Справа № 2 –2602 /2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
7 вересня 2010 року Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді – Глущенко Є.Д.
при секретарі – Салій О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Роменському районі Сумської області про визнання незаконною бездіяльності відповідача та зобов’язання здійснити нарахування і виплату доплати до пенсії як дитині війни
в с т а н о в и в:
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, вимоги мотивувала тим, що вона є дитиною війни та особою пенсійного віку. Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги (доплати до пенсії). Вказана допомога їй у 2007р. не виплачувалася, а у 2008-2009 роках - лише у розмірі 10 % від розміру мінімальної пенсії за віком. З огляду на зазначене просила визнати незаконною бездіяльність відповідача, зобов'язати його провести перерахунок її пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період : за 2007 рік з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з врахуванням проведених виплат у 2008 році, за 2009 рік з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з врахуванням проведених виплат у 2009 році. та за 2010р. з 1 січня 2010р. по день ухвалення рішення у справі з врахуванням проведених виплат у 2010р.
В судове засідання сторони не з’явилися.
Позивач в заяві до суду просила справу слухати без її участі.
Відповідач в надісланих суду запереченнях просив справу слухати без участі їх представника, позовні вимоги не визнав, заперечення мотивував тим, що законодавчо не визначено яким органом має проводитися нарахування та виплата підвищення пенсії; мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується лише для визначення розмірів пенсій; існують прогалини в законодавстві; відсутнє фінансове забезпечення соціальних гарантій, які мають забезпечуватися за рахунок коштів державного бюджету України.
В силу вимог ст. 197 ч. 2 ЦПК України суд проводить розгляд справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши докази по справі дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є пенсіонером, отримує пенсію за віком, і відповідно на неї поширюється дія Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі положення ст. 6 цього Закону, в зв'язку з чим має право на отримання підвищеної, як дитині війни, пенсії. Вказані обставини підтверджені паспортом, посвідченням і визнані відповідачем в заперечення.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Позовні вимоги щодо здійснення позивачу нарахування доплати до пенсії за 2007 рік з 9 липня по 31 грудня, суд вважає обґрунтованими, так як рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Виходячи з приписів ч.2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09 липня 2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Вимоги про зобов'язання відповідача виплачувати позивачу в 2008 році, з 22 травня по 31 грудня, щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, суд вважає обґрунтованими, так як рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Отже, з 22 травня 2008 року УПФУ повинно було нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Щодо вимог позивача про виплату за 2009 рік та за 2010 рік суд вважає їх обґрунтованими, так як після прийняття 22 травня 2008 року рішення Конституційним Судом України, ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” діє в редакції, яка передбачає нарахування та виплату соціальної гарантії для пенсіонерів у виді підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм вказаного законодавства, відповідач з 01 січня 2009 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка підлягає стягненню з 01 січня 2009 року по 7 вересня 2010 р. тобто по день прийняття рішення суду, з врахуванням вже проведених виплат.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч. 1 ст.8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, в зв’язку з чим, відповідно ч. 8 ст. 8 ЦПК України, суд вважає можливим і правильним застосувати до спірних правовідносин між сторонами саме цю норму.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті підвищення пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” покладено на УПФУ за місцем проживання позивача.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% підвищення до пенсії.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини, допустили незаконну бездіяльність.
Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.
Тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивачах як з вимог немайнового характеру.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 60, 88, ч. 2 ст. 197, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007р. №6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України (конституційності) положень статей 29, 36 частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7,9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008р. від 22.05.2008 року про визнання неконституційними окремих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" суд –
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 задовільнити.
Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Роменському районі Сумської області.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Роменському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно , з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно з врахуванням виплат проведених у 2008 році, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно з врахуванням виплат, проведених у 2009 році та з 1 січня 2010р. по 7 вересня 2010р. з врахуванням виплат, проведених у 2010році.
Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Роменському районі Сумської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8 (вісім) грн 50 (п’ятдесят) коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 (тридцять сім) грн.., витрати на оплату правової допомоги в розмірі 50 (п’ятдесят) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Сумської області через Роменський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, що не були присутні у судового засіданні під час проголошення судового рішення - з дня отримання копії рішення і набирає законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження.
Головуючий - підпис -
Копія вірна:
Суддя Роменського
міськрайонного суду Є.Д.Глущенко