Справа № 22ц-12584/10                                Головуючий в I інстанції - Янжула С.А.

Категорія - 44                            Доповідач - Котушенко С.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

    головуючого - Петренко І.О.

    суддів - Романюк М.М., Котушенко С.П.

    при секретарі - Качур Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 1 квітня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення та зустрічним позовом про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про вселення в квартиру АДРЕСА_1, мотивуючи позовні вимоги тим, що з 2000 року знаходилась з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах, під час яких вони придбали зазначену квартиру, де вона постійно проживала та була зареєстрована в 2005 році в якості члена сім'ї відповідача. В 2006 році вони припинили сумісне проживання і вирішити питання про право власності та користування вказаною квартирою в добровільному порядку не змогли.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 26 жовтня того ж року, їй відмовлено в задоволенні позову про визнання права власності на 1/2 частину вказаної квартири, а ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Посилаючись на те, що починаючи з моменту ухвалення Верховним Судом України рішення, вона намагалась вирішити даний спір мирним шляхом, а відповідач на її пропозицію не погодився, ОСОБА_2 просила вселити її в квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача не створювати їй перешкоди в користуванні квартирою.

В березні 2010 року відповідач заявив зустрічний позов про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням на підставі ч.2 ст.405 ЦК України, посилаючись на те, що з 2006 року вона в квартирі не проживає і вартість комунальних послуг не сплачує, оскільки має на праві власності інше житло, проте знятися з реєстрації в його квартирі не бажає.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 1 квітня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено,  а в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення як незаконного та про ухвалення нового рішення.

З матеріалів даної справи, а також справи №2-122/08 Першотравенського міського суду Дніпропетровської області за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, вбачається, що з 2000 по 2006 рік сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

30 липня 2001 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1, в котру в якості члена його сім'ї вселилася, а пізніше зареєструвалася там ОСОБА_2 і набула у встановленому порядку право користування даним жилим приміщенням.

У квітні 2006 року сім'я сторін розпалась і з цього часу позивачка в квартирі відповідача не проживає.

У відповідності з ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право користування житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Доказів тому, що позивачка не проживає в зазначеній квартирі без поважних причин суду не надано.

В період з березня 2007 року по липень 2009 року судами розглядався спір сторін щодо права власності та користування зазначеною квартирою і між ними існувала домовленість про те, що позивачка не буде користуватись цим житлом до настання результатів за вказаною справою.

Після набрання чинності рішенням суду, яким відмовлено ОСОБА_2 у визнанні права власності на спірну квартиру, а ОСОБА_1 відмовлено у визнанні позивачки такою, що втратила право користування жилим приміщенням, остання не мала змоги повернутися в квартиру із-за перешкод відповідача, котрий встановив новий замок на вхідних дверях квартири і ключі їй не передав.

Дані факти визнано сторонами в суді апеляційної інстанції. Крім того, відповідач не заперечував, що і в кінці 2009 року вони намагались вирішити даний спір шляхом обміну спірної квартири на меншу з доплатою, про що свідчить проект договору на а.с.54, оскільки до цього часу він не повернув позивачці кошти вкладені нею в придбання та ремонт цієї квартири.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність вселення ОСОБА_2 в зазначену квартиру та про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги не мають суттєвого значення для вирішення спору і висновки суду не спростовують, рішення суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам та вимогам закону, що регулює зазначені правовідносини, підстав для його скасування не встановлено.

 Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 1 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.  

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ: