СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
28 серпня 2006 року | Справа № 2-8/3303-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Лисенко В.А.,
Видашенко Т.С.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
позивача: не з`явився;
відповідача: не з`явився;
третьої особи: не з`явився;
третьої особи: не з`явився;
розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А. ) від 22 лютого 2006 року у справі № 2-8/3303-2006А
за позовом Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6, м.Київ 1, 01001)
до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, м.Сімферополь, 95000)
3-ті особи: 1. товариство з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр ім. Т.Г. Шевченко" (вул. Горького, 5, м.Сімферополь, 95000)
2. 8 Гарнізонний будинок офіцерів Військово-морських сил Збройних Сил України (вул. Пушкіна, 8, м.Сімферополь, 95000)
про визнання недійсним рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду АР Крим від 22.02.2006 року у справі № 2-8/3303-2006 у задоволенні позову Міністерства оборони України до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про визнання недійсним рішення відмовлено.
При прийнятті постанови, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при внесенні ним спірного рішення № 1680 від 24.12.1993 року діяв в межах та у повній відповідності до положень законодавства, чинного на момент винесення рішення та правомірно відніс майно кінотеатру ім Т.Г. Шевченко до комунальної власності.
Не погодившись з постановою господарського суду АР Крим, Міністерство оборони України звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити та визнати недійсним рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 24.12.1993 року № 1680 в частині приймання на облік і передачі в оренду приміщення художньої майстерні.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що судом першої інстанції неповно вивчені обставини справи, а саме відсутнє належне встановлення входження спірного майна –приміщення художньої майстерні до складу цілісного майнового комплексу кінотеатру ім.Т.Г. Шевченка. Позивач вважає, що оскільки приміщення художньої майстерні не є складовою частиною цілісного майнового комплексу та даний факт підтверджено матеріалами справи –інвентарною справою з актами прийому-передачі, висновком судової будівельно-технічної експертизи, позовні вимоги необгрунтовано залишені без задоволення.
Представники сторін та третьої особи - 8 Гарнізонного будинку офіцерів Військово-морських сил Збройних Сил України у судове засідання не з`явились, причину неявки не повідомили, хоча про час та місце слухання справи були сповіщені належним чином.
Від третьої особи –ТОВ „Кінотеатр ім. Т.Г.Шевченко” надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з неможливістю забезпечення явки представника у судове засідання. Судова колегія виходить з того, що представництво юридичної особи не обмежується колом певних осіб, тому, при заявленні клопотання про відкладення розгляду справи, зазначення у якості причини відкладення такої обставини, як відпустка представника не може бути визнано поважною. На підставі викладеного, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представників сторін та третіх осіб.
З причини відпустки судді Антонової І.В. та зайнятості в іншому судовому процесі судді Заплава Л.М., на підставі розпорядження заступника голоси Севастопольського апеляційного господарського суду, у складі судової колегії були здійснені заміни на суддів Лисенко В.А. та Видашенко Т.С.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Міністерства оборони України виходячи з наступного.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що фактично предметом спору у даній справі є правомірність включення до складу цілісного майнового комплексу „Кінотеатр ім. Т.Г. Шевченка” художньої майстерні, розташованої по вул. Пушкіна, 8/Горького, 5 у м.Сімферополі.
Досліджуючи обгрунтованість заявлених Міністерством оборони України позовних вимог, судовою колегією встановлено наступне.
29.07.1992 року Верховною радою АР Крим було прийнято постанову № 110-1 "Про розмежування майна державної (АР Крим) власності та власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної)", відповідно до якої, на підставі Постанови Верховної Ради України від 26.03.1991 року „Про введення в дію Закону України „Про власність” та з метою підвищення ефективності використання державного та комунального майна, вирішено розмежувати державне майно Криму на державну власність та власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальну).
24.12.1993 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, на підставі закону України „Про оренду державного та комунального майна” та постанови Верховної Ради АР Крим від 29.06.1992 року № 110-І „Про розмежування майна державної та комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць”, було прийнято рішення №1680 „Про приймання на облік та передання в оренду комунального майна кінотеатру ім. Т.Г. Шевченка”.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що на розгляді господарського суду АР Крим знаходилась господарська справа № 2-6/1704-2005 за позовом Міністерства оборони України до ТОВ „Кінотеатр ім. Т.Г. Шевченка” про витребування майна з чужого незаконного володіння. Предметом спору з`явилось витребування з володіння відповідача будівлі художньої майстерні площею 43 кв.м., розташованої по вул.Пушкіна,8/Горького,5 у м.Сімферополі.
При розгляді господарським судом АР Крим вищезазначеної справи № 2-6/1704-2005 було встановлено наступне.
Знаходження будівлі художньої майстерні саме на балансі кінотеатру ім.Шевченка з 1971 року підтверджено звітом, наданого Державним архівом АР Крим про наявність та рух основних засобів (фондів) і амортизаційного фонду, де в розділі ІІ „Склад і амортизація основних засобів (фондів)” у рядку 11 зазначено збільшення вартості будівель на 1426,00 крб. Саме такою визначена первісна вартість будівлі художньої майстерні відповідно до інвентарної картки №2. Даний факт підтверджено також наявними матеріалами справи (том 1 а.с.90).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.08.2005 року рішення господарського суду АР Крим від 31.05.2005 року залишено без змін. Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.07.2006 року касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.08.2005 року повернути без розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної, не доказуються при розгляді справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до пункту 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, які передбачають підстави для звільнення від доказування.
За таких обставин, не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на інвентаризаційну відомість від 1955 року, яка підтверджує передачу спірного об`єкта Міністерству оборони, оскільки документи, які свідчать про подальше знаходження спірного об`єкту на балансі позивача у матеріалах справи відсутні. При цьому, документами, датованими 1971 роком, підтверджується знаходження будівлі художньої майстерні саме на балансі кінотеатру ім.Шевченка. Підтвердженням зазначеного висновку є також відомість інвентаризації орендного підприємства „Кінотеатр ім. Т.Г. Шевченка”, правонаступником якого є відповідач, станом на 01.10.1992 року, із змісту якої вбачається знаходження художньої майстерні у складі основних засобів відповідача.
Судова колегія вважає, що не можуть бути прийняті до уваги посилання Міністерства оборони України на Наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 16.12.2002 року № 117, акт прийому-передачі основних засобів станом на 10.02.2003 року про передачу частини приміщень по вул. Пушкіна, 8/Горького, 5 у м.Сімферополі на баланс структурного підрозділу Міністерства оборони України, оскільки належність спірного майна –приміщення художньої майстерні має визначатись станом на момент прийняття виконавчим комітетом Сімферопольської місткої ради рішення від 24.12.1993 року № 1680 „Про розмежування майна державної та комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць”.
Оскільки на момент прийняття виконавчим комітетом Сімферопольської місткої ради рішення від 24.12.1993 року № 1680 знаходження художньої майстерні саме на балансі кінотеатру ім.Шевченка є встановленим, підтвердженим матеріалами справи, суд апеляційної інстанції вважає правомірним визнання судом першої інстанції позовних вимог такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 200 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки при винесенні господарським судом АР Крим оскарженої постанови порушення норм матеріального та процесуального права не виявлено, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 198 п.1, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 лютого 2006 року у справі № 2-8/3303-2006А залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді В.А. Лисенко
Т.С. Видашенко