СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
29 серпня 2006 року |
Справа № 2-19/9119-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Голика В.С.,
Градової О.Г.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 13.06.2006 року у справі № 2-19/9119-2006А
за позовом Державної податкової інспекції у Березанському районі (вул. Леніна, 80,Березанка, Миколаївська обл.,57400)
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення податкового боргу в сумі 680,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 680,00 грн., який виникла в результаті застосування штрафних санкцій на підставі податкових повідомлень-рішень №НОМЕР_1 від 22.08.2003 року на суму 340,00 грн., №НОМЕР_2 від 22.08.2003 року на суму 340,00 грн. за порушення пункту 5 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 13.06.2006 року по справі № 2-19/9119-2006А проведено заміну позивача на Державну податкову інспекцію у Березанському районі та задоволено позов Державної податкової інспекції у Березанському районі. Стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України 680 грн. фінансових санкцій, 3,40 грн. державного мита.
Задовольняючи позов податкової інспекції, суд першої інстанції виходив з факту правомірності застосування до відповідача штрафних санкцій в сумі 680,00 грн., а також обґрунтовував свою постанову тим, що зазначені повідомлення-рішення відповідачем оскаржені не були, а сума штрафних санкцій відповідачем не сплачена.
Не погодившись з постановою суду, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить: а) постанову господарського суду першої інстанції змінити у зв'язку з частковою сплатою суми штрафних санкцій, б) скасувати постанову і залишити позовну заяву без розгляду та припинити провадження у справі, оскільки позивачем були порушені вимоги частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу на стадії звернення до суду.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що ним вже було сплачено частину штрафних санкцій в сумі 100 грн., при цьому відповідач вважає, що до нього податкова інспекція повинна була застосувати фінансові санкції на підставі пункту 1 статті 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а не пункту 3 цієї ж статті, оскільки, на думку відповідача, під час перевірки податковою інспекцією книга обліку розрахункових операцій та книга обліку доходів і витрат фізичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 29.08.2006 року у зв'язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Дугаренко О.В. на суддю Градову О.Г.
У судове засідання, призначене на 29.08.2006 року, сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Державна податкова інспекція у Березанському районі у запереченні на апеляційну скаргу просила розглянути скаргу за її відсутності.
Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю сторін, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
ОСОБА_1, зареєстрований у якості суб'єкта підприємницької діяльності Березанською райдержадміністрацією 08.10.2001 року, про що зроблено запис у журналі реєстраційних справ за НОМЕР_3 та видано свідоцтво про державну реєстрацію. Матеріалами справи також підтверджено, що відповідач у період проведення перевірки був платником єдиного податку, про що свідчить свідоцтво про сплату єдиного податку НОМЕР_4 від 01.07.2003 року (аркуші справи 95-96).
Державною податковою інспекцією у Березанському районі Миколаївської області 06.08.2003 року та 12.08.2003 року були проведені перевірки що контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. По результатах перевірок були складені акти відповідно №НОМЕР_5 від 06.08.2003 року та №НОМЕР_6 від 12.08.2003 року. Акти були підписані представником відповідача без заперечень.
Перевірками було встановлено порушення пункту 5 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме був встановлений факт реалізації продукції без застосування книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки.
На підставі зазначених актів перевірки податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій №НОМЕР_1 від 22.08.2003 року на суму 340,00 грн., №НОМЕР_2 від 22.08.2003 року на суму 340,00 грн. на підставі пункту 3 статті 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Пунктом 6 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” зокрема встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи - платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами.
Згідно з пунктом 5 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення.
Відповідно до пункту 3 статті 17 Закону за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну.
Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України „Про державної податкову службу” органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Виходячи з аналізу зазначених норм, судова колегія дійшла висновку щодо правомірності застосування податковою інспекцією штрафних санкцій до відповідача та їх стягнення у судовому порядку, тому заперечення останнього про те, що до нього необхідно було застосувати штрафні санкції на підставі пункту 1 статті 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, судовою колегією не приймаються. До того ж відповідачем не були надані копії книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки.
Що стосується вимог відповідача щодо зміни постанови суду першої інстанції у зв'язку з частковим погашенням заборгованості по сплаті штрафних санкцій, то відповідних доказів цієї сплати відповідачем надано не було, тому зазначені вимоги задоволенню не підлягають.
Вимоги апеляційної скарги щодо скасування провадження у справі та залишення позову без розгляду, оскільки позивачем були порушені вимоги частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу на стадії звернення до суду, також підлягають залишенню без задоволення у зв'язку з наступним.
По-перше, недоречним є посилання відповідача на норми Господарського процесуального кодексу України при зверненні з позовом у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
По-друге, підстав для припинення провадження відповідно до вимог цього пункту не має, оскільки спір між Державною податковою інспекцією у Березанському районі та відповідачем про стягнення 680,00 грн. господарським судом Миколаївської області зазначений спір не було вирішено - позовну заяву податкової інспекції було залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 та вважає постанову господарського суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.06.2006 року у справі № 2-19/9119-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді В.С. Голик
О.Г. Градова