Справа № 2-722/2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2010 р.         Куп»янський міськрайонний суд Харківської області

У складі:             головуючого – судді Коваленко О. А.

                при секретарі Орєховій Л. Л.

З участю:             судового розпорядника Ніколаєнко О. Л.,

                адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Куп»янську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, 3-я особа: управління містобудування архітектури та земельних відносин Куп»янської міської ради Харківської області, про поновлення порушеного права користування земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

    У лютому 2010 р. позивач ОСОБА_3 звернувся до суду до відповідача ОСОБА_4 з позовом про поновлення порушеного права користування земельною ділянкою, вказавши наступне.

    Він є власником житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 та на земельній ділянці, яка належить йому на підставі Державного акту. У жовтні 2003 р. він подарував своєму синові ОСОБА_5 недобудований житловий будинок , який був розташований на цій же земельній ділянці. В теперішній час власником цього будинку, якому присвоєний НОМЕР_2, є відповідач, його онук.

      У 2009 р. на вказаній земельній ділянці відповідач без його дозволу, самочинно встановив шиферний паркан висотою 1,75 м і довжиною 26 м та таким чином, що більшість ранкового і денного часу частина його земельної ділянки знаходиться в тіні, у зв»язку з чим неможливо висадити на цій ділянці овочі та інші насадження.

.     За цих обставин він неодноразово звертався до управління містобудування архітектури та земельних відносин, але відповідач не реагує на надані пропозиції.

    Вважаючи, що відповідач порушує його право користування земельною ділянкою, він вимушений звернутися до суду із зазначеним позовом.

    У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просить суд зобов»язати відповідача усунути перешкоди в користуванні належною йому земельною ділянкою шляхом знесення за свій рахунок самочинно побудованого шиферного паркану та встановлення огорожі із сітки-рабиці.

    Відповідач ОСОБА_4 на початку судового розгляду позов не визнав, посилаючись на те, що при забудівлі паркану він не порушував ніяких встановлених норм, оскільки спірний паркан було встановлено не на межі двох земельних ділянок, а на граничній лінії, яка відділяє земельну ділянку його житлового будинку з проїжджою частиною. Згодом відповідач позов визнав та не заперечує знести цей паркан по всій довжині, встановивши огорожу із сітки-рабиці.

    Представник 3-ї особи – управління містобудування архітектури та земельних відносин Куп»янської міської ради підтримав позовні вимоги ОСОБА_3, пояснивши, що дійсно відповідач без згоди суміжного власника самочинно влаштував глухий, непровітрюваний шиферний паркан довжиною 26 м та вишиною 1,75 м, з приводу чого позивач неодноразово звертався до них із скаргами. Проте до теперішнього часу спір між сторонами не врегульовано.

В подальшому від 3-ї особи надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі.

    Суд, заслухавши сторони, представників відповідача, 3-ї особи, а також спеціаліста комунального підприємства «Архітектурне бюро» м. Куп»янська, дослідивши надані докази і матеріали справи, прийшов до наступного.

    Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

    Так, судом установлено, що позивач ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого Куп»янською державною нотаріальною конторою 15 квітня 1968 р. за р. № 1376, є власником житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, а на підставі Державного акту  на права приватної власності на землю серії ХР № 133051, виданого Куп»янською міською радою 18 серпня 2003 р. та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державний актів на право власності на землю за № 39- власником земельної ділянки за цією же адресою (а. с. 3, 7).

    Відповідно до договору дарування, посвідченого 21 жовтня 2003 р. державним нотаріусом Куп»янської державної нотаріальної контори за р. №  1-4212, позивач ОСОБА_3 подарував свому сину ОСОБА_5 з належного йому на праві власності вищевказаного домоволодіння 49/100 частин, що складає недобудований 75% готовності жилий будтнок з відповідною частиною надвірних будівель, а також з належної на праві власності приватизованої земельної ділянки площею 0,1251 га, наданої для будівницства та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд – 0,0484 га (а. с. 3).

    На підставі рішення виконавчого комітету Куп»янської міської ради № 1637 від 18 грудня 2007 р. відповідачу ОСОБА_4, який згодом став власником цих 49/100 частин домоволодіння згідно договору дарування, було  надано дозвіл пр виділення житлового будинку в самостійне домоволодіння, з присвоєнням нової адреси: АДРЕСА_2 (а. с. 44).

    Згідно із ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

    Частиною 1 ст. 103 ЗК України визначено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

    Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 108 ЗК України передбачено, що власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.

    21 вересня 2009 р. представниками  ТОВ «Земельно-кадастрове бюро м. Куп»янська» було здійсненено винос в натуру межі між домоволодіннями НОМЕР_1 та АДРЕСА_1 (а. с. 34),

    Але, як свідчить акт обстеження цих земельних ділянок НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 9 листопада 2009 р., комісією спеціалістів управління містобудування архітектури та земельних відносин Куп»янської міськї ради було встановлено, що відповідач ОСОБА_4 без згоди суміжного власника – позивача ОСОБА_3 самочинно влаштував глухий, непровітрюваний шиферний паркан довжиною 26 м та вишиною 1,75 м (а. с. 8).

    Допитаний судом спеціаліст КП «Архітектурне бюро м. Куп»янська» ОСОБА_6 також підтвердила, що межові споруди повинні влаштовуватися за взаємною згодою власників або користувачів земельних ділянок  та такими, щоб не завдавали їм незручностей.

    Оскільки у судовому засіданні встановлено, що вказаний шиферний паркан порушує права та інтереси позивача, так як завдає йому незручності, то його порушене право землекористування підлягає захисту.

    Суд вважає на необхідне зобов»язати відповідача  усунути перешкоди в користуванні позивачем земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом знесення за свій рахунок побудованого паркану та встановлення провітрюваної огорожі із сітки-рабиці.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.375 ЦК України, ст. ст. 103, 108 ЗК України, суд –

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_3  задовольнити.

    Поновити порушене право ОСОБА_3 користування земельною ділянкою.

Зобов»язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_3 належною йому земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення за свій рахунок  побудованого на земельній ділянці шиферного паркану висотою 1,75 м і довжиною 26 м, та встановлення огорожі із сітки-рабиці.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Куп»янський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ                                 КОВАЛЕНКО О. А.

Повний текст рішення виготовлений 11 жовтня 2010 р.