Справа: № 2а-1442/10р.
ПОСТАНОВА
Іменем України
29 липня 2010 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі :
Головуючого - судді Кривич Ж.О.,
при секретарі – Чихаріній В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області про зобов»язання здійснення перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2000 – 2009 роки (за виключенням 2006-2008 р.р.,
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області про зобов»язання здійснення перерахунку та виплати недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, визнати дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області по нарахуванню йому щорічної допомоги на оздоровлення за період 2000-2005 р.р., 2009 рік – неправомірними; зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області нарахувати та виплатити йому щорічну допомогу на оздоровлення за 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2009 роки відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з встановленого розміру мінімальної заробітної плати на відповідний рік.
Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області Корж Т.В. позов не визнала та пояснила, що виплати, передбачені ч.4 ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі по тексту ст.48 Закон України № 796-ХІІ) щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 виплачувались в 2000-2005р.р., 2009 р. в розмірах, установлених сттею 48 Закону та Постановами Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. №836, від 12.07.2005 року №562 та від 20.04.2007 року №649.
Крім того вважала, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду, що визначений ч.2 ст.99 КАС України.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов є таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі:
Позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, категорії І (інвалідність 2 групи безстроково) з 04.06.2004 року, до цього мав інвалідність ІІІ групи. Згідно останньої довідки Полтавської обласної МСЕК №1 від 04.06.2004 року за №0010919, серія 7-66 ГН, йому встановлена з 04.06.2004 року безстроково ІІ група інвалідності по захворюванням пов”язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
.Як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи має право на пільги і компенсації за 2000-2005р.р. та 2009р. недоотримав щорічної допомоги на оздоровлення в сумі 6712 грн. 00 коп. Це сталось внаслідок того, що відповідач виконував порядок виплат, визначений Постановою КМУ „ Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №836 від 26.07.1996 року та Постановою КМУ „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №562 від 12.07.2005 року .
В серпні 2009 року позивач дізнався, що згідно Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому невірно нараховували допомогу на оздоровлення.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виплачується щорічна допомога на оздоровлення в таких розмірах: інвалідам третьої групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, інвалідам другої групи у розмірі п»ять мінімальних заробітних плат; розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абз.7 ч.4 ст.48 Закону 796-ХІІ).
Відповідно до п.1 ст.13 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов”язується відшкодувати її за пошкодження здоров”я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Частиною 1 ст. 67 вищезазначеного Закону визначено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій, компенсацій, передбачених цим Законом, підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Встановлений Постановою Кабінету Міністрів України розмір щомісячної допомоги на оздоровлення протягом багатьох років не змінювався, незважаючи на постійне збільшення мінімальної заробітної плати, і не відповідає розміру, встановленими Законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод.
Починаючи з 2000 року по 2005 рік та 2009 рік відповідач нарахував та виплачував позивачу щорічно з 2000 по 2004 рік по 26 грн. 70 коп., 2005 рік – 21 грн. 50 коп., за 2009 рік - 90 грн. 00 коп. на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанови Кабінету Міністрів від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Доводи відповідача про те, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачу має здійснюватись на підставі Постанови Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №836 від 26.07.1996 року суд до уваги не прийняв, оскільки ч.2 ст.91 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Виходячи з вищезазначеного загальних засад пріорітетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами, при вирішенні даного спору суд дійшов до висновку про те, що слід застосовувати саме ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а тому суд вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому Законом України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з кратного розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно ст. 48 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплата щорічної допомоги на оздоровлення є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров»ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та сім»ям за втрату годувальника.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 Цивільного кодексу України, позовна давність на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю не поширюється.
За змістом ч.3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи Кодексом адміністративного судочинства України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, ніж шестимісячний строк, передбачений ч.2 ст. 99 КАС України.
Таким чином, виходячи з системного аналізу ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» п.3 ч.1 ст. 268 Цивільного кодексу України та ч.2 , ч.3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що на вимоги позивача відшкодувати шкоду, заподіяну його здоров»ю, строки позовної давності не поширюються на шестимісячний строк звернення до адміністративного суду не застосовується.
Зважаючи на те, що обрахування розмірів допомоги входить у перелік повноважень відповідача - Управління праці та соціального захисту населення викнавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області, суд вважає, що необхідно зобов"язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області виплатити недоотримані суми щорічної разової допомоги на оздоровлення за період з 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005 та 2009 роки (за виключенням 2006-2008 років) в розмірі, передбаченому ч.4 ст.48 Закону України "Про статус та захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з кратного розміру мінімальної заробітної плати на відповідний рік.
Керуючись ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст. 86,160-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області про зобов»язання здійснення перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2009 роки – задовольнити.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області по нарахуванню ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005 та 2009 роки – неправомірними.
Зобов”язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу за 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005 та 2009 роки в розмірі, передбаченому частиною 4 статті 48 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з кратного розміру мінімальної заробітної плати на відповідний рік, з урахуванням проведених виплат.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м.Кременчука.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя: