Справа № 2-811/10

2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 жовтня 2010р.                                              м. Одеса

    Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого судді – Малиновського О.М.

    при секретарі – Стояновій І.О.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3,  за участю третьої особи без самостійних вимог Національного банку України в Одеській області – про стягнення грошових коштів та моральної шкоди ,  -

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовними вимогами в яких просять стягнути з ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 615469 гривень та моральну шкоду в розмірі 500 000 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 05.09.1998р. було укладено в простій письмовій формі договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, за умовами якого ОСОБА_3 продала вказану квартиру ОСОБА_1 та зобов’язалась посвідчити даний договір в нотаріальному порядку. В грудні 2008р. ОСОБА_1 повністю розрахувалась за продану квартиру. Проте в наступному ОСОБА_3 із-за зайнятості на роботі і хвороби дочки передала чоловіку ОСОБА_1 - ОСОБА_4 довіреність на продаж квартири, за якою 16.02.1999р. в нотаріальному порядку було посвідчено договір купівлі-продажу спірної квартири. За рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19.06.2006р. був визнаний дійсним договір купівлі-продажу спірної квартири. Проте ухвалою апеляційного суду в Одеській області від 10.04.2008р. дане рішення було скасовано та в задоволені позову було відмовлено. Тобто на даний час всі операції за договорами купівлі-продажу спірної квартири були визнанні недійсними. В зв’язку з чим на думку позивачів є підстави для застосування ст.216 ЦК України в частині повернення грошових котів отриманих ОСОБА_3 від ОСОБА_1 Згідно висновку експертизи вартість спірної квартири дорівнює 615419 гривень, саме таку суму на погляд позивачів повинна повернути ОСОБА_5

Моральну шкоду позивачі обґрунтовували  тим, що на протязі 9 років за їх участю було проведено біля 100 судових засідань на які вони витратили здоров’я і матеріальні кошти, чоловік ОСОБА_1 – ОСОБА_4 став інвалідом ІІ групи із-за постійного нервового перенапруження. В зв’язку з перебуванням відповідачки у розшуку, правоохоронні органи постійно приходять до них, викликають їх до РВВС для дачі пояснень.

ОСОБА_2, представник ОСОБА_1 – ОСОБА_4 в судовому засіданні пред’явлені позовні вимоги підтримали просили задовольнити.

ОСОБА_3 перебуваючи під вартою, через начальника  ОСІ-21 направила до суду заперечення в яких пред’явлені позовні вимоги не визнала в повному обсязі посилаючись на те, що вона ні яких грошових коштів від ОСОБА_4 не отримувала, а розписку дала замість обіцянки ОСОБА_4, відсудити квартиру у НБУ в Одеській області. Вважала пред’явлені позовні вимоги безпідставними.

Представник НБУ в Одеській області вважала, що пред’явлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, посилаючись на те, що з боку ОСОБА_4 не доведено факту передачі грошових коштів в розмірі 28000 доларів США. На думку представника третьої особи  апеляційний суд в Одеській області від 10.04.2008р. дійшов висновку, що наявність розписки не дає підстав вважати, що такі грошові кошти були отримані ОСОБА_3 від ОСОБА_1, що відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України не потребує доказуванню.  

Суд заслухавши позивачку ОСОБА_2, представника ОСОБА_1, представника НБУ в Одеській області, допитавши свідка, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ЦК УРСР в редакції 1963 року, який був чинним на той час. В зв’язку з чим судом відхиляються посилання позивачів на аналогічні норми статей ЦК України в редакції 2004 року.

Згідно до ч.1 ст.47 ЦК УРСР, нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Статтею 227 ЦК УРСР, визначено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до ч.2 ст. 48 ЦК УРСР, по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Як було встановлено судом, 05.09.1998р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в порушення ст.227 ЦК УРСР, в простій письмовій формі було укладено договір за умовами якого ОСОБА_3 прийняла на себе зобов’язання продати ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 В якості забезпечення даного договору ОСОБА_1 було передано завдаток в розмірі 7000 доларів США. Повна вартість квартири була визначена в розмірі 28000 доларів США. Строк укладання договору купівлі-продажу квартири в нотаріальному порядку між сторонами був визначений не пізніше 05.12.1998р. В наступному ОСОБА_3 надала ОСОБА_1 розписку за якою остання передала ОСОБА_3 28000 доларів США в рахунок повного розрахунку вартості спірної квартири. ОСОБА_3 в свою чергу прийняла на себе зобов’язання дооформити  договір купівлі-продажу в нотаріальному порядку через агентство нерухомості. Проте не оформивши договір в нотаріальному порядку, ОСОБА_3 О.А.13.02.1999р. видала  на ім’я ОСОБА_4 – чоловіка ОСОБА_1 довіреність з правом розпорядження квартирою. Наявність вказаних розписок вказує на підтвердження факту отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_1  грошових коштів в розмірі 28000 доларів США. Факт отримання грошових коштів у розмірі зазначеному вище підтвердив допитаний в судовому засіданні свідок, чоловік ОСОБА_3, - ОСОБА_6, який зазначав, що дійсно між його дружиною та ОСОБА_1 в грудні 1998р. укладався договір купівлі-продажу спірної квартири.

    Справжність почерку і підпису ОСОБА_3 в наданих нею розписках підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи № 3283/02 від 25.04.2006р. (а.с.41-44). Факт написання та підписання розписок підтвердила сама ОСОБА_3 в своїх письмових поясненнях наданих суду.

В наступному ОСОБА_4 діючий на підставі довіреності від імені ОСОБА_3 16.02.1999р. продав ОСОБА_1  квартиру АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстровий номер 385.

На підставі рішення апеляційного суду Одеської області від 21.09.2005р., яке набуло законної сили, договір купівлі-продажу спірної квартири від 16.02.1999 року був визнаний недійсним.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19.06.2006р., був визнаний дійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в простій письмовій формі від 05.09.1998р. Дане рішення суду першої інстанції,  рішенням апеляційного суду в Одеській області від 10.04.2008р. було скасовано, а в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено в повному обсязі. Проте даним рішенням питання щодо застосування реституції, а саме повернення сторін в первісне положення не застосовувалось.

Отже, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактичних обставин справи, приймаючи до уваги той факт, що ОСОБА_1 не набула право власності на спірну квартиру, а всі договори визнані недійсними суд вважає, що відповідно до ч.2 ст.48 ЦК УРСР  є всі правові підставі для стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 28000 доларів США, які були нею отриманні за розписками, що за курсом НБУ на день розгляду справи дорівнює  221 477,20 гривень (7,90,99 гривень за 1 долар США). Заявлені вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_3 ринкової вартості спірної квартири є безпідставні та суперечать ч.2 ст.48 ЦК УРСР, яка визначає, що кожна сторона зобов’язана повернути іншій стороні одержане за угодою, а не за ринковою вартістю придбаного майна.

Судом встановлено, що з боку ОСОБА_3  права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_2 не порушувались, в будь-яких договірних відносинах вони між собою не перебували , а відтак пред’явлені позовні вимоги з боку ОСОБА_2 є безпідставні та задоволенню не підлягають.  

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, так як по виниклим між сторонами договірним правовідносинам, відшкодування моральної шкоди законодавством не передбачено. З боку позивачів по справі об’єктивно не доведено та не підтверджено належними доказами заподіяння з боку ОСОБА_3 їм моральної шкоди у внедоговірних відносинах.

Заперечення ОСОБА_3 про неотримання грошових коштів в розмірі 28000 доларів США від ОСОБА_4 судом відхиляються, так як вони не мають правового значення, оскільки відповідно до зазначених вище розписок вона отримувала грошові кошти від ОСОБА_1, а не від її чоловіка ОСОБА_4, який не є стороною по справі.

Судом не приймаються до уваги посилання представника НБУ в Одеській області про написання розписок ОСОБА_3 з наміром уникнути відшкодування шкоди на користь НБУ в Одеські області, з тих підстав, що договір купівлі-продажу спірної квартири в простій письмовій формі був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до порушення відносно ОСОБА_3 кримінальної справи (13.02.1999р.), до накладання Одеською обласною прокуратурою  арешту на квартиру (26.02.1999р.)  та до ухвалення рішення Жовтневим райсудом м. Одеси (03.06.2002р.) про стягнення з ОСОБА_3 боргу на користь НБУ в Одеській області.  Не заслуговують на увагу і посилання представника на рішення апеляційного суду в Одеській області від 10.04.2008р. яким нібито було  доведено факт не отримання ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 28000 доларів США від ОСОБА_1, оскільки такий факт судом не встановлювався. Судом апеляційної інстанції було встановлено, що вказані розписки, не дають підстави для висновку про визнання дійсним договору купівлі-продажу, що не є тотожнім з встановленням факту отримання грошових коштів.

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд  стягує з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з державного мита в розмірі 1700 гривень та з витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень.

Керуючись ст. ст. 10,11,57,64,209,212, 214,215,218 ЦПК України,  -

ВИРІШИВ

    Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг в розмірі 221 477 гривень 20 копійок.

    В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та в задоволені позовних вимог ОСОБА_1  про відшкодування моральної шкоди – відмовити в повному обсязі.

    Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1730 гривень.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області, через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня оголошення рішення та відповідачем в той же строк з дня отримання копії рішення суду.

    Суддя –