовського РВ УМВС України в м.Севастополі є його структурним підрозділом.

Цією же ухвалою в порядку пункту 4 частини другої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справі зупинено.

Ухвалою від 28.09.2010, оскільки обставини, по яких було зупинено провадження по справі відпали, провадження у справі поновлено.

Представник відповідача, Відділ у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Нахімовського РВ УМВС України в м.Севастополі, в судове засідання не з’явився, до початку судового розгляду надав клопотання про розгляд справи за їх відсутності, вирішення справи залишив на розсуд суду.

Оскільки частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, суд визнав за можливим заявлене клопотання відповідача задовольнити, розглянути справу за її відсутністю за наявними в ній матеріалами.

Третя особа в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та місце судового розгляду був повідомлений у порядку статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, положеннями якої передбачено, що якщо зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача, третіх осіб, свідків невідоме, суд може здійснити їх виклик через засоби масової інформації за останнім відомим місцем їхнього проживання (перебування) на території України. Виклик публікується в друкованому засобі масової інформації не пізніше ніж за сім днів до дати призначеного судового розгляду справи.

Позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просять їх задовольнити.

Представник другого відповідача, Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі, проти заявлених позовних вимог заперечував, вважає їх необґрунтованими.

Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін роз’яснені процесуальні права і обов’язки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд –

встановив

17.08.2006 між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого   ОСОБА_6 передала, а  ОСОБА_4 та ОСОБА_7 прийняли у спільну часткову власність (1/3 та 2/3 частки відповідно) цілу квартиру за адресою АДРЕСА_2.

Відповідно до пункту 6 цього договору продавець засвідчив, що, зокрема, від покупців не приховано обставин, які мають істотне значення для цього договору, обтяжень, а також будь-яких прав у третіх осіб щодо квартири немає, на момент укладення цього договору, будь-яких осіб, зареєстрованих в квартирі, немає (а.с.7).

05.09.2008 між ОСОБА_7  та ОСОБА_1 укладений договір дарування, відповідно до умов якого ОСОБА_7 подарував ОСОБА_1 2/3 частки квартири за адресою АДРЕСА_2 (а.с.8).

Листом за вих. № 281 від 02.07.2009 ДКП «Ремонтно-експлуатаційне підприємство №10»повідомило позивача, що ОСОБА_5 з 10.10.2008 був поновлений у реєстрації за адресою АДРЕСА_2, оскільки судове рішення, на підставі якого він був знятий із реєстрації було скасовано судом апеляційної інстанції (а.с.9).

В ході судового розгляду на запит суду, з метою забезпечення правильного  вирішення адміністративного спору Нахімовський районний суд м.Севастополя надав копії рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 18.04.2006, ухвалу Апеляційного суду м.Севастополя від 28.04.2006, ухвалу Нахімовського районного суду м.Севастополя  16.04.2008 у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, провівши оцінку представленим доказам, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 18.04.2006 ОСОБА_5 визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_3. Відділ у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Нахімовського РВ УМВС України в м.Севастополі був зобов’язаний зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_5.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_5 належать достатні правові підстави щодо проживання на вказаної житлової площі, але він без поважних причин на неї не мешкає більш шести місяців, чим не реалізує свого права на житлову площу (а.с.25).

Ухвалою Апеляційного суду м.Севастополя від 28.09.2006 рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 18.04.2006 скасовано, справа направлена до суду першої інстанції для розгляду по суті позовних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що 21.02.2001 Севастопольською міською державною адміністрацією ОСОБА_9 на сім’ю з трьох чоловік було видано ордер на заняття двокімнатної квартири АДРЕСА_4. ОСОБА_5 (чоловік позивачки) станом на квітень 2006 року був зареєстрований за даною адресою. Проте, як вбачається з довідки Могілів-Подільській виправної колонії УДДПВП України у Вінницький області № 114, ОСОБА_5 з 15.11.2005 відбуває покарання в Могілів-Подільській ВК № 114, оскільки вироком Апеляційного суду м.Севастополя від  06.06.2002 його було засуджено до позбавлення волі строком на 13 років (а.с.26).

Згідно пункту 1 статті 319 Цивільного процесуального кодексу України  рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Ухвалою Нахімовського районного суду м.Севастополя від 16.04.2008 позовна заява ОСОБА_8 залишена без розгляду відповідно до пункту 3 статті 207 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання.

Ухвала Нахімовського районного суду м.Севастополя від 16.04.2008 набрала законної сили 22.04.2008, про що зроблена відповідна відмітка на ухвалі суду (а.с.27).

Статтею 405 Цивільного кодексу України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно положень статті 71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках, зокрема, взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї. Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім'ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до звільнення таких осіб з-під варти або до відбуття ними покарання. У випадках, передбачених пунктами 1 - 7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

З матеріалів справи вбачається, що обставина відбування ОСОБА_5 з 15.11.2005 покарання в Могілів-Подільській ВК № 114 встановлена в ухвалі Апеляційного суду м.Севастополя від 28.08.2006.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, відповідно до положень статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Оскільки остаточного рішення суду про визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житловим приміщенням прийнято не було, суд вважає правомірним дії Відділу у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Нахімовського РВ УМВС України в м.Севастополі щодо поновлення його у реєстрації за адресою АДРЕСА_5.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 04 жовтня 2010 року о 17-00.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                              < підпис >                                        О.О. Єфременко