донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
28.08.2006 р. справа №16/274
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Величко Н.Л. |
суддів | Агапова О.Л., Москальової І.В., |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Мауров В.А. - директор Госпрозрахункового Центру науково-технічних послуг "Поіск" м. Маріуполь, Дюпін О.В.-за довір., |
від відповідача-1: від відповідача-2: | Гришакова Н.Є. - за довір., не з"явилися, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Госпрозрахункового Центру науково-технічних послуг "Поіск" м.Маріуполь |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 27.06.2006 року |
по справі | №16/274 (суддя Азарова З.П.) |
за позовом | Госпрозрахункового Центру науково-технічних послуг "Поіск" м. Маріуполь |
до | 1-Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя 2-Управління Державного казначейства в Донецькій області м. Донецьк |
про | стягнення 33212грн.00коп. |
1. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду.
03.08.2005р. Госпрозрахунковий Центр науково –технічних послуг „Посік” м. Маріуполь звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполі (далі –Жовтнева МДПІ) та Управління державного казначейства в Донецькій області про відшкодування збитків, нанесених незаконними діями посадових осіб ДПІ та стягнення 33 568грн., а саме: 32 962грн. –моральної шкоди, 451грн.- пені, 155грн. –зайво сплаченої суми до бюджету; 85грн. –державного мита.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.08.2005р. порушене провадження у справі за нормами ГПК України.
Рішенням господарського суду Донецької області від 03.10.2005р. (Суддя Манжур В.В.) позовні вимоги Госпрозрахункового Центру науково –технічних послуг „Посік” м. Маріуполь задоволені частково: стягнуто з Жовтневої МДПІ на користь позивача 155грн. зайво сплаченої суми до бюджету, 1,55грн. –витрати по сплаті держмита, 6,14грн. –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення витрат по сплаті державного мита в сумі 85грн. припинено на підставі п.2 ст. 80 ГПК України; в частині стягнення пені в розмірі 451грн. та моральної шкоди в розмірі 32 962грн. –відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.12.2005р. (колегія суддів у складі: головуючого - Скакун О.А., суддів: Колядко Т.М., Мирошниченко С.В.) рішення господарського суду Донецької області від 03.10.2005р. скасовано частково: стягнуто з коштів Державного бюджету на користь позивача моральну шкоду, яка спричинена незаконними діями Жовтневої МДПІ м. Маріуполь, в розмірі 2 000грн., стягнуто з Жовтневої МДПІ м. Маріуполь на користь позивача витрати з державного мита в сумі 20грн. та витрати по сплаті інформаційно –технічного забезпечення судового процесу в сумі 7,03грн. В іншій частині рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2006р. (колегія суддів у складі: головуючого –Грейц К.В., суддів –Глос О.І., Бакуліної С.В.) рішення господарського суду Донецької області від 03.10.2005р. та Постанова Донецького апеляційного господарського суду від 22.12.2005р. у справі № 16/274 скасовано та справа передана на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
В постанові від 30.03.2006р. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи. Вищий господарський суд України з посиланням на ст. 23, ч.1 ст. 1167 ЦК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” зазначив, господарські суди при розгляді справи виходили із доведення (чи не доведення) факту заподіяння моральних страждань заявнику, незважаючи на те, що позивач є юридичною особою. При цьому, суд апеляційної інстанції не дослідив і не встановив, у чому конкретно виявилося зменшення престижу підприємства, погіршення його ділової репутації і якими доказами це підтверджено. Також при задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків у розмірі 155грн. господарськими судами не враховано, що зазначена сума є сума податку на прибуток (що надміру надійшла до бюджету в результаті неправильних нарахувань податковим органом), певний порядок повернення та строки позовної давності якої регулюється ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п. 21.4 ст. 21 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Господарські суди не надали правового обґрунтування стягнення зазначеної суми як збитків та не взяли до уваги обґрунтування позовних вимог нормами ст.ст. 225,226 ГПК України (в яких йдеться про відшкодування збитків учасником господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення).
Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.05.2006р. справа призначена до розгляду у новому складі суду. Суд зобов’язав позивача обґрунтувати позовні вимоги.
Заявою від 26.05.2006р. (а.с. 163) позивач зменшив позовні вимоги в порядку ст.22 ГПК України та просив стягнути з Жовтневої МДПІ м. Маріуполь матеріальну шкоду в розмірі 250грн. та моральну шкоду в розмірі 32 962грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 27.06.2006р. (Суддя Азарова З.П.) у задоволенні позовних вимог Госпрозрахункового Центру науково –технічних послуг „Посік” м. Маріуполь до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполі та Управління державного казначейства в Донецькій області про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 606грн. та моральної шкоди 32 962грн. відмовлено.
2. Підстави, з яких порушене питання про перегляд рішення.
Позивач з рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, через невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.
Позивач в апеляційній скарзі та поясненнях до неї (наданих до апеляційного господарського суду 28.08.2006р.) у обґрунтування шкоди послався на кримінальну справу № 120-15636, яка стала причиною розповсюдження недостовірних відомостей, зменшення суспільної оцінки, гідності, зниження ділової репутації підприємства. З посиланням на п. 7 Інформаційного листа ВГСУ № 01-8/795 від 29.12.2000р. стверджує, що має право на повернення з бюджету 155грн. з врахуванням індексу інфляції (всього на загальну суму матеріальної шкоди 250грн.)
3.Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідач –1 - Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція в м. Маріуполі, відзив на апеляційну скаргу не надала, але в засіданні Донецького апеляційного господарського суду її представник наполягав на тому, що рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим і скасуванню не підлягає. Зокрема, податковий орган стверджує, що для стягнення матеріальної шкоди позивач втратив строки позовної давності та невірно визнає правові підстави для стягнення моральної шкоди.
Відповідач –2 - Управління державного казначейства в Донецькій області у засідання суду апеляційної інстанції не з’явився, хоча був повідомлений про місце та час судового засідання належним чином (про що свідчить повернене на адресу апеляційного господарського суду поштове повідомлення з відміткою про вручення ухвали про порушення апеляційного провадження у справі), відзив на апеляційну скаргу не надав.
4. Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:
На підставі акту документальної перевірки правильності застосування податкового законодавства ХЦ НТУ „Посік” (від 24.04.2000р.) 26.04.2000р. ДПІ у Приморському районі м. Маріуполя прийняте рішення № 26-2-13504682/11, яким позивачу нараховано: податок на прибуток –4 700грн.; пеня –2 782грн. та штрафні санкції –1 410грн., всього на загальну суму 8 892грн.
Платіжним дорученням від 30.05.2000р. позивач сплатив 8 892грн. до бюджету.
Як вбачається із матеріалів справи, 28.04.2000р. СО НМ ДПІ м. Маріуполя порушена кримінальна справа № 120-15636 у відношенні директора ХЦ НТУ „Посік” по ст. 148-2 ч.3 УК України щодо умисного ухилення від сплати податків, яка в подальшому припинена за реабілітуючими обставинами на підставі п.2 ст. 6 КПК України.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.03.2005р. у справі № 7/9а (а.с. 14) визнане недійсним рішення ДПІ у Приморському районі м. Маріуполя № 26-2-13504682/11 від 26.04.2000р. про донарахування Госпрозрахунковому Центру науково –технічних послуг „Посік” м. Маріуполь податку на прибуток та пені з цього податку у загальній сумі 8 892грн. та стягнуто з Жовтневої ОДПІ м. Маріуполь витрати по сплаті держмита в сумі 85грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.05р. по справі № 7/9а (а.с. 16) рішення господарського суду Донецької області від 09.03.2005р. по вказаній справі скасовано в частині визнання недійсним рішення державної податкової інспекції в Приморському районі м. Маріуполя № 26-2-13504682/11 від 26.04.2000р. про донарахування Госпрозрахунковому Центру науково –технічних послуг „Посік” м. Маріуполь податку на прибуток в сумі 4 620грн.та пені з цього податку у сумі 2 727грн., штрафних санкцій в розмірі 1 390грн., у іншій частині рішення залишено без змін.
Заявою від 03.06.05р. (а.с. 17) позивач звернувся до Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції в м. Маріуполі, яка стала правонаступником Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Маріуполя, та просив повернути зайво сплачену суму в розмірі 155грн. –податок на прибуток, держмито в сумі 85грн., індексу інфляції, нарахованої за кожний день прострочення в сумі 437грн.
Листом від 20.07.2005р. Жовтневою ОДПІ м. Маріуполя зазначено, що сума у розмірі 155грн. не підлягає поверненню у зв’язку з закінченням строків давності та у відповідності до порядку повернення зайво чи надмірно перерахованих податків.
Вважаючи, що внаслідок вищенаведених неправомірних дій ДПІ, а також у зв’язку з припиненням кримінальної справи за реабілітуючими обставинами, Госпрозрахунковий Центр науково –технічних послуг „Посік” м. Маріуполь одержав право на відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди та звернувся до господарського суду Донецької області з вимогами повернення зайве сплаченої суми.
Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 26.05.06р. та уточнюючого розрахунку збитків (а.с. 164) позивач на суму 155грн. –податок на прибуток нарахував індекс інфляції - 161% за весь період з часу прийняття рішення № 26-2-13504682/11 (26.04.00р.) до дня подачі позову (30.07.05р.) та визначив суму 250грн. в якості збитків та моральну шкоду у сумі 32962 грн.
5. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови:
Щодо стягнення збитків в сумі 155грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення ДПІ у Приморському районі м. Маріуполя від 26.04.2000р. № 26-2-13504682/11 платіжним дорученням від 30.05.2000р. позивачем було зайво сплачено до бюджету 155грн. –податку на прибуток.
Порядок повернення надмірно сплачених податків у тому числі податку на прибуток, встановлено статтею 15 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ та п. 21.4 статті 21 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно з якою сума податку, що надміру надійшла до бюджету в результаті неправильного нарахування (донарахування) податковим органом, підлягає поверненню з відповідного бюджету з урахуванням сум, сплачених за фінансовими санкціями або зарахуванню на зменшення платежів до цього бюджету майбутніх періодів на підставі заяви, що подається платником податку такому податковому органу, якщо не минув строк позовної давності, встановлений законодавством. Строки давності, встановлено ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами № 2181-ІІІ, згідно з п. 15.3.1 якої заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів ( обов’язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої передплати або отримання права на таке відшкодування.
Тобто зазначені норми регламентують певний порядок повернення надміру сплаченого податку на прибуток та строки позовної давності –не пізніше 1 095днів наступного за днем здійснення такої передплати або отримання права на таке відшкодування.
З огляду на викладене та приймаючи до уваги, що позивачем надмірна сплата відбулася 30.05.2000р., а позивач звернувся до податкового органу з заявою про повернення податку лише 03.06.05р., вбачається, що позивачем пропущено строк давності, встановлений законодавством для повернення надміру сплаченої суми податку на прибуток.
Крім того, позивач на суму 155грн. нарахував індекс інфляції - 161% за весь період з часу прийняття рішення № 26-2-13504682/11 (26.04.00р.) до дня подачі позову (30.07.05р.) та визначив загальну суму 250грн. (155х 1,61=250) в якості збитків, при цьому посилаючись на статті 225,226 ГПК України
Згідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Проте, визначені позивачем правові підстави для стягнення збитків регулюють взаємовідносини з відшкодування збитків при невиконанні господарських зобов’язань, а не відносин у сфері оподаткування.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.03.2005р. по справі № 7/9а було вказано, що вимоги про повернення надмірно сплаченої суми позивачем можуть бути задоволені в установленому законом порядку.
За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судова колегія вважає, що позивач не довів в порядку ст. 33 ГПК України, що заявлена сума є для нього збитками.
За таких підстав, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в цій частини.
Щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 32 962грн.
Згідно статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
2) у душевних стражданнях , яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що у зв’язку з прийняттям податковим органом рішенням № 26-2-13504682/11 від 26.04.2000р. Державною податковою інспекцію у Приморському районі м. Маріуполя та порушенням кримінальної справи по відношенню директора підприємства, її припиненням, центр втратив ділову репутацію. За наслідками порушення кримінальної справи та завдяки розповсюдження недостовірних відомостей, зменшилася суспільна оцінка, ділова репутація підприємства, що також сприяло моральній шкоді.
Проте під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачі по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, оприлюднення в іншій формі, у тому числі в заявах, оголошеннях тощо.
З наданих позивачем постанов про припинення кримінальної справи вбачається, що справа була порушена у відношенні керівника центру і, як фізичній особі, ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 10.06.2003р. відшкодована моральна шкода в сумі 20 000 грн.
Рішення господарського суду або районного суду неможливо ототожнювати з поняттям поширення відомостей.
Щодо втрати ділової репутації, то позивач не довів, що зниження доходів підприємства пов’язане з оспорюваним рішенням Державної податкової інспекції.
На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, 105 ГПК, - колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Рішення господарського суду Донецької області від 27.06.06р. у справі № 16/274 залишити без змін, а апеляційну скаргу Госпрозрахункового Центру науково –технічних послуг „Посік” м. Маріуполь без задоволення.
Головуючий Величко Н.Л.
Судді: Агапов О.Л.
Москальова І.В.
Надруковано 5 примірників:
1 –у справу;
1 - позивачу;
2 –відповідачам;
1 - господарському суду;
1 –апеляційному суду.