АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
06 жовтня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого : Якименко М.М.,
Суддів : Іванюка М.В.,Морозовського В.І.,
При секретарі : Сніжко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду Вінницької області в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, Вінницької міської ради про поділ спільного майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 17 травня 2010 року ,-
в с т а н о в и л а :
В червні 2007 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна подружжя.
Позовні вимоги мотивував тим, що з відповідачем перебував в зареєстрованому шлюбі з 25.12.1975 року по 04.07.2003 року.
Після розірвання шлюбу між сторонами була досягнута угода з приводу розподілу їх спільного майна,відповідно до якої ОСОБА_1 переходив металевий та цегляний гараж, а ОСОБА_2 повинна була сплатити йому ? вартості дачного будинку, збудованого ними в 1994 році. Рухоме майно , яке залишилось в квартирі переходило у власність ОСОБА_2 в повному обсязі. В 2003 році позивач почав користуватися обома гаражами та очікувати, коли ОСОБА_2 виконає свою обіцянку. 19.03.2007 року ОСОБА_1 стало відомо, що 18.12.2006 року ОСОБА_2 був укладений договір про використання встановлених тимчасових конструкцій для господарських потреб, відповідно до якого земельна ділянка, яка знаходилась під гаражем, який переходив йому у власність , передавалась ОСОБА_2, яка відмовляється передавати металевий гараж та сплатити ? вартості дачного будинку.
Позивач вважає, що така позиція відповідача порушує його право на спільне майно після розлучення, про яке він дізнався 19.03.2007 року, що вимусило його звернутися до суду з даним позовом.
В ході розгляду справи ОСОБА_1 були уточнені позовні вимоги.
Ухвалою суду до участі в справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, було залучено ОСОБА_3 та Вінницьку міську раду.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 17.05.2010 року позов ОСОБА_1 було задоволено в повному обсязі.
Виділено у власність ОСОБА_1 гараж металевий ,що розташований по АДРЕСА_2 вартістю 5000,00 гривень , гараж цегляний АДРЕСА_3 вартістю 22590,00 гривень, ? частину дачного будинку, розташованого в кооперативі « Росинка-2»в м. Вінниці вартістю 22450,00 гривень , ? частину земельної ділянки №26 та №27 в садово-городньому товаристві «Росинка-2 Ремтехсельмаш»товариства « Писарівське» вартістю 54563,00 гривень , а всього на суму 103603,50 гривен.
Виділено у власність ОСОБА_2 рухоме майно : кухонний гарнітур вартістю 1200,00 гривень, кухонний м’який куточок вартістю 1200,00 тощо, нерухоме майно - ? частину дачного будинку, розташованого в кооперативі «Росинка-2»в м. Вінниці вартістю 22450,00 гривень , ? частину земельної ділянки №26 та №27 в садово-городньому товаристві «Росинка-2 Ремтехсельмаш»товариства « Писарівське» вартістю 54563,00 гривень , а всього на загальну суму 135 513,50 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 6455,00 гривень компенсації за відхилення від ідеальних часток у розподілі сумісно придбаного майна, 1466,10 судового збору та 34 гривень витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи.
Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 03.06.2010 року за заявою ОСОБА_1 було виправлено арифметичні помилки в рішенні суду, відповідно до якої в мотивувальній та резолютивній частині рішення суду вказано, що ОСОБА_1 виділено майна на загальну суму 104603,50 гривень та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15455,00 гривень компенсації за відхилення від ідеальної частки при розподілі сумісно придбаного майна.
Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій порушує питання про його скасування, в зв’язку з порушенням судом норм процесуального та матеріального права, просила справу направити на новий судовий розгляд.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Ч.3ст.303 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм матеріального права , які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Колегія суддів, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення учасників судового розгляду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Задовольняючи позов в частині виділення та визнання як за ОСОБА_1 так і за ОСОБА_2 по ? частині дачного будинку, розташованого в кооперативі «Росинка-2»в м. Вінниці районний суд виходив з того, що даний будинок є об’єктом спільного майна подружжя , яке підлягає поділу в судовому порядку.
Однак з таким висновком суду не можна погодитись з наступних підстав.
Ч.1 ст. 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна , що належить їм на праві спільної сумісної власності , не залежно від розірвання шлюбу.
В ході апеляційного розгляду ні позивач ні відповідач не заперечували, що дачний будинок , розташований в кооперативі « Росинка-2» в м. Вінниці є незавершеним будівництвом і не зареєстрований в установленому законом порядку на праві власності за жодною із сторін по справі.
Відтак даний будинок не може бути предметом поділу.
Не може колегія суддів погодитись з районним судом, який поділив земельну ділянку №26 та №27 в садово-городньому товаристві «Росинка-2 Ремтехсельмаш» товариства « Писарівське», визнавши за сторонами права власності по ? частини за кожним.
Як вбачається з матеріалів справи власником зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_2, що підтверджується відповідним державним актом від 30.12.1996 року. Дану земельну ділянку було передано ОСОБА_2 на підставі рішення 8 сесії 22 скликання Писарівської сільської ради народних депутатів від 03.12.1996 року для ведення садівництва.
Приймаючи до уваги те, що право власності на земельну ділянку набуто ОСОБА_2 шляхом приватизації, тому вона є особистою приватною власністю ОСОБА_2 та не може бути спільною сумісною власністю подружжя.
Колегія судів також не погоджується з судом першої інстанції , який поділив між сторонами металевий гараж, який розташований по вул. Ленінградській 73 А в м. Вінниці з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається , що даний гараж є тимчасовою конструкцією для господарських потреб, що підтверджується типовим договором №2829 від 18.12.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та міським комунальним підприємством «Архітектурно-будівельний сервіс».
А тому у відповідності до ст.69 СК України він не може бути предметом поділу.
Апеляційний суд не погоджується з висновком районного суду, який задовольняючи позовні вимоги, виділив у власність ОСОБА_1 цегляний гараж, зареєстрований за ним на праві власності з огляду на наступне.
Ст. 72 СК України передбачено, що до вимоги про поділ майна , заявленої після розірвання шлюбу , застосовується позовна давність у три роки . Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права.
Сторони як в суді першої інстанції так і апеляційної інстанції пояснили, що після розірвання шлюбу, 13.08.2003 року між ними виник конфлікт з приводу користування спільним їх спільним майном.
Однак з позовом про поділ спільного майна подружжя жодна із сторін не зверталась.
Після розірвання шлюбу і до теперішнього часу цегляним гаражем користується ОСОБА_1
Оскільки з зазначеним позовом ОСОБА_1 звернувся в червні 2007 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності , обчислення якого починається з 13.08.2003 року, а саме з того моменту, коли ОСОБА_1 дізнався про порушення свого права, колегія суддів вважає, що до цих вимог у відповідності до заяви відповідача, слід застосувати строк позовної давності.
Це ж стосується і позовної вимоги щодо поділу рухомого майна у вигляд і меблів , люстри, пилососа ,пральної машини , яке залишалось у ОСОБА_2 після розірвання шлюбу. Колегія суддів прийшла висновку про застосування до неї строку позовної давності з викладених вже вище підстав.
Не погоджується колегія суддів з районним судом , який визнав за ОСОБА_2 право власності в якості нерухомого майна на будівельні матеріали, сантехніку, двері , які були використані при ремонті АДРЕСА_1, оскільки ремонтні матеріали не є рухомим майном і у відповідності до ст.69 СК не можуть бути предметом поділу та відповідно не може бути визнано право власності на них, як зазначив суд в своєму рішенні.
Крім того , як встановлено районним судом , на час розгляду справи АДРЕСА_1 ОСОБА_2 була відчужена.
Приймаючи до уваги те, що рішення суду постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права , колегія суддів прийшла висновку ,що рішення суду залишатися в силі не може і підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 залишенню без задоволення.
У відповідності до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_2К на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати при зверненні до суду з апеляційною скаргою.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 69,72 СК України, ст.ст.303, 304, 307, 309, 313,314,316 ЦПК України, колегія суддів ,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 17 травня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, Вінницької міської ради про поді спільного майна подружжя відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 733,05 гривень та 120 гривень витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набуває законної сили з моменту його проголошення.
На рішення може бути подана касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: