Копія                              Справа № 2-5853/10

РІШЕННЯ

                           І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И              

09 серпня 2010 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді                                       - Таргоній Д.О.

при секретарі                                                             - Фоменко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної  у м. Києві ради, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, про визнання дій неправомірними та стягнення недоплачених коштів на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів та просить постановити рішення, яким визнати протиправними дії відповідачів щодо нарахування та виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з порушенням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язати відповідачів провести йому перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської кататсрофи, передбаченої ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007, 2008, 2009 рокив сумі 7 667,50 грн. з урахуванням проведених виплат; зобов’язати відповідачів призначити (встановити) йому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІ групи інвалідності), щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог вказаного Закону.

В обґрунтування позову зазначав, що є інвалідом ІІ групи, являється ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС та має посвідчення першої категорії.

Позивач посилається на те, що з 2007 року йому виплачується щорічна допомога на оздоровлення в меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В зв’язку з даною обставиною він звертався до Управління праці та соціального захисту з заявою щодо проведення перерахунку розміру нарахованої йому щорічної допомоги на оздоровлення, однак йому було відмовлено з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.

У судовому засіданні позивач підтримав позов з підстав викладених в позовній заяві та просив його задовольнити, оскільки вважає неправомірною відмову відповідачів у здійсненні перерахунку щорічної допомоги.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з`явився, у запереченнях на позов вказав, що позов не визнає, оскільки ст. 62  Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» регламентує, що порядок застосування цього Закону визначається Кабінетом Міністрів України. Ті суми, які виплачувалися позивачу щорічно на оздоровлення були передбачені постановою Кабінету Міністрів України №  562 від 12.07.2005 року. Той факт, що рішенням Конституційного Суду України положення п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію абзаців 2-7,ч.4 та ч.7 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не є підставою для задоволення позову, оскільки закон зворотної діє не має.

Представник відповідача 2 також в судове засідання не з’явився, направив на адресу суду письмові заперечення, в яких зазначив, що Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органом найнижчої ланки у системі органів виконавчої влади, то враховуючи вимоги законодавства, порядок організації державної власди в країні, бюджетні призначення на поточний рік, Центр позбавлений можливості на даний час здійснювати виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за відповідні роки, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові заперечення відповідачів, матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії та являється інвалідом ІІ групи, а тому на нього повністю розповсюджуються норми, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».   .

Відповідач виплачував позивачу щорічну допомогу на оздоровлення як інваліду 2 групи у розмірах встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року за якою сума допомоги складала 120 грн., що вбачається з листа управління праці від 17.06.2010 року (а.с.13).

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 ст. 8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України.    

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам 2 групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.    

Посилання відповідачів на постанову Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” є неправомірними, оскільки у випадку виникнення колізії між нормами підзаконного нормативного акту та нормами закону застосуванню підлягають положення останнього, в даному випадку відповідачі повинні були  керуватися  ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Пунктом 30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 48 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було зупинено.    

Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» було внесено зміни до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».      

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема, пункту 30 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».    

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008року № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України п. 28 розділу П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007року, яким внесено зміни до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

 Згідно з положеннями ч.4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності  правового акта  закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України,   суд застосовує  акт законодавства, який має вищу юридичну силу. У зв’язку з цим, при визначенні розміру допомоги на оздоровлення позивачеві підлягають застосуванню саме ст.  48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова  Кабінету Міністрів України від 12.07.2005року № 562, на яку посилаються відповідачі в своїх запереченнях  і яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.        

Згідно ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік»  розмір мінімальної заробітної плати значно перевищує розмір виплати відповідачами щорічної допомоги на оздоровлення, а тому виплата позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 120 грн. не відповідає чинному законодавству.        

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.  

Статтею 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових  осіб.    

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.    

Відповідачі не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обгрунтування правомірності своїх дій.  

На момент звернення позивача до суду, перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення  відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачами не здійснено.  

При цьому не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо виплати недоплаченої допомоги у конкретних сумах, оскільки суд не є органом, який має повноваження щодо нарахування та встановлення розміру даної допомоги.  

Вимога позивача зобов’язати відповідачів призначити йому відповідно до Закону «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», задоволенню не підлягає як безпідставна, оскільки право позивача на дані виплати встановлено та гарантовано законом і здійснюється у встановленому законом порядку, а відповідно до ст.ст.1, 3 ЦПК України судом здійснюється захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод та інтересів, що виключає їх захист на майбутнє.    

 Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відповідно до задоволених вимог у розмірі 37,00 грн.  

Перевіривши правильність застосування норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку про те, що відповідачами здійснено нарахування щорічної допомоги на оздоровлення всупереч вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.  

Керуючись ст. 19, 22, 46, 64 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року N 10-рп/2008, ст.ст. 16, 257, 267 ЦК України, ст.ст. 3, 8, 57 – 60, 79, 81, 84, 88, 209, 212, 213, 215, 223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві ради, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2007- 2009 роки ОСОБА_1, як учаснику ЧАЕС 1-ї категорії, інваліду 2-ї групи з порушенням вимог до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

 Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві ради, Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат  відповідно нарахувати та виплатити  ОСОБА_1 недоплачену щорічну одноразову  допомогу на оздоровлення за 2007 - 2009 роки, як учаснику ЧАЕС  1-ї категорії, інваліду 2-ї групи відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за виключенням виплат проведених у відповідні роки.  

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві ради, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_1 солідарно судові витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді у розмірі 37,00 грн.  

В іншій частині позову відмовити.  

Судові витрати віднести за рахунок держави.  

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через  Оболонський районний суд  м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів після його проголошення.

    Суддя     :     (підпис)

З ОРИГІНАЛРМ ЗГІДНО,

СУДДЯ:                         Таргоній Д.О.

        СЕКРЕТАР:                         Фоменко О.С.