Копія
Справа № 2-2847/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2010 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого – судді – Таргоній Д.О.,
при секретарі – Фоменко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсним кредитного договору, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом та просить винести рішення, яким визнати недійсним кредитний договір № 06/1739К-02-07 від 03.09.2007 року, укладений між нею та відповідачем; застосувати наслідки недійсності основного зобов’язання та визнати, що станом на 15.02.2010 року ОСОБА_1 сплатила ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором 2 894,47 грн. – тіла кредиту; 7 655,33 грн. – відсотків за користування кредитом, а залишок для повернення банку становить – 37 425,20 копійок; зобов’язати відповідача прийняти у позивача суму в розмірі 37 425,20 грн. з розстрочкою платежів на 60 місяців, за таких умов, що місячний платіж становитиме 624,00 грн. з можливістю дострокового повернення всієї суми; визнати недійсними договір застави та поруки, укладені в забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором; зобов’язати банк визначити суму кредиту в національній валюті України.
В обгрунтування позовних вимог посилається на наступні обставини.
03.09.2007 року між нею та ПАТ «Універсал Банк» був укладений кредитний договір № 06/1739К-02-07, згідно умов якого відповідач надав їй кредит в сумі 9500,00 доларів США для поточних потреб, а саме: будівництва індивідуального житлового будинку в м. Березані Київської області. В той же день, з метою забезпечення виконання нею зобов’язань за кредитним договором, був також укладений договір застави нерухомого майна – земельної ділянки, що знаходиться у АДРЕСА_1
Вона, позивачка, вважає, кредитний договір є незаконним, несправедливим, таким, що містить дискримінаційні положення та порушує її права, як споживача, укладеним внаслідок обману, у зв’язку з чим має бути визнаний судом недійсним.
Так, на її думку, відповідач не мав права надавати їй кредит в іноземній валюті для його використання з метою проведення розрахунків між резидентами України на території України без індивідуальної ліцензії НБУ.
Крім того, в порушення вимог ЗУ «Про захист прав споживачів», відповідач до укладання кредитного договору не повідомив її про усі істотні умови кредитування.
Вважає також незаконним підвищення відсоткової ставки за кредитним договором, у зв’язку з неповідомленням її про таку обставину.
В судовому засіданні позивачка підтримала в повному обсязі позовні вимоги, а також обставини, якими вони обгрунтовуються.
Представник відповідача проти позову заперечував, вважає його необгрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.
Третя особа – ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України, суд визнав можливим розглянути справу у відсутності третьої особи.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.
Так, судом встановлено, що 03.09.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником усіх прав та обов’язків якого на даний час є ПАТ «УніверсалБанк», та Позивачем був укладений кредитний договір № 06/1739К-02-07, за умовами якого банк надав позивачу кредит в розмірі 9500,00 доларів США, терміном на 240 місяців, визначивши дату погашення кредиту – 02.09.2027 року, з процентною ставкою – 13,45 %.(а.с. 9-11)
З метою забезпечення виконання зобов`язань по вказаному кредитному договору 06.09.2007 року між сторонами укладено договір іпотеки, згідно з яким позивачка передала в іпотеку банку земельну ділянку, що знаходиться у АДРЕСА_1 (а.с. 12-14).
Крім того, в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_2.А. був укладений договір поруки (а.с.15).
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про особу, місцезнаходження кредитодавця та всі умови кредитування.
З копії заяви на отримання кредиту, підписаної позивачкою 29.08.2007 року, вбачається, що вона була ознайомлена з умовами надання кредиту, особою та місцезнаходженням кредитодавця, про що поставила особисто свій підпис.(а.с. 32)
Таким чином,є необгрунтованими посилання позивача на те, що вона не була ознайомлена з умовами кредитування до укладення договору.
Суд вважає посилання позивачки на невідповідність умов кредитного договору щодо видачі кредиту в іноземній валюті вимогам чинного законодавтсва України необгрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 3 ст. 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
У своїй діяльності банки керуються Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Статтею 49 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що кредитними операціями є операції, серед іншого, зазначені в п. 3 ч. 1 ст. 47 вказаного Закону.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі операції, як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Таким чином, операції з розміщення коштів є кредитними операціями, які можуть здійснюватись на підставі банківської ліцензії.
Статтею 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» також визначено, що під коштами розуміється: гроші в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
При цьому, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати операції з валютними цінностіми.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», валютними цінностями є валюта України, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в валюті України, іноземна валюта, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті, банківські метали.
Валютними операціями є, серед іншого, операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком оепрацій, що здійснюються між резидентами у валюті України.
Таким чином, видача кредиту в іноземній валюті є одночасно кредитною та валютною операцією, оскільки пов’язана з переходом до позичальника права власності на іноземну валюту.
Відповідно до п. 2.1 Постанови правління НБУ № 275 від 17.07.2001 року «Про затвердження положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції, зокрема, як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик.
Пунктом 2.3 Постанови правління НБУ № 275 від 17.07.2001 року «Про затвердження положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій» передбачено, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банки, серед іншого, мають право здійснювати операції з валютними цінностями.
Відповідно до п. 5.3 вказаної вище Постанови правління НБУ, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Суд вважає, що посилання позивача на п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» щодо обов’язкової наявності у Банка при здійсненні кредитування індивідуальної ліцензії НБУ не грунтується на Законі.
Так, ч. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що для здійснення валютних операцій Національний банк видає генеральні та індивідуальні ліцензії.
Відповідно до п. «в» ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальної ліцензії потребують, зокрема, операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.
Проте, чинним законодавством України не встановлено будь-яких обмежень щодо сум та термінів надання кредитів в іноземній валюті, таким чином, з урахуванням положень ст. ст. 2, 47, 49 ЗУ «про банки і банківську діяльність», суд вважає, що банки мають право здіснювати кредитні операції в іноземній валюті при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу НБУ, що відповідає вимогам законодавства України.
Судом встановлено, що 04.12.2001 року ВАТ «Банк Універсальний» отримано банківську ліцензію № 92 на здійснення операцій, визначених частиною 1 та пунктами 5-11 частини 2 ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність».
Судом встановлено, що 04.12.2001 року ТОВ «Банк Універсальний» отримано дозвіл НБУ № 92-1 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 та частиною 4 ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність».
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач має право на здійснення кредитних операцій в іноземній валюті.
Посилання позивача на те, що укладений між сторонами правочин можно розглядати як такий, що вчинений під впливом обману, є безпідставними та не доведеними жодними доказами по справі.
Щодо незаконного, на думку позивача, збільшення відсоткової ставки, судом встановлено наступне.
П. 7.1.2 Договору визначено, що при зміні облікової ставки Національного Банку України, інфляційного індексу чи кон’юнктури ринку попиту на кредитні ресурси Банк має право переглянути встановлену в п. 1.1 процентну ставку за користування кредитом, про що повідомляє позичальника в письмовій формі за 10-ть календарних днів до дня встановлення нової ставки.
Тобто умовами договору передбачено можливість зміни процентної ставки як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення, в залежності від коливання курсу валют.
За таких обставин суд приходять до висновку, що договір в цій частині не містить дискримінаційних, несправделивих умов по відношенню до позичальника.
Пояснення позивачки з приводу того, що вона отримала кредитні кошти частково у доларах США, а частково у гривнях, спростовуються заявою про видачу готівки, копія якої є в матеріалах справи, та яка містить особистий підпис позивачки про отримання кредитних коштів в розмірі 9500,00 доларів США.
З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими та безпідставними позовні вимоги в частині визнання недійсним кредитного договору, а відповідно і усі інші позовні вимоги, які фактично являються похідними.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 533, 1054, 627, 629 ЦК України, Законом України „Про захист прав споживачів”, ст. ст. 10, 11, 60, 213-215 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсним кредитного договору – відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Оболонський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів після його проголошення.
Суддя: (підпис)
З оригіналом згідно,
Суддя: Таргоній Д.О.