ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
29.09.10
об 09 год. 37 хв.
каб. № 3Справа №2а-1953/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
судді Єфременко О.О.,
при секретарі Авчиян К.Е.
за участю представників:
позивача –Никифоров Ілля Миколайович, довіреність б/н від 23.11.2009;
відповідача –Балдига Тетяна Іванівна, довіреність № 98/08 від 10.01.2009;
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Ларанд ЛТД”
до Севастопольського міського центру зайнятості
про визнання недійсним та скасування припису,
суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Ларанд ЛТД” (далі –ТОВ “ВКФ “Ларанд ЛТД”) звернулося до суду з адміністративним позовом до Інспекції з контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення Севастопольського міського центру зайнятості про визнання недійсним та скасування припису по акту перевірки № 67 від 16.04.2010.
Позовні вимоги мотивовані тим, що праця іноземного громадянина використовувалась на умовах трудової угоди не без отримання дозволу на використання праці іноземця. Позивач наголошує, що лише мало місце використання праці іноземця на інших умовах, ніж передбачено у дозволі.
Ухвалою від 06.07.2010 відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою від 06.07.2010 закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.
Ухвалою від 15.07.2010 в порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України замінений первинний відповідач - Інспекція з контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення Севастопольського міського центру зайнятості на належного відповідача - Севастопольський міський центр зайнятості, оскільки Інспекція є структурним підрозділом Севастопольського міського центру зайнятості.
Ухвалою від 15.07.2010 в порядку пункту 4 частини другої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, за клопотанням сторін, провадження у адміністративній справі зупинено до 08.09.2010.
Ухвалою від 08.09.2010, оскільки обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі відпали, провадження у справі поновлено.
В ході судового розгляду позивач в порядку статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся з заявою про уточнення предмету адміністративного позову, просить визнати протиправним та скасувати акт перевірки № 67 від 16.04.2010 в частині припису по перерахування штрафу у розмірі 17680,00 грн. за використання праці іноземного громадянина на умовах трудової угоди без дозволу Севастопольського міського центру зайнятості (а.с.33).
Оскільки доповнення підстав адміністративного позову є правом позивача і не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, суд визнав можливим заявлене клопотання задовольнити.
В ході судового розгляду представник позивача на позовних вимогах наполягав.
В ході судового розгляду позивачем надано письмове клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили постанови окружного адміністративного суду м.Севастополя у справі № 2а-1728/10/2770 за позовом прокурора Гагарінського району м.Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольського міського центру зайнятості до ТОВ “ВКФ “Ларанд ЛТД” про стягнення заборгованості.
Але в ході судового засідання, яке відбулося 15.07.2010, представник відповідача на заявленому клопотанні не наполягала.
Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченні за вих.№3014 від 15.07.2010, вважає, що зазначений акт винесений правомірно, оскільки ТОВ “ВКФ “Ларанд ЛТД” порушено частина друга статті 8 Закону України «Про зайнятість населення»№ 803-XII від 01.03.1991 (далі –Закон № 803), що виразилося у використанні праці громадянки РФ ОСОБА_3 на посаді старшого адміністратора за суміщенням без дозволу державної служби зайнятості (а.с.28-29).
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 08.09.2010 по 23.09.2010, з 23.09.2010 по 29.09.2010, з 23.10.2009 по 26.10.2009.
Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін роз’яснені процесуальні права і обов’язки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд -
встановив
ТОВ “ВКФ “Ларанд ЛТД” зареєстровано в Севастопольському міському центрі зайнятості як платник страхових внесків в Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, реєстраційний номер 270110067.
Севастопольським міським центром зайнятості проведена планова перевірка дотримання ТОВ “ВКФ “Ларанд ЛТД” законодавства про зайнятість населення, яким отримано дозвіл на використання праці громадянки РФ ОСОБА_3 на посаді вихователя.
За результатами проведеної перевірки складений акт № 167 від 24.06.2009 (а.с.7-9).
Проведеною перевіркою виявлені порушення частини другої статті 8 Закону № 803, що виразилося у використанні праці громадянки РФ ОСОБА_3 на посаді старшого адміністратора без дозволу державної служби зайнятості.
Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону № 803, у разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Порядок накладення штрафу визначається центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Отже, позивач повинен сплатити суму застосованих штрафних санкцій у розмірі 17680,00 грн., яка складає двадцятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
Статтею 2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»№ 1646-VI від 20.10.2009, з 1 квітня 2010 року розмір мінімальної заробітної плати складає 884 гривень.
Відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, провівши оцінку представленим доказам, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 8 Закону № 803 передбачено, що роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Порядок видачі, продовження терміну дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства визначається Кабінетом Міністрів України, що передбачено частиною третьою статті 8 Закону № 803.
З матеріалів справи вбачається, що 14.05.2008, відповідно до вимог Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 322 від 08.04.2009 (далі –Порядок), ТОВ “ВКФ “Ларанд ЛТД” отримано дозвіл №29/08 на використання праці громадянки РФ ОСОБА_3 на посаді вихователя (а.с.10).
Наказом № 49-к від 15.05.2008 ОСОБА_3 прийнята на посаду вихователя ДОЛ «Кастрополь»з 15.05.2008 (а.с.15).
Наказом № 52-к від 30.05.2008 ОСОБА_3 дозволено суміщення 0,5 ставки посади старшого адміністратора ДОЛ «Кастрополь»з 01.06.2008 (а.с.16).
В ході судового розгляду представником позивача наданий наказ від 31.08.2008 про скасування раніше дозволеного суміщення з 01.09.2009 (а.с.17).
Проте, суд оцінює критично зазначений наказ як письмовий доказ, оскільки відсутній реєстраційний номер наказу та відомості про ознайомлення ОСОБА_3 з цим наказом.
Крім того, як вбачається із довідки про доходи від 16.04.2010, наданої ТОВ “ВКФ “Ларанд ЛТД”, ОСОБА_3 займає посаду «вихователь/старший адміністратор», її загальна сума доходу за період з 01.01.2010 по 31.03.2010 складає 2607,00 грн.
Поряд з цим, особиста картка містить відомості про призначення ОСОБА_3 з 15.05.2008 на посаду вихователя, з 01.06.2008 на посаду старшого адміністратора на 0,5 ставки (а.с. 12).
Таким чином, факт використання праці ОСОБА_3 на посаді старшого адміністратора підтверджується матеріалами справи та сторонами не спростований.
Відповідно до положень пункту 2 Порядку дозвіл на використання праці іноземця та особи без громадянства, що надає право роботодавцю тимчасово використовувати працю іноземця на конкретному робочому місці або певній посаді, видається роботодавцю у разі відсутності в країні (регіоні) працівників, спроможних виконувати відповідні роботи, або наявності достатніх обґрунтувань доцільності використання праці іноземця, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Дозвіл на використання праці іноземця видається роботодавцю Державним центром зайнятості або за його дорученням центром зайнятості Автономної Республіки Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами зайнятості. Дозвіл на використання праці іноземця видається роботодавцю Державним центром зайнятості або за його дорученням центром зайнятості Автономної Республіки Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами зайнятості. Дозвіл на використання праці іноземця видається роботодавцю, що зареєстрований у центрі зайнятості як платник страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та не має заборгованості перед ним.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача на те, що Порядок не передбачає можливості надання другого дозволу на працевлаштування одного і того ж іноземця на різних посадах в період дії попереднього дозволу, виходячи з наступного.
З аналізу положень Порядку дійсно не вбачається норми, яка прямо встановлює можливості оформлення та видачі двох (або більше) дозволів на працевлаштування для одного іноземного громадянина на різних посадах. Проте, також відсутня норма, яка прямо або опосередковано забороняє видачу іноземцю декількох дозволі на працевлаштування.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується та зобов’язує державу створювати умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.
Із статті 8 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»вбачається, що попри встановлення певних обмежень в реалізації іноземцями своїх трудових прав Закон не містить обмежень щодо кількості дозволів на працевлаштування, які можуть бути оформлені у зв’язку з працею одного й того ж іноземного громадянина.
Проте, судом встановлено, що позивач взагалі не звертався до Севастопольського міського центру зайнятості для отримання дозволу на працевлаштування громадянки РФ ОСОБА_3 на посаді старшого адміністратора в період дії дозволу № 29/08 від 14.05.2008 на працевлаштування на посаді вихователя із наданням документів, передбачених пунктом 5 Положення.
Разом з тим, судом встановлено, що штрафна санкція у розмірі 17680,00 грн. застосована Севастопольським міським центром зайнятості до ТОВ “ВКФ “Ларанд ЛТД” за використання праці громадянки РФ ОСОБА_3 без відповідного дозволу саме на посаді старшого адміністратора.
Згідно пункту 16 Порядку дозвіл на використання праці іноземця анулюється у разі, зокрема, встановлення факту використання праці іноземця на інших умовах, ніж ті, що зазначені у дозволі на використання праці іноземця, або іншим роботодавцем.
Наказом Севастопольського міського центру зайнятості № 109 від 27.04.2010 за використання праці іноземця на інших умовах, ніж ті, що зазначені у дозволі на використання праці іноземця, анулюваний дозвіл ТОВ “ВКФ “Ларанд ЛТД” на працевлаштування громадянки РФ ОСОБА_3 на посаді вихователя (а.с.51).
Наказом ТОВ “ВКФ “Ларанд ЛТД” № 43-к від 05.05.2010 ОСОБА_3 звільнена з посади вихователя відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (за згодою сторін).
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що ТОВ «Ларанд ЛТД»порушені норми статті 8 Закону № 803. При цьому, Акт перевірки дотримання законодавства про зайнятість населення № 67 від 16.04.2010 Севастопольського міського центру зайнятості прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України, підстав для визнання його незаконним та скасування не вбачається.
Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 04 жовтня 2010 року о 17-00.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п о с т а н о в и в:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя < підпис > О.О. Єфременко